Стало відомо, що директор-ліквідатор Бібліотеки української літератури в Москві Н. Шаріна призначила на посаду головного бібліотекаря одного з найактивніших учасників провокацій проти Бібліотеки Сергія Сокурова
Донедавна цей «бывший львовянин» представляв себе як, щоправда, ніким не визнаний «представитель русских общин Украины в Москве», а останнім часом величає себе українцем Сокуровим-Величком й намагається в безчесних писаннях тепер уже як «истый» російський українець-малорос паплюжити тих, хто свого часу на громадському ентузіазмі створював бібліотеку, та представників українських громад Росії, які виступили на її захист.
Одразу ж після газетного погрому в Бібліотеці цей борзописець опублікував в Інтернеті свій черговий опус «Воображаемый разговор с Президентом Ющенко», в якому він, виправдовуючи руйнівні дії щодо Бібліотеки, намагається блюзнірські висміяти заяви керівників українських реґіональних організацій РФ та офіційне повідомлення прес-служби Президента України щодо ситуації, яка склалася навколо єдиної в Росії Бібліотеки української літератури, зокрема, як зазначено в згаданому повідомленні, пов’язаної з кадровими змінами персоналу.
Не без хизування Сокуров признається в тім, що «получается к событиям в Библиотеке украинской литературы я сам руку приложил», маючи на увазі свої провокаційні дії.
Що ж, катюзі – по заслузі? Або, як кажуть у нас в Росії, «награда находит героя», бо ж, як бачимо, «кадрові зміни», про які небезпідставно тривожаться вболівальники за долю Бібліотеки, в дії.
Один з тих, хто доблесно виконував брудну роботу нищителя українських газет та журналів (випускник Харчового інституту Безпалько), залишається правою рукою директора як її заступник «по связям с общественностью», а пасквілянт-пенсіонер 1940 року народження з геологічною освітою одержує з рук директорки посаду головного бібліотекаря. З якою метою здійснюється така кадрова політика в Бібліотеці української літератури, де вкрай потрібні фахівці саме з української літератури та культури?
Сподіваємося чесної відповіді на це запитання з боку Уряду Москви.
І наостанок. Новоспеченому головному бібліотекареві мабуть цікаво буде дізнатися, що вандали Шаріна та Безпалько у адміністративному пориві усунення протипожежних недоліків знищили чимало комплектів газет, що видавалися в Україні російською мовою, зокрема газети російського товариства у Львові кінця 1980-х – початку 1990-х років, до видання яких, здається, С. Сокуров мав пряме відношення. Бо засновники Бібліотеки, яких він дуже не любить, збирали фонд не за політичною ознакою в категоріях «свій – чужий», а саме з метою збереження культурної спадщини українців та інших народів, що мешкають в Україні.
Прес-служба регіональної громадської організації «Українці Москви»
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Дайош посаду провокатору!?
Світ:
Одразу ж після газетного погрому в Бібліотеці цей борзописець опублікував в Інтернеті свій черговий опус «Воображаемый разговор с Президентом Ющенко», в якому він, виправдовуючи руйнівні дії щодо Бібліотеки, намагається блюзнірські висміяти заяви керівників українських реґіональних організацій РФ та офіційне повідомлення прес-служби Президента України щодо ситуації, яка склалася навколо єдиної в Росії Бібліотеки української літератури, зокрема, як зазначено в згаданому повідомленні, пов’язаної з кадровими змінами персоналу.
Не без хизування Сокуров признається в тім, що «получается к событиям в Библиотеке украинской литературы я сам руку приложил», маючи на увазі свої провокаційні дії.
Що ж, катюзі – по заслузі? Або, як кажуть у нас в Росії, «награда находит героя», бо ж, як бачимо, «кадрові зміни», про які небезпідставно тривожаться вболівальники за долю Бібліотеки, в дії.
Один з тих, хто доблесно виконував брудну роботу нищителя українських газет та журналів (випускник Харчового інституту Безпалько), залишається правою рукою директора як її заступник «по связям с общественностью», а пасквілянт-пенсіонер 1940 року народження з геологічною освітою одержує з рук директорки посаду головного бібліотекаря. З якою метою здійснюється така кадрова політика в Бібліотеці української літератури, де вкрай потрібні фахівці саме з української літератури та культури?
Сподіваємося чесної відповіді на це запитання з боку Уряду Москви.
І наостанок. Новоспеченому головному бібліотекареві мабуть цікаво буде дізнатися, що вандали Шаріна та Безпалько у адміністративному пориві усунення протипожежних недоліків знищили чимало комплектів газет, що видавалися в Україні російською мовою, зокрема газети російського товариства у Львові кінця 1980-х – початку 1990-х років, до видання яких, здається, С. Сокуров мав пряме відношення. Бо засновники Бібліотеки, яких він дуже не любить, збирали фонд не за політичною ознакою в категоріях «свій – чужий», а саме з метою збереження культурної спадщини українців та інших народів, що мешкають в Україні.
Прес-служба регіональної громадської організації «Українці Москви»
16 грудня 2007 р.
Контакти:
E-mail: [email protected]
Тел. +7 495 730-4022, +7 499 767-8643
-----------------------------------------------
В тему:
У Mоскві продовжується руйнація Бібліотеки української літератури
Україна займає шосте місце в списку ворогів Росії
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)