Чи унікальна наша цивілізація, або Чи були серед наших предків боголюди?

Сучасна академічна наука відносить стародавні легенди і перекази в розряд міфології, вважаючи їх вигадками і фантазіями наших далеких предків. Наявність же в минулому високо розвинутої цивілізації богів категорично заперечується істориками. Більш того – в середовищі професійних істориків і археологів навіть обговорення цієї теми знаходиться під суворою забороною. І коли будь-хто заговорить про цивілізацію богів хоча б в якості робочої гіпотези, він серйозно ризикує своєю науковою кар'єрою. Тим часом на нашій планеті збереглися тисячі стародавніх артефактів, які зберегли сліди застосування таких дуже складних технологій, які могли бути в розпорядженні лише високо розвинутої в технічному відношенні цивілізації.

Кам'яна кладка в Саксайуамане (Перу)

Стародавні будівельники з легкістю обробляли граніт, базальт, кварцит, діорит і інші дуже тверді магматичні породи. Причому робили це не тільки у відносно сприятливих для цього умовах як в Єгипті, але і в гірських районах Південної Америки, де скельні масиви зберегли сліди обробки практично в промислових масштабах. Тут при необхідності від гранітних і базальтових скель відрізалися шматки породи довільної форми, які в подальшому використовувалися для створення досить нетривіальних мегалітичних (з блоків в тонни і навіть в десятки і сотні тонн вагою) конструкцій з підвищеною міцністю і сейсмостійкістю. Досить сказати, що при кожному серйозному землетрусі місця сучасної реставрації руйнуються, а стародавні кам'яні конструкції продовжують стояти в цілості й схоронності. Подібний результат досягався явно за допомогою якогось компактного і мобільного устаткування, ще недоступного для нас. А в кам'яних конструкціях простежуються такі прийоми і методи будівництва, які ґрунтуються на іншій (відмінній від звичної нам), але досить ефективній логіці. Так, стародавні будівельники не рили котлованів, а використовували особливості рельєфу місцевості, не розмелювали природні матеріали в порошок, а прагнули максимально використовувати цільні кам'яні блоки, лише мінімально змінюючи їх форму. При цьому як обладнання та інструменти, так і технології були добре адаптовані для завдань освоєння не тільки важкодоступних гірських регіонів, а й інших планет, оскільки грунтувалися на широкому використанні місцевого природного каменю без додаткових будівельних матеріалів.

Порізані скелі в Ольянтайтамбо (Перу)

В цілому ряді випадків на кам'яних артефактах збереглися сліди обробки інструментами, які не мають нічого спільного з примітивними технологіями відомих історикам древніх цивілізацій, а вказують на високотехнологічну машинну обробку дисковими і прямими пилами, фрезами, свердлами і т. п. Для створення сучасних аналогів таких слідів нам довелося б часом задіяти наймогутніше сучасне каменеобробне обладнання. При цьому параметри древніх інструментів (по міцності, швидкості різання каменю, доступним для обробки розмірами кам'яних блоків і ін.) нерідко перевершують навіть найдосконаліші сучасні аналоги. Так, наприклад, в Хаттусі, древній столиці Хетської імперії, в фундаменті одного з храмів лежить базальтовий блок, який буквально пошматований з усіх боків слідами машинних обробних інструментів. Від базальтової маси відривалися безладні шматки так, що бокова поверхня розпилів виявлялася майже відполірованою, а це вказує на високу швидкість інструменту. За рештою неглибоких надрізів в кінці цих розпилів можна визначити ширину ріжучої кромки інструменту, яка виявляється на рівні всього півтора-двох міліметрів. При цьому вимірювання найбільш виразного сліду дискової пили, показали розмір її диска близько 1,6-1,8 метра в діаметрі!.. На сучасних каменеобробних комбінатах пили подібного діаметра встановлюються лише на стаціонарному обладнанні розміром з велику кімнату.

Вимірювання сліду дискової пили в Хаттусі (Туреччина)

У знаменитому археологічному комплексі Карнак в Єгипті на твердих кам'яних блоках в достатку можна знайти різні надрізи, які носять характер, скоріше декоративний, ніж технологічний. Тут надріз (або проріз) найчастіше як би окреслює на поверхні каменю зони, в яких знаходяться зображення або ієрогліфи.

Декоративні надрізи на гранітних воротах в Карнаці

Наприклад, на стояках гранітних воріт, розташованих в центральній частині комплексу – безпосередньо перед Гранітним храмом – такі надрізи, розмежовуючи різні частини зображень, проходять по всій висоті воріт. А це – близько 5-6 метрів!.. При такій великій протяжності надрізи дуже невеликі за глибиною (всього близько сантиметра) і мають в перетині V-подібну форму – починаючись з ширини буквально в 3-4 міліметра на вході і закінчуючись гострим кутом практично нульової ширини. І така воістину ювелірна робота виконана по всій довжині прорізу, тобто на всі 5-6 метрів!.. До того ж, поверхні всередині надрізу відполіровані!.. Мабуть, чисто теоретично, зараз можна створити подібне. Але лише чисто теоретично. А практично, є дві дуже серйозні проблеми. По-перше, у нас немає інструментів, призначених для обробки каменю, що мають практично нульову товщину ріжучої кромки. Особливо для роботи з таким твердим каменем, як граніт. При розпилюванні граніту навантаження на інструмент в його робочій зоні буде таким, що тонка кромка інструменту просто її не витримає. А по-друге, сучасний майстер при роботі, наприклад, дисковою пилою за один прохід прорізає матеріал на досить невелику глибину – в кращому випадку на міліметр-другий. Тут же прорізи виглядають так, ніби вони зроблені всього за один-єдиний прохід!.. Інструмент розрізав камінь як ніби це був не міцний граніт, а дуже м'яка деревина!..

Більш того – цілий ряд артефактів вказує на застосування стародавньою цивілізацією абсолютно невідомих нам технологій, які приводили природний камінь в пластичний стан при звичайних температурах. Такі сліди мають, наприклад, кальцитовий блок в Саксайуамані і гранітний валун в Ольянтайтамбо в Перу. Блоки платформи Ура-Уранго-Те-Махіна на острові Пасхи виглядають так, як ніби хтось водив пальцями не по твердій поверхні каменю, а по м'якому пластиліну. А виїмки на скельному масиві в древніх єгипетських каменоломнях Асуана нагадують... сліди величезної ложки, якою стародавні просто «вичерпували» твердий граніт. Нам не відомі не тільки такі технології, але і самі фізичні та хімічні основи процесів, які дозволяли б добитися подібного результату.

Сліди пластичного впливу на камінь (острів Пасхи)

Наявність величезної кількості подібних матеріальних артефактів означає, що стародавні «боги» – реальність, а не вигадки або фантазії наших предків, як це стверджують історики. Тільки «боги» – це не надприродні істоти, а представники дуже високо розвинутої цивілізації, можливості якої набагато перевершували можливості наших предків. Реальність древніх «богів», які позбавляються таким чином свого містичного ореолу, знімає головне протиріччя міфології. Стародавні легенди і перекази повертають собі статус своєрідної літописі дійсних подій.

Виникає логічне запитання:

Чи унікальна наша цивілізація у Всесвіті?  

Джерела:

• Андрій Скляров. Предметы богов и их копии // https://lah.ru/pb-text/
• Андрій Скляров. Предметы богов и их копии // https://lah.ru/pb-text/2/