Людей найбільше приваблює щось особливе, оригінальне, «ненормальне» – тобто таке, що виходить за межі усталеної норми. Це стосується всіх аспектів життя, в тому числі й ідеологій.
Почнімо з того, що існує тільки три ідеології: солідаризм, етатизм і лібералізм, усе інше – це «варіації на тему», тобто різновиди цих трьох ідеологій в конкретних історичних ситуаціях.
Солідаризм – це шлях підтримання рівноваги і слідування природним законам. З політичної точки зору солідаризм – це влада громад, спільна справа, республіка. Він прямо веде до розвитку і процвітання, тому це правильний, правдивий, правий шлях.
Відхиленнями «наліво» від правого шляху є два збочення – етатизм (соціалізм, комунізм) і лібералізм (анархізм). Тому ці ідеології називаються лівими.
Етатизм передбачає руйнування природної структури суспільства і зосередження влади в руках державної бюрократії. Реалізацією цієї лівої ідеології є прихована або відверта диктатура, яка веде до закостеніння і вмирання.
Лібералізм передбачає скасування держави і передачу функції управління «невидимій руці» ринкової економіки. Реалізацією цієї лівої ідеології є розгул дикого капіталізму, який завершується або розпадом державності, або зрощенням олігархату з державною бюрократією.
– Що для людей привабливіше: «нормальний», збалансований солідаризм чи «ненормальні» етатизм, соціалізм, комунізм, лібералізм, анархізм?
Ліві ідеології захоплюють тому, що вони пропонують спокусу легких шляхів. «Відібрати майно у багатих і поділити між бідними» – закликають комуністи та соціалісти. «Скасувати всі податки та обмеження» – волають ліберали та анархісти. Такого штибу лівацькі заклики викликають радісне збудження у людей, не спроможних до критичного мислення і не знайомих з історією.
– А чи може викликати всенародний ентузіазм права ідеологія – нормальний, здоровий, гармонійний солідаризм?
Може. Найяскравішим історичним прикладом є національний солідаризм Третього Райху, відомий під назвою «націонал-соціалізм» (термін «соціалізм» тут застосовано у його первинному значенні – солідаризм).
За словами англійського дослідника націонал-соціалістичної революції Яна Кершоу, «Укріпившись при владі, нацизм відзначався динамізмом, який помітно відрізняв його від інших існуючих правих авторитарних режимів – фашистських чи напівфашистських. Невгамовна енергія, прискорення подій, кумулятивний радикалізм гітлерівського правління не йшли ні в яке порівняння з режимом, наприклад, Муссоліні в Італії, не говорячи вже про авторитарну владу Франко у профашистській Іспанії. На жодному з етапів держава Гітлера не втрачала рушійної сили» (Кершоу Ян. Гітлер. – Київ: Мегатайп, 2000).
Попри пресинг «політкоректності» і табуйованість цієї теми, феномен німецького солідаризму викликає масове зацікавлення з самого моменту його виникнення і до сьогодення, причому зі сторони як прихильників, так і противників. Йому присвячена неймовірна кількість літератури та кінофільмів – у сотні раз більше, ніж усім іншим ідеологіям разом узятим. Наберіть у будь-якому пошуковику слово «націонал-соціалізм» або «нацизм» (скорочено від «національний соціалізм») – ви отримаєте мільйони посилань усіма мовами світу.
Показово, що навіть у СРСР найпопулярніший телесеріал був присвячений історії нацизму. Йдеться про славетні «Сімнадцять миттєвостей весни» (1973). Його донині регулярно повторюють на різних телеканалах. Найпопулярнішим персонажем серіалу був не радянський розвідник Штірліц, а шеф Гестапо Мюллер.
«Теоретики та практики націонал-соціалізму опинилися в колі тих “грішних янголів”, яких непристойно визнавати публічно, але ідеї яких мають своє інтенсивне неофіційне побутування і практичне застосування в істотно видозміненому вигляді. Те, що ідеї німецького фашизму використовуються західними політиками й досьогодні, свідчить, що він слушно відбив певні тенденції цивілізаційного поступу» (стаття Німецький експеримент).
Стилістика нацизму породила масу наслідувань, субкультур, аніме, мотиваторів і мемів.
Інтенсивне і безпрецедентно тривале зацікавлення феноменом націонал-соціалізму спростовує хибну думку, що людей найбільше цікавлять ненормальність і всілякі збочення. Насправді людей найбільше цікавить сила, краса, гармонія, героїзм, романтика. Особливо у наш час, коли нормальність у вигляді щирості, правдомовності, ідеалізму, здорового способу життя чи навіть невживання алкоголю сприймається як небезпечний екстремізм.
Національний солідаризм – це єдино можливий засіб переходу від олігархічно-бюрократичної диктатури до демократичної республіки.
Матір Марія з маленьким Ісусом (Адольф Гітлер, 1913 рік).
Додатково:
Досліджуємо можливості національного солідаризму.
Коментарі
Цікаво, а яка модель Айфону у Гітлера?
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Націонал-соціалістична. Однозначно!
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Якщо система вистояла проти інформаційної атаки, то вона стає сильнішою і починає прискорено розвиватися. Національний солідаризм вистояв. За ним майбутнє.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Чому ж він все-таки зазнав поразки на початковому етапі? Та ще й такої нищівної?
Хоча, чому, - зрозуміло. Але як творці солідаризму виявилися такими короткозорими?
Si vis pacem, para bellum
Друже Андрію, проти Третього райху були мобілізовані величезні людські і матеріально-технічні ресурси... Тому він і зазнав поразки. Поразки військової, а не духовної! І підтвердженням цьому є наша сьогоднішня з тобою розмова!
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Проти німецьких націонал-солідаристів виступила вся глобальна індустріальна машина. Проти них була задіяна зброя, яка виходила за межі їхніх уявлень про добро і зло.
Проте вони мали шанс перемогти. Програвши, вони залишили чорновий зразок (діючий прототип) для наступних поколінь.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Значить, всередині німецького суспільства не все було гаразд, якщо задіяна проти них зброя спрацювала так жорстоко. Для чого Гітлеру була потрібно розпочинати військові дії? Хай би розвивали мирно свій солідаризм, озброювалися, плодилися... Чи були все-таки якісь особливі зобов'язання (за В. Суворовим) перед Сталіним, щоб так дешево на них купитися?
Si vis pacem, para bellum
Гітлер не бажав воювати з Британією і США. Так само він був змушений воювати з СРСР: 22 червня 1941 року Гітлер випередив Сталіна на лічені години
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Їм навіть у Польщу не треба було пхатися. Певно на фоні якоїсь ейфорїї (анексія Чехословаччини, аншлюс Австрії) захотілося "Все і відразу!"
Si vis pacem, para bellum
Польша не захотіла повертати німецькі землі, отримані за Версальським договором. Володимир Федько краще про це знає.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Може бути, мусить бути і є. Все що світле і добре для людини. По Україні вже є багато місць, де люди гуртуються навколо мера, чи голови, бо їм подобається те, що він каже і робить. Ось це напевно і є національний солідаризм.
Si vis pacem, para bellum
Так, це схоже на неприйняття вчення Ісуса Хреста в свій час.
Гарно, дуже гарно.
Реально війна починається не тоді, коли лунає перший постріл, а тоді, коли на підготовку до неї витрачається перший долар. Початком Другої світової війни була індустріалізація Радянського союзу, виконана за технологічний і фінансовий рахунок ФРС.
Пане Валерію! Вибачте за невігластво. Що таке ФРС?
Si vis pacem, para bellum
Федеральна резервна система.
<blockquote><strong>Ігор Каганець wrote:</strong> Якщо система вистояла проти інформаційної атаки, то вона стає сильнішою і починає прискорено розвиватися. Національний солідаризм вистояв. За ним майбутнє.
</blockquote>Але не може одна людина вирішувати долю нації, якою б геніальною вона не була. Не можна сприймати національний солідаризм, як завершену концепцію. Вона вимагає критичного розгляду і подальшого вдосконалення.