Чи була ідеологія націонал-соціалізму націоналізмом? (відео)

Є дві головні ідеології – етатизм і націоналізм. Різновидами етатизму є комунізм, соціалізм і соціал-демократія. Яскравими проявами пануючого етатизму є Росія і Китай, у пом’якшеній формі – Німеччина.

Ідеологічним противником етатизму є націоналізм. Прикладом націоналістичної держави є США. Штати засновувалися як націоналістична республіка. Це зафіксовано в американській Конституції: свобода слова, озброєні громади, виборність, захист приватної власності, самоврядування. До різновидів націоналізму належать консерватизм, традиціоналізм, республіканізм, фашизм і націонал-соціалізм.

Якщо з попередніми ідеологіями все більш-менш зрозуміло, то націонал-соціалізм викликає сумніви. З одного боку, слово «національний» вказує на націоналізм. З другого боку, слово «соціалізм» вказує на етатизм.

Як це розуміти?

Відповідь шукали футуролог Ігор Каганець і військовий історик Володимир Федько.

Перша частина відеозапису:

Аудіозапис: Ігор Каганець і Володимир Федько - ч.1 Чи була ідеологія націонал-соціалізму націоналізмом

Друга частина відеозапису: 

Аудіозапис: Ігор Каганець, Володимир Федько - ч.2 Чи була ідеологія націонал-соціалізму націоналізмом.

Повна версія фільму:

Термін «націонал-соціалізм»

Невизначеність навколо націонал-соціалізму вже давно збиває з пантелику. Останньою краплею стала стаття видатного українського філософа, політолога і публіциста Ігора Лосєва під заголовком «Націоналізм і нацизм: безпідставне ототожнення». Вона вийшла в газеті «День» 2 січня 2018 року. Ігор Лосєв пише: ««Нацизм» – це скорочення від «націонал-соціалізм». Тому в нацизмі обов’язково має бути соціалістична, антибуржуазна складова». З його публікації виходить, націонал-соціалізм – це начебто суміш несумісних речей – націоналізму і етатизму.

– Що Гітлер називав соціалізмом?   

Ось як це пояснював Адольф Гітлер в інтерв’ю 1923 року:
«Соціалізм – це вчення про те, як слід піклуватися про загальне благо. Комунізм – це не соціалізм. Марксизм – це не соціалізм. Марксисти украли це поняття і викривили його сенс. Я вирву соціалізм із рук соціалістів.
Марксизм не має права маскуватися під соціалізм. На відміну від марксизму, соціалізм не відкидає приватної власності та людської індивідуальності. На відміну від марксизму, соціалізм є патріотичним».  

Сенс у тому, що Гітлер і його прихильники вживали термін «соціалізм» у його первинному значенні – як солідаризм. Термін «соціалізм» винайшов французький публіцист П’єр Леру (1797–1871). Так він назвав вчення, засноване на ідеях загальнолюдської солідарності, еволюційного розвитку і класового миру.

Термін відразу ж увійшов в моду, він був тут же підхоплений Оуеном, Прудоном, Марксом. Марксисти перетворили соціалізм на ідеологію класової боротьби, тиранії, руйнування природного порядку.  

Отже, якщо вживати сучасні терміни, то «націонал-соціалізм» – це «національний солідаризм». Як бачимо, тут нема жодних суперечностей. Національний солідаризм – це той же націоналізм з наголосом на солідарність як усередині націй, так і між націями – тобто з наголосом на загальнолюдську солідарність.     

Політичний компас

Для ідентифікації націоналізму і етатизму нам допомагає політичний компас. Він має дві осі: горизонтальна «уніфікація – самобутність» і вертикальна «гедонізм – динамізм». Націоналізм – це завжди динамічна самобутність. А в якому секторі перебуває націонал-соціалізм?

Наприклад, доволі поширеним є політичний компас, основний на ставленні до приватної власності (по горизонталі) і до держави (по вертикалі):

                 держава корисна

    Комунізм          ↑        Націоналізм

прив. вл. шкідлива → приватна власність корисна

    Анархізм          ↑      Лібералізм

                держава шкідлива

Націонал-соціалізм – це однозначно націоналізм.

Праві чи ліві: еволюція чи революція?

Націоналізм – це права ідеологія, а етатизм – ліва. Праві спрямовані на самостійне творення власної державної системи, причому легітимними засобами. Ліваки борються за революційне, силове перехоплення управління системою, яку вони не створювали. Ким були націонал-соціалісти – революціонерами чи еволюціоністами? Як вони бачили свій прихід до влади – шляхом легітимних виборів чи шляхом революції?

«Перемога партії – це зміна уряду... Перемога світогляду - це революція, яка глибоко перетворює становище народу».
(Адольф Гітлер, промова 19 березня 1934 г.)

«Революція – це не перманентний стан; революція – не самоціль.".Революційний потік, що вирвався на свободу, повинен бути спрямований в надійне русло еволюції".
(Адольф Гітлер, промова 6 липня 1933 року в Берліні)

«Революції лише усувають політичні режими. Але кардинально змінити сам стан речей може лише еволюція!»
(Прокламація НСДАП 5 вересня 1934 в Нюрнберзі)

Етатична і народна держава

Гітлер настільки послабив державну бюрократичну машину, що авторитетний британський історик націонал-соціалізму Ян Кершоу охарактеризував як управлінський хаос і навіть як «розпад держави» (Кершоу Ян. Гітлер. – Київ: Мегатайп, 2000, с. 140). А все тому, що націонал-соціалісти поступово демонтували етатичну державу і вирощували народну державу.  

Хто є джерелом влади: держава чи народ?

У націоналізмі джерелом влади є правильно організований народ, в етатизмі – правляча верхівка. Лідерська і колективна модель.

Карл Густав Юнг про Гітлера, 1938 р.:
«Для будь-якого німця Гітлер є дзеркалом його несвідомого, в якому не для німця, звичайно, нічого не відбивається. Він рупор, який настільки підсилює неясний шепіт німецької душі, що його може розчути вухо її несвідомого.

Він перша людина, яка повідала кожному німцю, яку той весь час уявляє і бачить в своєму несвідомому долю Німеччини, особливо після поразки у світовій війні, і єдиною характерною особливістю, притаманною будь-якій німецької душі, є типово німецький комплекс неповноцінності, комплекс молодшого брата, який завжди трохи запізнюється на бенкет. Влада Гітлера не політична, вона магічна.

Істинний вождь завжди ведений.

Спробуємо зрозуміти, як це відбувається. Він сам звертається до свого голосу. Його голос є не що інше, як його власне несвідоме, в яке німці спроектували самих себе; це несвідоме сімдесяти восьми мільйонів німців. Це те, що робить його могутнім. Без німців він, ймовірно, не здавався б таким, яким постає зараз.

Це буквально відповідає істині, коли він говорить, що якщо він на що-небудь здатний, то тільки тому, що за його спиною стоїть німецький народ, або, як він іноді говорить, тому, що він є Німеччина. Тому з його несвідомим, що є вмістилищем душ сімдесяти восьми мільйонів німців, він могутній, і з його несвідомим сприйняттям дійсного співвідношення політичних сил у себе і в світі він до сих пір залишається безпомилковим.

Ось чому політичні рішення, які він приймає, виявляються вірними всупереч думкам всіх його радників і всупереч думкам всіх іноземних оглядачів. Кожного разу, коли це відбувається, це означає тільки, що інформація, зібрана його несвідомим і донесена до свідомості, завдяки його винятковому дару виявляється правильнішою, ніж у всіх інших, німців і іноземців, які намагалися оцінити ситуацію і прийшли до інших, ніж у нього, висновків. І звичайно, це означає, що, маючи цю інформацію в своїх руках, він повинен бути готовий діяти відповідно до неї».

Націонал-соціалізм є націоналізмом також з погляду таких індикаторів:

• Ставлення до приватної власності
• Ставлення до природи (екологія)
• Громадянські свободи
• Озброєний народ
• Ставлення до Бога
• Структурування суспільства
• Розвиток дітей і молоді

«Кінцевою метою економічної політики має бути національний прогрес. Критерієм її успішності має бути не кількість нових виробництв, не довжина автобанів і не розмір ВВП. У центрі оцінки економіки мають бути наші діти і наша молодь. Лише тоді, коли створені сприятливі умови для їх розвитку, можна бути  впевненими в правильності економічної політики».В Україні починається процес переосмислення власної історії і формування ідеології новітнього державотворення. Це супроводжується зростанням інтересу до націоналізму. Україна стоїть на порозі величезного інформаційного і культурного спалаху.