Чому панівний клас добровільно засвітив свою ганебну власність

Після емоційного шоку від прочитання електронних декларацій вітчизняної еліти народ запитує: Що це було? Хто їх примусив виставити на огляд усього світу предмети безглуздої розкоші і кілограми готівки? Версії на кшталт «їм пороблено» не приймаються: колективне безумство повинне мати раціональну причину.

Відповідь дав президент Петро Порошенко 3 листопада на Міжнародному економічному форумі у Львові. Він бадьоро заявив: «Багато тих, хто зараз декларував доходи, приписали собі кеш, думаючи, що це нульова декларація, що це потім дозволить їм уникнути перевірки. Але ключова позиція – підвести риску того, чого не робили 25 років, а далі забезпечити, щоб пояснили, де ти, голубе сизий, взяв ці гроші?»

Оскільки «приписування кешу» мало масовий характер, то це означає, що панівний клас з якогось дива вважав е-декларування легалізацією накопиченої власності. Хтось його переконав, що це амністія, тож після одноразового декларування особа звільняється від необхідності вказувати джерела походження і підстави набуття права власності. Хоча так не буває, адже амністія завжди передбачає обов’язкову сплату податку із задекларованої власності.   

Логічне запитання: хто їх зміг у цьому переконати? Хтось мав бути дуже авторитетний, щоб панівний клас повірив у чудесну амністію без податків. Цей «хтось» мав бути зі своїх. Хто?

Відповідь дав політолог Олексій Гарань на основі опитування 58 експертів. У своєму блозі на «Українській правді» він написав: «Серед політиків, які найбільше зробили для того, щоб система електронного декларування була створена і запрацювала, експерти відзначили насамперед Єгора Соболєва, Петра Порошенка та Віктора Чумака». Отже, Петро Порошенко, тому що із зазначеної трійки саме він є своїм для панівного класу. Тож, згідно з логікою «однокласників», якщо він не боїться, то чого боятися іншим? Мовляв, просто президент-олігарх разом з усією елітою вирішив легалізувати своє майно і почати життя по-новому, щоб надалі ніхто його не запитував «де ти, голубе сизий, взяв ці гроші?»

Навіщо президент Порошенко це зробив? Відповідь дає той же Олексій Гарань: «Значна частина експертів вважає, що заслуга за впровадження електронного декларування лежить не на якомусь конкретному українському політикові чи групі, а на західних партнерах та міжнародних організаціях, які тиснули на українську владу, та громадянському суспільстві». У перекладі з політологічної мови це означає, що Порошенка примусили піти на е-декларування під гарантії його власної безпеки. Тобто, персонально для нього це буде амністія, а для всіх інших – добровільне самовикриття.

Далі: хто ці «західні партнери та міжнародні організації, що тиснули на українську владу»? Однозначно, що йдеться про США, адже тільки вони зацікавлені у наведенні ладу в Україні. Натомість держави Західної Європи, передусім Франція і Німеччина, тяжіють до співпраці з Росією, тому всі санкції проти неї оголосили тільки під шаленим тиском США. Як тільки цей тиск ослабне, то вже на другий день почнеться економічне братання ЄС з РФ.  

Чому країни Західної Європи так ринуть в обійми Росії? Тут є три причини: політична, економічна і корупційна. Політична в тому, що Західна Європа прагне звільнитися від домінування США, яке триває з кінця другої світової війни. Економічна в тому, що з Росією дуже вигідно торгувати. Корупційна в тому, що багато з європейських політиків сидять на корупційному гачку московських спецслужб або банально фінансуються Росією. 

Чому США зацікавлені в тому, щоб Україна була вільною і сильною? Тому що лише Україна може започаткувати створення Співдружності Міжмор’я, яка відсіче Західну Європу від Москви санітарним кордоном від Чорного моря до Балтії. А для цього потрібна українська влада, спроможна подолати корупцію і рішуче воювати за незалежність країни.   

Чому американців так лякає співпраця західноєвропейських держав з Росією? Тому що вона веде до формування неофіційного Континентального блоку, або ж осі Париж–Берлін–Москва–Пекін. Сумарний потенціал цього блоку значно перевищує потенціал США, про що попереджав Збігнєв Бжезінський ще у 1997 році. Формування цього блоку означає спочатку розчленування України, а потім неминуче руйнування Штатів та їх утилізацію переможцями. Відтак вільна, соборна і сильна Україна де-факто є найбільшим у світі стратегічним союзником США.

У чому полягає американська стратегія щодо впорядкування України? З початком українсько-російської війни у 2014 році перед США постало складне завдання: примусити наскрізь корумпований панівний клас захищати незалежність України. З одного боку, для цього треба було очистити Україну від корупціонерів, саботажників і московської агентури. З другого боку, тиск на цю корумповану верхівку міг призвести до її перебігання під протекторат Москви.

Підказку знайшли у відомій технології під назвою «Щурячий король». Вона дозволяє достатньо швидко і надійно позбавитись популяції щурів навіть у досить великому приміщенні. Спочатку треба спіймати їх декілька і залишити у клітці без їжі. Голодні щури через деякий час починають битись між собою і поїдати слабших. Найсильнішого щура, який залишився,  випускають на волю. Закріплена таким чином звичка нищити собі подібних заставляє «щурячого короля» полювати на своїх колег і після короткого часу він їх винищує вщент. У результаті, очищення території відбувається самими ж щурами, до того ж екологічно чисто.

У політиці ця екотехнологія реалізується у той спосіб, що надається рішуча підтримка головному олігарху, який підминає під себе своїх недавніх колег. Він це робить з ентузіазмом, адже його багатство зростає. Після того, як він передушить усіх корупціонерів, з ним завжди можна дати раду, адже працювати з одним простіше, ніж з усією зграєю.  

У чому полягатиме наступний крок антикорупційного очищення України? Оскільки «корупційний клас» засвітив свої майно, то логічно, що усі ці «голуби сизі» мають пояснити, «звідки ці гроші». Для цього буде здійснено обов’язкове декларування корпоративних прав і розкриття кінцевих бенефіціарів, тобто осіб, які отримують прибуток від власності. Це дозволить витягнути на поверхню реальний рух капіталів, виявити «підводні течії» і побачити загальну картину.

Власність, походження якої не зможуть пояснити, буде визнана ганебною. Термін «ганебна власність» походить з римського права, що є основою сучасної європейської правової системи. Згідно з ним, ганебне збагачення може бути стягнуто і від спадкоємця, навіть якщо злочин погашений. Тобто, згідно з римським правом, санкції за нечесне привласнення не підлягають терміну давності.

У сучасних європейських державах правовим відповідником «ганебної власності» є «брудні гроші» та їх «відмивання». Недоторканою є тільки суспільно визнана чесна власність. Її джерелом є праця самого власника. Правильна власність створюється лише внаслідок збагачення суспільства або ж законно успадковується, якщо раніше була надбана чесно.

Ганебну власність можна легалізувати шляхом компенсації суспільству заподіяних збитків. Ці збитки розраховуються й оформлюються як борг, який злочинці мають повернути суспільству протягом визначеного терміну. Така собі «реструктуризація заборгованості», подібно до існуючої в Україні практики повернення боргів за недоплачені комунальні послуги.

Позитивний приклад застосування подібного цивілізованого підходу подала Великобританія, коли в 1997 році на зміну консервативним урядам Маргарет Тетчер і Джона Мейджора прийшла лейбористська партія на чолі з Тоні Блером. Коли лейбористи перемогли на виборах, з часів тетчерівської приватизації (з елементами прихватизації) вже пройшло 18 років. Проте вони вирішили «покопатися в минулому» і ввели спеціальний «податок на непередбачені доходи»: windfall profit tax, буквально «податок на прибуток, принесений вітром». Завдяки податку було отримано понад 5 мільярдів фунтів стерлінгів, велика частина з них пішла на соціальні програми.

Щодо застосування американського антикорупційного досвіду, то в Україні може бути ухвалено аналог Закону Ріко (RICO – від англ. Racketeer Influenced and Corrupt Organizations Act). Його назва дослівно перекладається як «Акт про організації, що знаходяться під впливом рекетирів і корупції». Це федеральний закон Сполучених Штатів. Він дозволяє притягнути до відповідальності керівників злочинного угруповання за вчинення злочинів, які вони «замовили» іншим людям або співучасниками яких вони були. Таким чином, Закон закриває лазівку, що дозволяє комусь, хто, наприклад, організував «замовне» вбивство, уникнути судового розгляду, оскільки він фактично не здійснював злочин особисто.

Згідно з Законом RICO, людина, яка вчинила «принаймні два акти вимагання» зі списку 35 злочинів, може бути засуджена за здирництво. Особи, визнані винними у вимаганні, можуть бути оштрафовані на суму до 25 000 доларів США і засуджені до 20 років позбавлення волі за кожен акт вимагання. Крім того, у злочинця конфіскують всі доходи, отримані нечесним шляхом і прибуток від бізнесу, отриманий через здирницькі схеми.

Перемога на виборах в США Дональда Трампа лише посилить активність США в очищенні України від корупціонерів. Це тому, що фундаментом політики Трампа є очищення Америки від паразитичних процесів, про що він виразно заявив у своїй програмній промові в Геттісбургу 22 жовтня цього року.  

Триваюче очищення України від корупції створює сприятливі передумови для самоорганізації українців на засадах постіндустріального суспільства. Співдружність Міжмор’я має стати вільним простором для передових технологічних і соціальних інновацій з усього світу. Це ще один принципово важливий аргумент на користь українсько-американського стратегічного союзу, адже в науково-технологічному плані США є найпередовішою державою світу.

Ігор Каганець, футуролог  

Ця стаття з незначними скороченнями опублікована в Gazeta.ua 15.11.2016   

Підтвердження висновків статті: США допоможуть українцям створити потужну воєнізовану державу – Віктор Небоженко

Продовження: Підсумки першого року Золотої ери: геополітика, Трамп, Брекзіт, Міжмор’я і ельфи