Йорам Хазоні протиставляє насамперед імперіалізм та націоналізм. На його думку кожен імперіалізм претендує на нав’язування всім єдиного порядку. Це теоретично може бути корисним у запобіганні внутріімперської ворожнечі, проте не є реальним. Адже для такого нав’язування необхідно знищувати різні стилі життя, які потрапили в орбіту імперії, а це вже закладає фундамент для ворожнечі.
Хазоні розглядає різні історичні імперські утворення: Давні Єгипет і Вавилон, Римську імперію, Священу Римську імперію середньовіччя тощо. Звертає увагу на те, що поширення католицтва на весь світ так само було імперською ідеєю. Як і нав’язування радянсько-соціалістиної моделі в ХХ столітті та ідеї ісламського халіфату у наші дні. Та багато інших прикладів.
На його думку у другій половині ХХ століття поширилася хибна думка, що саме націоналізм був причиною І та ІІ світових воєн, тому з того часу «націоналізм» почали таврувати як загрозу світові. Натомість світова арена перетворилась на поле битви двох провідних імперських ідей – радянсько-соціалістичної та глобалістсько-ліберальної.
Хазоні вважає, що насправді причиною цих воєн був не націоналізм, а різні імперські проекти, які виходили з різних країн, а тому помилково вважаються національними.
Насправді велика частина того, що відбувається в політичному житті, мотивується занепокоєнням, що випливає з нашого членства в таких колективах як сім'ї, племена та нації. Люди народжуються в таких колективах або приймають їх пізніше в житті, і пов'язані з ними потужними зв'язками взаємної вірності між своїми членами. Ми вважаємо ці колективи невід'ємною частиною нас самих. Багато політичних цілей, якщо не більшість політичних цілей, походять від відповідальності чи обов'язків, які ми відчуваємо, не перед собою як окремими людьми, а з розширеного "Я", що включає нашу сім'ю, плем'я чи націю. До них належить турбота про життя та майно членів колективу, якому ми віддані. Але нас також сильно мотивують спільні занепокоєння, які не є чисто фізичними: необхідність збереження внутрішньої згуртованості сім'ї, племені чи нації, необхідність зміцнення її унікальної культурної спадщини та передачі її наступному поколінню.
Кожен з нас хоче і потребує колективного самовизначення: свободи сім'ї, племені чи нації. Це та свобода, яку ми відчуваємо, коли колектив, якому ми віддані, набирає сили і розвиває ті особливі якості та характеристики, які надають йому унікального значення в наших очах.
Проте на ці базові прагнення йде наступ з двох сторін:
- імперіалізму, який бажає нівелювати всі ці унікальності та підпорядкувати все одному порядку
- лібералізму, який теж заперечує ці колективні унікальності, натомість прагне повністю атомізувати людство.
Хазоні не прикрашає націоналізм, натомість ретельно аналізує його різні аспекти, які можуть мати як позитивні, так і негативні наслідки, порівнює націоналізм і з імперіалізмом, і з лібералізмом.
Аргумент, який найчастіше висловлюється проти націоналістичної політики, полягає в тому, що націоналізм заохочує ненависть і фанатизм. І в цьому, безумовно, є якась правда: у кожному націоналістичному русі можна знайти людей, які є ненависниками та фанатиками. Проте автор звертає увагу, що імперські ідеї - скажімо наднаціональний Євросоюз - так само страждають на ненависть та фанатизм по відношенню до національних проектів. Подібним явищам присвячено цілу главу «Антинаціоналізм та ненависть».
Чимало уваги приділено Вестфальському миру, який заклав основи національних держав в Європі. На думку Хазоні саме Вестфальська система дала потужний поштовх розвиткові національних держав Європи, що прискорило цивілізаційний розвиток світу.
Оскільки реальна історія, а не видумана теорія, забезпечує конкретні рішення практичних проблем - Хазоні наголошує на емпіризмі як на первинному філософському підході, на відміну від раціоналістичного утопізму, який він розглядає як філософський аналог імперіалізму. І утопізм, і імперіалізм шукають універсальних, всеохоплюючих відповідей на проблеми процвітання людини, тоді як Хазоні схиляється до помірного скептицизму, який раніше називали "здоровим глуздом".
Цікаво, що Йорам Хазоні виводить ідею націоналізму з Біблії, де, на його думку, описана історія створення гебрейської національної держави посеред низки імперських утворень Єгипту, Вавилону та Персії.
Йорам Хазоні є президентом Інституту Герцеля в Єрусалимі. Є головою Фундації Едмунта Бурке – інституту дослідження національного консерватизму в демократичних країнах, створеного у січні 2019 р. Був спікером Конференції Національного Консерватизму у Вашингтоні у липні 2019 р. Автор низки книг по історії філософії, історії єврейської держави. Під час навчання в Принстонському Університеті у 1980-ті роки був редактором консервативного студентського журналу «Принстонський торі».
У світі з'являються серйозні аналітичні роботи з дослідження націоналізму. Ми не маємо права пасти задніх.
Так, шовінізм - це ознака імперіалізму.
А що таке імперіалізм? Це етатизм, який вийшов за межі свого етносу. Йому мало свого, тому він бажає паразитувати ще й на інших народах.
І ще.
До імперіалізму обов’язково відноситься термін "великодержавний шовінізм".
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Коментарі
Хтось казав, що термін "націоналізм" дискредитовано і нам його доведеться довго "відбілювати".
Та от, друзі, це "відбілювання" уже відбувається без нас - передусім в США та Ізраїлі. І це чудово!
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Тут зовсім не згадано "шовінізм" і "екстремізм", а саме ці терміни маються на увазі у цитаті:
Націоналізм заохочує до плекання свого без пригнічення іншого. "Справжня змагальність - це не послаблення супротивника, а посилення себе".
Справжня змагальність властива лише націоналізму.
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
І ще.
До імперіалізму обов’язково відноситься термін "великодержавний шовінізм".
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Так, шовінізм - це ознака імперіалізму.
А що таке імперіалізм? Це етатизм, який вийшов за межі свого етносу. Йому мало свого, тому він бажає паразитувати ще й на інших народах.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Влодку, ось відгук з Америки:
Зірко,
Дякую за гарні слова і цікаву реценцію книжки «Чеснота націоналізму» Йорама Хазони.
Минулого літа, коли він представляв свою книгу в Інституті світової політики (IWP - Institute of World Politics), я мав можливість поговорити з ним,
і придбав його книгу.
Вона чудова. Його аргументи тверді і важко їх спростувати.
В історії суспільства були організовані за трьома основними моделями: племінною, національною та імперською.
Трибалізм веде до нескінченних війн та конфліктів; імперіалізм - будь-то римський, британський, російський чи ЄС
- за визначенням є завжди недемократичний.
Залишається націоналізм як найкращий і найоптимальніший політичний порядок організації суспільств.
Параграф, нижче, чудово узагальнює його погляди:
"Проте автор звертає увагу, що імперські ідеї - скажімо наднаціональний Євросоюз - так само страждають на ненависть та фанатизм у відношенні до національних проєктів".
Slavko
Ярослав Мартинюк
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Класна книжка, щоб показувати тим, які говорять нібито нема наукової теорії націоналізму, а науково обґрунтовані лише комунізм чи лібералізм!
Великодержавним шовіністам начхати на аргументи. "Великі" діяння імперій компенсують їхній синдром меншовартості.
Хоча діяння аналогічні за масштабами робилися і без імперій. Міжнародною кооперацією, або навіть місцевою кооперацією. Доведено французькими фермерами, які скооперувалися і взяли першість світу у кількох сферах агробізнесу. Ще цікаво почитати історію фінансового конгломерату Crédit Agricole. Селяни...