Вчора після кривавих подій рід стінами Верховної Ради президент Порошенко звернувся до народу:

https://www.youtube.com/watch?v=bnZKQRm-_vY

Звернення Президента щодо голосування у ВР змін до Конституції

Звісно, звертатись було потрібно, але... вчасно. До того, як у нацгвардійців кидали гранати і/або стріляли. Що саме там відбулося, судити важко, попри наявність в мережі фотографій та відеозаписів. Але нехай з цим розбирається слідство. Зараз йдеться про інше...

Змінити (точніше, впорядкувати) Конституцію України потрібно принаймні з двох причин:

1. ще на стадії її надто поспішного ухвалення у 1996 році в наш основний документ було закладено багато "мін уповільненої дії", нестиковок тощо. Кричущий приклад: наявність Автономної республіки Крим у складі унітарної держави. Ця "міна" спрацювала навесні 2014 року під час анексії Криму, що відкрило дорогу війні на Донбасі;
2. після 1996 року в нашу Конституцію вносилися додаткові зміни, які тільки погіршили стан речей. Приклад: наше суспільство остаточно заплуталось у питанні наявного суспільного ладу. Ми живемо в парламентсько-президентській республіці чи в президентсько-парламентській, або в якійсь перехідній?! Якщо перше - то чому народ звинувачує в усіх негараздах президента Порошенка, а не прем'єра Яценюка?! Якщо друге - то чого варті неодноразові заяви про "повернення до Конституції зразка 2004 року"?! Якщо третє - то хто і за що відповідає в перехідний період і скільки часу він триватиме?! І загалом, згідно з Конституцією, джерелом влади в Україні є народ... але всі ці кидання між парламентсько-президентською й президентсько-парламентською республіками відбуваються за ініціативою окремих політиків без проведення відповідних референдумів... що суперечить тій-таки Конституції.

Отже, зміни до Конституції потрібні. Але якщо процес їхнього внесення не стане цивілізованим, то кров литиметься й надалі. І чим далі, тим рясніше! Бо відеозвернення президента до народу потрібно було робити не після голосування й наступної бійки, а до нього! Звісно, Петро Порошенко і раніше пояснював необхідність внесення цих змін і свою позицію з цього питання. Але якби він ще раз повторив усі аргументи, то цілком можливо, під стіни ВРУ прийшло значно менше людей, ніж реально зібралося там 31 серпня. Можливо, перебуваючи у значно рідшому натовпі, охочі кидатися гранатами і стріляти у нацгвардійців не наважились би на такі дії.

Але Петро Порошенко забарився із своїм зверненням. Кров пролилася. На час написання цих рядків маємо відомості про трьох загиблих нацгвардійців. Що буде далі?..

Крові ще буде. Бодай тому, що чинна влада не бажає вчитись ні на чужих, ані навіть на своїх власних помилках. А попереду ще багато "підводних каменів", як-от:

• наступні етапи внесення змін до Конституції (бо 31 серпня вони були проголосовані лише у першому читанні);
• питання невпинно зростаючих тарифів на енергоносії, воду, комунальні послуги;
• абсолютно неефективна боротьба з корупцією (а якщо точніше, то повна імітація такої боротьби);
• чергові місцеві вибори у жовтні цього року;
• і так далі, і таке інше.

Приводів зібратися під стінами парламенту, Кабміну чи Адміністрації президента попереду достатньо. До того ж, не забуваймо, що всі українські Майдани починались восени - по завершенні збирання врожаю... Навряд чи чинна влада навчиться у найближчі пару місяців оперативно роз'яснювати народові свою позицію. Якщо за останні півтора-два роки не навчилася, то тепер вчитися вже надто пізно...

P.S. Хоч я й не люблю Петра Порошенка (свою позицію я пояснював на "НО" - https://www.ar25.org/article/komentar-shchodo-psevdoelity.html), прошу не розглядати цей запис як слідство моєї нелюбові. Повірте, в даному разі річ не в моєму особистому ставленні...