- Відвідувань: 102
- Переглядів: 106
Божественне сонце Ра: символіка внутрішнього бога в арійській традиції (+аудіо)
Категорія:
Світ:
Спецтема:
170119bog.jpg
Аудіоверсія: Божественне сонце Ра: символіка внутрішнього бога в арійській традиції
Насправді йдеться не про зірку Сонце, а про індивідуальну божественну сутність, присутню в душі кожної людини. В арійській традиції Сонце є лише символом внутрішнього бога – світлосяйного, святого, чарівного, надпотужного.
Саме про цього внутрішнього бога йдеться у найголовнішій заповіді аріохрестиянства: Люби господа, бога твого! Цей внутрішній бог – господь – є частинкою соборної особистості Творця Всесвіту – Бога Отця, Брахми, Сварога.
Розгляньмо кілька цитат зі згадкою про внутрішнє сонце – джерело божественного світла.
«Пізнаєш істину – ввійде тоді у кров твою сонце» (Григорій Сковорода).
Оскільки для божественного рівня властиве істинне розуміння буття, то шлях пізнання істини одночасно є шляхом пізнання бога і розкриттю себе для його благотворної дії.
Йдеться саме про божественне сонце. Саме воно є першопочатком для всіх релігій, адже релігія – це «відновлення зв’язку» між людським і божественним. Свастика – це символ божественного Центру, боголюдини, Ісуса Хреста.
«Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла і не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. Тож хай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небесах» (Матвій 5, 14–16).
Бог є джерелом Світла, тобто божественних знань і божественної енергії. Отримуючи це Світло від свого внутрішнього сонця, арії поширюють його по планеті. Люди, які бачать це Світло на землі, прославляють небесного Бога-Творця, адже він об’єднує всіх божественних сутностей в єдине божественне ціле.
Людська сутність – це дух, душа і плоть (триєдина система). Натомість усвідомлення особистістю ще й своєї внутрішньої божественної сутності перетворює смертну людину на безсмертну боголюдину (хреста, спаса).
Згідно з прадавньої арійською традицією внутрішній бог називається Ар (Яр). Це ім’я охоплює весь діапазон звуків – від найпростішого А у немовлят до вібруючого дзвінкого Р (присутнього далеко не у всіх мовах). Внутрішній бог Ар є частинкою соборної особистості Творця Всесвіту на ім’я Ра.
У кожному з нас живе частинка Ра. Коли він діє через нас – ми радіємо. Коли ми радіємо – в нашому духовному серці пробуджується Ра.
Радіймо, арії!
Продовження: Радіймо! – магічне вітання Золотої ери
Завжди пам’ятаймо про Ра - свого внутрішнього бога, частинку Творця Всесвіту.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Внутрішнє вдосконалення - нелегкий шлях. У церкві більшість прихожан не знають для чого вони моляться. В них є тільки усвідомлення того, що "так має бути". Але є багато людей, котрі починають задумуватися: "чому так має бути?". Далі по ієрархії виникає запитання: "хто сказав, що так має бути?" Наступний етап: "Я знаю, що так не має бути, але... що я можу подіяти?" І так далі.
Si vis pacem, para bellum
Коментарі
Внутрішнє вдосконалення - нелегкий шлях. У церкві більшість прихожан не знають для чого вони моляться. В них є тільки усвідомлення того, що "так має бути". Але є багато людей, котрі починають задумуватися: "чому так має бути?". Далі по ієрархії виникає запитання: "хто сказав, що так має бути?" Наступний етап: "Я знаю, що так не має бути, але... що я можу подіяти?" І так далі.
Si vis pacem, para bellum
Ігор Каганець сказав-"Оскільки для божественного рівня властиве істинне розуміння буття,то шлях пізнання істини одночасно є шляхом пізнаггя бога і рохкриття себе для його благотворних дій."Це речення є фактичнп крилатою фразою. Часто надумкау спливають слова "Заходьте до господи"іх комедії І.Котляревського"Сватання на Гончарівці".Виходить .що житло людини є житлом бога.Чи розуміли сучасники Котляревського це і чи розуміютьце наші сучасники ?
Коли сходить чи заходить Сонце,то на нього можна дивитися відкритими очима,бачити як Воно "грає"...із часом прийде розуміння чому предки поклонялися Сонцю...
Вірю в те, що розумію.
Любити Сонце - не означає поклонятися йому як своєму богу.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
"Вправа" із Сонцем,про яку написав в попередньому коментарі,має практичне застосування в досягненні розуміння свого внутрішнього Сонця.Тоді стане цілком зрозуміло чому наші предки вибрали у зовнішньому світі поклоніння зовнішньому Сонцю...
Вірю в те, що розумію.
Людина сонце таке ж як велике Сонце. Світить. Від чого стає ще яскравішим, ще більшим , ще і ще, ще...Зірка Сонце - нагадування про те що ти сам Сонце. Цілий ритуал вимальовується.
Від мрії до слова, від слова до дії, від дії до світлової події.
Ігор Каганець каже: "Насправді йдеться не про зірку Сонце, а про індивідуальну божественну сутність, присутню в душі кожної людини. В арійській традиції Сонце є лише символом внутрішнього бога – світлосяйного, святого, чарівного, надпотужного..."
До речі про внутрішнього Бога (до пошуків автора даної статті в царині Іісуса Христа) - В езотериці та арійській ведичній літературі й Санскриті саме Сонце і Світло Сонця відповідають ЧАКРІ Іісуса Христа і Марії Ма (Третє Око по центру лоба. Згадаймо класичне: "І во лбу Звізда горить!"). Син Божий є в кожному з нас і Він міститься в центрі нашого лоба (і в серці, як звичайно).Людина з Іісусом світиться зсереднини. Тому кажуть, що Іісус - це Сонце, Світло і Радість, бо чакра Іісуса випромінює Світло Сонця. Може це дещо додасть до загального образу і прекрасно викладеної думки про "Сонцепоклонників".
Будьмо і діймо, не сумуймо, а Ра-Діймо!
Додав аудіоверсію цієї статті. Раджу прослухати!
Все, що робиться з власної волі, – добро!
біля 500 років тому, Коперник довів, що земля обертається навколо сонця.більшість вживає сталий (помилковий) вислів: "сонце сходить,сонце заходить".пропоную вживати більш науково обгрунтований варіянт: зустріч сонця, проводи сонця.