Арійська теза та іудохристиянська антитеза: порівняння головних відмінностей

1. Хрещення

Арійська теза

Його здійснив Ісус у березні 30 року н. е. в річці Йордан. Це було традиційне арійське омивання–очищення. Воно здійснювалося щороку перед весняним рівноденням, від якого починався відлік нового річного кола. Таке передноворічне омивання зазвичай здійснювалося у відкритих водоймах. Під час святкування наступного Нового року в Єрусалимі 22 березня 31 року, з причини відсутності природних водойм Ісус обмежився тим, що помив ноги апостолам (див.: Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого, епізод 146).

Ритуальне омивання-очищення може здійснюватися також перед початком важливої справи, при ініціації, перед великими святами. Перше омивання в житті людини здійснюється незабаром після народження і називається хрещенням. Його призначення:

а) символічне знайомство з фізичним світом, в якому народилася втілена божественна сутність, і акт єднання з ним, щоб надалі всесвіт ставився до новонародженого як до свого, рідного;

б) долучення до громади: прийняття нового гравця до ігрової команди;

в) надання новонародженому людського, тобто ігрового імені (нагадаємо, що слово «людина» означає «гравець»).

Іудохристиянська антитеза

Цей арійський обряд дружнього поєднання з Всесвітом через занурення у природну воду в іудохристиянстві трактується як позбавлення «первородного гріха». Тобто вважається, що дитина вже народжується з тавром диявола, у стані фундаментального інформаційного забруднення. Тому під час іудохристиянського хрещення виконується обряд відречення від «сатани і всіх діл його», таке собі «перехрещення». Натомість в арійстві вважається, що діти народжуються у стані святості і перебувають у Просторі волі (див.: Діти у Просторі волі).

2. Причастя

Арійська теза

Це прадавній обряд єдності, під час якого споживається один для всіх коровай і випивається по колу з однієї чаші свіжий виноградний сік, співаються славні – духовні гімни. Цей обряд було здійснено під час Таємної вечері – святкування Арійського Нового року 22 березня 31 року (149).

Іудохристиянська антитеза

Цей арійський обряд духовного єднання перетворено на повну протилежність, а саме на акт символічного канібалізму, коли послідовники поїдають тіло свого вчителя. Замість свіжого виноградного соку використовується алкогольне вино, тобто наркотична і отруйна рідина, призначена для зовнішнього застосування (дезінфекції). Під час підготовки ритуального хліба (просфори) здійснюється ритуал пробивання списом символічного тіла Ісуса. Це ритуал чорної магії, коли людині завдається страждання через маніпуляції з її образом. Наприклад, «лялька Вуду» та інші «ляльки» використовуються як посередник для руйнування енергетичного поля людини і завдання їй страждань. Такі «ляльки» виготовляються з думками про ту людину, яка є об’єктом-мішенню психоенергетичної атаки.

3. Молитви

Арійська теза

Євангеліє розповідає про Ісусову молитву до Творця Всесвіту «Отче наш» (21), а також молитовне освячення їжі та напоїв перед уживанням (149).

Іудохристиянська антитеза

Молитва «Отче наш» заблокована реченням «І не введи нас у спокусу, але визволь нас від лукавого». Введення у спокусу – це приховане спонукання до зла, такими речами займається не святий Творець всесвіту, а його противник диявол – «брехун і батько брехні» (133). Тобто згадане речення є прямим звертання до диявола (докладніше: Молитва «Отче наш» без вставок). Про що людина думає, те вона й притягує: ми там, де наші думки. Окрім того, в іудохристиянстві використовується багато брудних і руйнівних молитов – від Митаревої молитви («без числа нагрішив я, Господи, прости мені») до Псалма 50 («в беззаконнях я зачатий і в гріхах родила мене мати моя»).

4. Самореалізація в Царстві божому / Опускання у простір страждань

Арійська теза

Євангеліє – це суцільний заклик до пробудження прихованого потенціалу людини, до невпинного духовного, психічного, етичного і фізичного розвитку за прикладом Ісуса Хреста. Головний наголос робиться на духовно-світоглядному розвитку, який визначає всі інші сторони життя людини. Кожна людина є потенційним сином Божим: «Щасливі миротворці, бо вони синами божими стануть» (12).

Головним орієнтиром для самореалізації є входження у простір Царства божого: «Шукайте перше Царства божого та правди його, і все те вам додасться» (25). Цей простір у сучасній метафізиці ще називається Простором волі. Критерієм його досягнення є позитивні події, які починають відбуватися навколо людини – добрі плоди: «Кожне добре дерево родить гарні плоди» (31). Вся система аріянства спрямована на піднесення людини з нижчих просторів у Простір волі.

Іудохристиянська антитеза

Іудохристиянська єресь розглядає людину як грішника і раба, слабку і брудну істоту. На іконах святі зображуються зігнутими, з похиленими головами, старими і виснаженими. Апостоли, які були молодими, переважно 20-річними, зображуються немічними старцями.

«Князем цього світу» в іудохристиянстві вважається диявол. Ісус Хрестос розглядається як «цап відбувайло», на якого перекладені гріхи всіх людей. Його начебто замучили проти його волі. Воскресіння розглядається як короткий епізод, головна ж увага приділяється стражданням Ісуса. Три години, протягом яких він перебував розіп’ятим на таврі, перетворені на вічність, тому головним символом Ісуса в іудохристиянстві є розп’яття – символ приниження і поразки, символ торжества «дітей диявола».

Воскреслого Ісуса розглядають або як примару, що на 40-й день возноситься кудись у небо, або як зомбі (гальванізований труп), який рухається в тілі з дірками в боці, руках і ногах. Навіть є картини, на яких «апостоли» у вигляді старців семітського типу зі здивуванням запихають пальці у дірку в боці воскреслого. У такий спосіб заперечується Воскресіння і Перемога Ісуса Хреста (див.: Вознесіння Господнє чи заупокійні сороковини?).

5. Тотальна освіта / Забобони

Арійська теза

Ісус здійснював навчання людей основам правильного життя з негайним підкріпленням цікавою та захоплюючою практикою. Головний стержень цієї освіти – добра новина про те, що Царство боже близько (6). Теоретична підготовка учнів найчастіше здійснювалася під час прогулянок Галілеєю, а практичні навики здобувалися переважно в ході кризових ситуацій, наприклад, під час заспокоєння вітру, ходіння по воді. Навчання широких мас зазвичай відбувалося під відкритим небом і здійснювалося за допомогою доступних для розуміння притч, цікавих оповідань і вражаючих чудес.

Надзвичайна ефективність навчання досягалася органічним поєднанням теорії, практики і гри. Такого роду освіта має давні корені і називається «тотальною» (цілісною, всеохопною). Саме її, за прикладом свого вчителя, пізніше застосовували апостоли (72).

Іудохристиянська антитеза

Іудохристиянська єресь є суперечливим конгломератом догм, які суперечать одна одній, історії і здоровому глузду. Їхнє завдання – перетворення людини на темного, безвольного, слабкого, неосвіченого раба. В жодному разі це не можна назвати «освітою». Сучасна державна система освіти також несе на собі потужний відбиток іудохристиянської єресі, що виявляється в плеканні посередності, пасивності, нудоти, брехні, руйнуванні здоров’я, опусканні дітей у Простір страждань (докладніше: Тотальна освіта).

6. Шлях слави / Духовне жебрацтво

Арійська теза

Принципова настанова Ісуса Хреста – активно поширювати інформацію про свої добрі справи і добрі справи ближніх. «Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла і не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. Тож хай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небесах» (13). Чим більше позитивної інформації, тим краще, головне щоб вона була правдивою. Поширення світла і добрих новин заохочує людей слідувати високим зразкам, розвиватися, ставати сильнішими, розумнішими, шляхетнішими.

Іудохристиянська антитеза

Іудохристиянство просуває думку, що скромній людині треба робити добрі справи таємно, мовляв, хай про них говорять інші, якщо випадково про це довідаються. Це ставить дітей Божих у нерівні умови з галасливими дітьми диявола, які несамовито «піаряться» і вихваляють одне одного за неіснуючі добродійства. При цьому свої пороки вони представляють як чесноти, потворність – як красу, брехню – як правду, а збочення – як норму. Брудне, депресивне і брехливе інформаційне поле загальмовує будь-які позитивні ініціативи дітей божих.

З другого боку, в іудохристиянстві сформовано стереотип, згідно з яким треба ділитися не світлом і радістю, а тривогами, страхами, стражданнями, сумнівами, бідами. Це робиться для того, щоб викликати до себе жалість і випросити якесь подаяння, пільгу, допомогу.

7. Чиста їжа і піст / Перевертання уявлень про піст

Арійська теза

У Нагірній проповіді Ісус дає настанови для правильного посту (22). Найголовніший – 40-денний Великий піст – практикували арійські народи перед весняним рівноденням. Наприклад, у римлян останній зимовий місяць, на який припадав цей великий піст, називався «фебруаріс», що значить «очищення». Згідно з Євангелієм, учні Ісуса Хреста постійно споживали чисту їжу, переважно рослинну, тому й не було великої потреби періодично очищуватися, тобто постити.

Головне завдання посту – зміцнити організм перед важливою роботою. Наприклад, передноворічний великий піст готує людину до весняних сільськогосподарських робіт, пов’язаних зі значним напруженням сил. Найкращий спосіб зміцнити тіло – здійснення очищувальних практик і харчування високоякісною їжею. Найкращою їжею для оновлення фізичного тіла є свіжа рослинна їжа.

Іудохристиянська антитеза

Арійський звичай, спрямований на радісне очищення і посилення духу, душі та плоті людини, діти диявола перетворили на повну протилежність. Згідно з їхніми догмами, під час посту треба виснажувати тіло, а свою психіку наповнювати негативними емоціями, думками про страждання і смерть. Радісні емоції, пісні і танці, які є найпотужнішим засобом очищення і оздоровлення, визнаються гріховними і забороняються.

8. Організована громада / Стадо овець

Арійська теза

Арійська громада є вищим авторитетом для її членів (101). Лідер громади обирає чотирьох найближчих помічників, кожен з яких опікується іншими двома учнями (71), тобто громада має ієрархічну організацію (гелленське слово «ієрархія» означає «священний порядок»). Громада складається з відкритої і прихованої частин. Лідери мають служити громаді: «Коли хто хоче бути першим, хай буде усім діяконом» (99). Лідери громад обирають з-поміж себе координуючі органи, тому велика громада – Церква – є самоврядною мережею локальних духовних громад. Обраний лідер Церкви є першим з рівних. Всі члени громади є братами і сестрами. Лідерами громад обираються чоловіки (серед апостолів не було жінок). Жінки беруть активну участь в житті громади і мають високий статус. Духовна громада є одночасно організацією самооборони, засобом масової інформації та самодостатньою економічною структурою, що підтримується активністю членів громади (92).

Іудохристиянська антитеза

Замість арійського погляду на громаду як спільноту, спроможну до самоорганізації, іудохристиянська єресь представляє громаду як збіговисько овець, яким потрібен зовнішній пастир (пастух). Усі вівці є слабкими і грішними, пастир є сильний і безгрішний. Громада не може змінити пастиря, бо він призначається не ними, а вищестоящим начальством.

9. Збройна протидія злу / Непротивлення злу

Арійська теза

 «І, зробивши бич із мотуззя, вигнав із храму всіх, що продавали й купували в храмі, і овець, і волів; перекинув столи міняйлів і гроші їхні розсипав, і перекинув ослони тих, що продавали голубів, і не дозволив, щоб хто переносив що через храм» (119). Настанова використання зброї для самозахисту: «Тепер же хто має калитку, хай візьме так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч» (151). З дітьми диявола не може бути компромісів.

Іудохристиянська антитеза

В іудохристиянстві пасивне терпіння вважається заслугою і ознакою святості. Зразками святості і прикладом для наслідування вважаються мученики, особливо якщо вони добровільно дозволили себе замордувати. Відповідно, якщо когось не замучили, то він «не дуже святий». Це перевертання істини з ніг на голову, адже святість і страждання несумісні. Свята людина перебуває у просторі Царства божого, а це простір повної безпеки, щастя і процвітання (див.: Абсолютна захищеність у Просторі волі).

10. Осторога перед іудаїзмом / Іудофільство

Арійська теза

Іудеї в цілому сприймаються Євангелієм як вороги Ісуса і Творця: «Диявол – ваш батько, і ви прагнете чинити волю батька вашого» (133). «Увесь же народ відповів, кажучи: Кров його на нас і на дітей наших!» (167). Ісуса зрадив Іуда Іскаріот, який був єдиним іудеєм серед апостолів-галілеян. Особливості світогляду і расова селекція роблять цей народ вразливим для злочинних маніпуляцій.

Іудохристиянська антитеза

На відміну від Євангелія, яке розглядає іудеїв переважно як противників Божих і «гріха невільників» (133), іудохристиянська ересь вважає їх «обраним народом». Іудейські тексти включені до складу Біблії, головні події Євангелія трактуються як виконання давніх іудейських «пророцтв». Іудохристиянські свята максимально прив’язані до іудейських свят, зокрема, Пасха прив’язується до іудейського Пейсаха (див.: Що святкуємо?). Народне свято зустрічі весняних птахів «Сороки» перекручене на поминки «сорока мучеників севастійських», а з арійського свята Маковія зробили поминки «семи мучеників Маккавеїв» – іудейських повстанців 2 ст. до н. е. проти гелленізації (арієзації) Іудеї.

11. Любов і повага до дітей та жінок / Ставлення до дітей і жінок

Арійська теза

«Істинно кажу вам: хто Царства божого не прийме, як дитина, той не ввійде до нього» (108). Чисті діти є носіями Царства божого і є найближчими до боголюдського стану. Кожна жінка, що народжує дитину, є потенційною богородицею. Вона виношує в собі Царство боже і потім його народжує. Чим більше в громаді дітей і вагітних жінок, тим ближча така громада до Царства божого.

Іудохристиянська антитеза

В іудохристиянстві процес зачаття і народження пов’язується з забрудненням і гріховністю. Тому чистим (непорочним) визнається тільки протиприродне зачаття без участі чоловіка. Після народження дитина і жінка потребують спеціального ритуалу очищення. В цілому жінки і діти вважаються істотами другого сорту.

12. Оптимізм і безстрашність / Психотерор

Арійська теза

Радісне ставлення до життя. Учні віталися словом «Хайре!», що значить «Радій!», «Ярій!». Славнем життєвому оптимізму арійства є Нагірна проповідь: «Щасливі лагідні, бо вони успадкують землю. Щасливі чисті серцем, бо вони побачать Бога... Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика» (12). Діти божі спроможні подолати будь-які підступи дітей диявола. Щоб ми в цьому були твердо переконані, Ісус дозволив себе вбити, після чого воскрес. При цьому він не тільки повністю відновив свою плоть, а й вийшов на ще вищий рівень психофізичних можливостей. Зокрема, він став ще красивішим.

Іудохристиянська антитеза

Головним засобом контролю над людьми в іудохристиянстві є приховане чи відверте залякування, формування комплексу вини і неповноцінності. Світ представляється як місце страждань, тобто страждання визнаються нормою. Найприродніша справа – дітонародження – представляється як смертельно небезпечна процедура, майже неможлива без хірургічного втручання. Відповідно, найкращий вихід для людини – покірно витерпіти всі страждання, вмерти і ніколи більше сюди не повертатися. Людина сприймається як біоробот, який повинен діяти згідно з детально регламентованими настановами «пастирів» та їхніми «пророцтвами», інакше буде спалений у «печі огненній, де буде плач і скрегіт зубів», піде на вічні муки.

Радіймо, арії! Творімо нові світи – яскраві й щасливі!

Джерело:

• Арійські обряди та настанови
• Іудохристиянська антитеза