Анонс статей про ЛЕБЕДИНУ ТОПОНІМІКУ, присвячених святам Казанської Божої Матері (Одигітрії) – 21 липня (8 липня) та Марії Магдалини – 4 серпня (22 липня)
* * *
Анонс
ЛЕБЕДИНА ТОПОНІМІКА В САКРАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ–РУСІ
Відображення культурно–релігійних мотивів в українській топоніміці й гідроніміці – це перш за все збереження вербальних пам’яток культури й духовності нашого прадавнього народу.
Сакральний простір майже повністю покриває територію сучасної України і має релігійно–міфологічне значення для етносів, які населяли й досі населяють українські землі. Тож топоніми й гідроніми не тільки являють собою географічні назви, але й несуть у своїй семантиці яскраву культурно–історичну інформацію, прадавні вірування наших пращурів.
Аналіз топонімічних легенд показує, що в українському фольклорі затрималася пам’ять про місця дохристиянських культів, які подекуди й досі зберігають функцію місць зібрання громад та засвідчують, що в давнину тут були святилища, присвячені богам. Усна традиція, народні перекази про місцевості виявляють певні закономірності.
Вивчення топоніміки й гідроніміки рідної землі допомогає нам познайомитися з назвами багатьох містечок, поселень, річок в Україні та за її межами, які були названі на честь жіночого божества. Так, найпоширинішим серед священних назв на сакральному просторі України є топонім, присвячений Ладі Богородиці, Цариці Небесній, Праматері Либеді, Великій Богині, Трояні–Одигітрії
Анонс
ЛЕБЕДИНА БАРВИХА: НЕБЕСНИЙ ПОКРОВ ЧИ НЕБЕСНА КАРА?
Якби очільники країн, оселяючись у своїх резиденціях, були істинними патріотами, державними мужами й цікавилися культурною спадщиною свого народу, історією рідної землі і назвами місць, де проживають, можливо, вони не потрапляли б у ситуації, коли доводиться бідкатися й бігати по теренах усього колишнього СРСР, наче загнаний звір, ховаючись від гніву та відплати свого народу.
Так уже повелося, що з давен–давен назви майже усіх стародавніх міст і містечок, річок, озер, гор та пагорбів походили від імені Великої Матері–Родючої, яка Зачинає, Плодоносить і Годує. До того ж Править, Наглядає і Господарює. Отже, походження назв хтонічних топонімів та гідронімів в своїй більшості й присвячені Цариці Небесній Ладі Богородиці, яка встановлює Лад як у природі, так і в суспільстві.
Якби знали наші керманичі та можновладці, хто є Справжня Правителька на Небі й на Землі, можливо, додержували б Правил, встановлених самою Небесною Господинею, щоб мати право знаходитися на Її сакральних просторах, на священних теренах Великої Матері і користуватися усіма благами родючої й квітучої землі.
Однак, навряд чи державні мужі переймаються цим. Вони навіть подяку не віддають Тій, Яка зводить їх до престолу. А даремно… Тому що рано чи пізно, дії таких правителів, що не підпорядковані Небесному Ладу, обертаються проти них самих. Не треба ходити далеко за прикладами – маємо переконливі докази.
Анонс
ЛЕБЕДИНА ТОПОНІМІКА УКРАЇНИ–РУСІ НА ТЕРЕНАХ МОСКОВІЇ
Уперше назва "Москва" згадується в запису від 4 – 5 квітня 1147 року з нагоди приїзду Святослава Ольговича (батька князя Ігоря) до Юрія Довгорукого, який дав гостям "багатий обід". "Багатий обід" відбувся в суботу, на наступний день після дня Похвали Богородиці. У таких записах можуть залишатися уявлення про назву Москва: "Москва – Хлібосольна", "Москва – Годувальниця", але й "Остоженка", "Якиманка", "Зачатьєвська", "Кунцево–Родимцево", що мають на увазі посвяту першопрестольному Києву (Родень), Роді – Ранковій зорі й Богині врожаю Пирогощій (Житниці).
Більшість сучасних топонімів Москви мають стародавнє українське походження і присвячені Цариці Небесній, Ладі Богородиці, яка встановлює ЛАД як на Небі так і на Землі. І принесені вони на землі Московії переселенцями з Київської Русі. Тож логічно, що і нащадки сучасної Москви у своїй більшості належать до родів, що вийшли з України–Русі. Тому є багато красномовних прикладів.
Усі центральні назви в Москві (див.: Києвець, Зачатьєво, Чертольє, Кунцево, Пречистенка, Китай–город, Маросєйка, Черкаський провулок, Варварка, Білий город, як і Зачатьєвський монастир з церквою Зачаття й Києвець, Остоженка, Якиманка присвячені назві "Київ") засновані й були заселені вихідцями з Києва та інших земель України–Русі.
МОСКВА, ЧОМУ ТИ НИЩИШЬ УКРАЇНУ–РУСЬ?
ЧОМУ ВБИВАЄШ ТУ, ЯКА ТЕБЕ ПОРОДИЛА?
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Анонс статей про ЛЕБЕДИНУ ТОПОНІМІКУ, присвячених святам Казанської Божої Матері (Одигітрії) – 21 липня (8 липня) та Марії Магдалини – 4 серпня (22 липня)
* * *
Анонс
ЛЕБЕДИНА ТОПОНІМІКА В САКРАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ–РУСІ
Відображення культурно–релігійних мотивів в українській топоніміці й гідроніміці – це перш за все збереження вербальних пам’яток культури й духовності нашого прадавнього народу.
Сакральний простір майже повністю покриває територію сучасної України і має релігійно–міфологічне значення для етносів, які населяли й досі населяють українські землі. Тож топоніми й гідроніми не тільки являють собою географічні назви, але й несуть у своїй семантиці яскраву культурно–історичну інформацію, прадавні вірування наших пращурів.
Аналіз топонімічних легенд показує, що в українському фольклорі затрималася пам’ять про місця дохристиянських культів, які подекуди й досі зберігають функцію місць зібрання громад та засвідчують, що в давнину тут були святилища, присвячені богам. Усна традиція, народні перекази про місцевості виявляють певні закономірності.
Вивчення топоніміки й гідроніміки рідної землі допомогає нам познайомитися з назвами багатьох містечок, поселень, річок в Україні та за її межами, які були названі на честь жіночого божества. Так, найпоширинішим серед священних назв на сакральному просторі України є топонім, присвячений Ладі Богородиці, Цариці Небесній, Праматері Либеді, Великій Богині, Трояні–Одигітрії
Анонс
ЛЕБЕДИНА БАРВИХА: НЕБЕСНИЙ ПОКРОВ ЧИ НЕБЕСНА КАРА?
Якби очільники країн, оселяючись у своїх резиденціях, були істинними патріотами, державними мужами й цікавилися культурною спадщиною свого народу, історією рідної землі і назвами місць, де проживають, можливо, вони не потрапляли б у ситуації, коли доводиться бідкатися й бігати по теренах усього колишнього СРСР, наче загнаний звір, ховаючись від гніву та відплати свого народу.
Так уже повелося, що з давен–давен назви майже усіх стародавніх міст і містечок, річок, озер, гор та пагорбів походили від імені Великої Матері–Родючої, яка Зачинає, Плодоносить і Годує. До того ж Править, Наглядає і Господарює. Отже, походження назв хтонічних топонімів та гідронімів в своїй більшості й присвячені Цариці Небесній Ладі Богородиці, яка встановлює Лад як у природі, так і в суспільстві.
Якби знали наші керманичі та можновладці, хто є Справжня Правителька на Небі й на Землі, можливо, додержували б Правил, встановлених самою Небесною Господинею, щоб мати право знаходитися на Її сакральних просторах, на священних теренах Великої Матері і користуватися усіма благами родючої й квітучої землі.
Однак, навряд чи державні мужі переймаються цим. Вони навіть подяку не віддають Тій, Яка зводить їх до престолу. А даремно… Тому що рано чи пізно, дії таких правителів, що не підпорядковані Небесному Ладу, обертаються проти них самих. Не треба ходити далеко за прикладами – маємо переконливі докази.
Анонс
ЛЕБЕДИНА ТОПОНІМІКА УКРАЇНИ–РУСІ НА ТЕРЕНАХ МОСКОВІЇ
Уперше назва "Москва" згадується в запису від 4 – 5 квітня 1147 року з нагоди приїзду Святослава Ольговича (батька князя Ігоря) до Юрія Довгорукого, який дав гостям "багатий обід". "Багатий обід" відбувся в суботу, на наступний день після дня Похвали Богородиці. У таких записах можуть залишатися уявлення про назву Москва: "Москва – Хлібосольна", "Москва – Годувальниця", але й "Остоженка", "Якиманка", "Зачатьєвська", "Кунцево–Родимцево", що мають на увазі посвяту першопрестольному Києву (Родень), Роді – Ранковій зорі й Богині врожаю Пирогощій (Житниці).
Більшість сучасних топонімів Москви мають стародавнє українське походження і присвячені Цариці Небесній, Ладі Богородиці, яка встановлює ЛАД як на Небі так і на Землі. І принесені вони на землі Московії переселенцями з Київської Русі. Тож логічно, що і нащадки сучасної Москви у своїй більшості належать до родів, що вийшли з України–Русі. Тому є багато красномовних прикладів.
Усі центральні назви в Москві (див.: Києвець, Зачатьєво, Чертольє, Кунцево, Пречистенка, Китай–город, Маросєйка, Черкаський провулок, Варварка, Білий город, як і Зачатьєвський монастир з церквою Зачаття й Києвець, Остоженка, Якиманка присвячені назві "Київ") засновані й були заселені вихідцями з Києва та інших земель України–Русі.
МОСКВА, ЧОМУ ТИ НИЩИШЬ УКРАЇНУ–РУСЬ?
ЧОМУ ВБИВАЄШ ТУ, ЯКА ТЕБЕ ПОРОДИЛА?
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля