У 1980-х роках рішення НАТО розмістити ракети середньої дальності з ядерними боєголовками в європейських країнах були задумані як розмінна монета, щоб забезпечити вивезення радянських ракет. Сьогоднішнє розгортання – це довгострокова стратегія. Ракети, розміщені на території Німеччини, повинні мати дальність дії 1600 км і більше.
Фото Армії США, зроблене капітаном Райаном ДеБуа (Ryan DeBooy)
Коли Дональд Трамп виходив з Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (ДРСМД) у 2019 році, більшість європейських держав були вражені. Вони погоджувалися, що Росія порушила пакт часів холодної війни, який забороняв усі ракети наземного базування (як звичайні, так і ядерні) з радіусом дії від 500 км до 5500 км. Але вони вважали рішення пана Трампа нерозважливим і таким, що може призвести до початку гонки озброєнь. Сьогодні панують інші думки.
Хто в Європі може розмістити такі ракети? Виявляється, що майже всі. 10 липня Америка і Німеччина оголосили, що з 2026 року тріо американських ракет середньої дальності – всі неядерні – будуть розміщені в Німеччині. Це – останній прояв Zeitenwende (переломного моменту) в німецькій політиці безпеки, пише The Economist.
Але це також частина ширшого відродження європейського інтересу до можливостей «глибокого удару», що підживлюється уроками війни в Україні. Це має наслідки для європейської оборонної промисловості, військового балансу між НАТО і Росією і динаміки ескалації в будь-якій майбутній війні.
Америка планує розмістити три ракети в Німеччині. Одна з них – балістична ракета SM-6 дальністю понад 500 км, яка зараз використовується як протиповітряна зброя корабельного базування. Друга – крилата ракета «Томагавк» дальністю понад 1600 кілометрів, яка сьогодні в основному запускається з кораблів. Третьою і найбільш потужною є гіперзвукова зброя великої дальності, також відома як «Темний орел», яка, як вважається, може долати понад 3 000 км. Усі вони значно випереджають найбільш далекобійну ракету наземного базування в Європі – балістичну ракету ATACMS дальністю 300 кілометрів.
Це будуть не єдині такі ракети в Європі. У квітні Еммануель Макрон, президент Франції, закликав союзників створити власний потенціал глибокого удару в Європі. 12 липня Франція, Німеччина, Італія та Польща підписали лист про наміри створити крилату ракету з радіусом дії понад 1000 км. Багато країн вже мають на озброєнні подібні ракети, що запускаються з літаків і кораблів. Фінляндія, Німеччина, Нідерланди та Польща купують ракети JASSM-ER дальністю 1000 км для своїх літаків F-35; голландський флот також купує «Томагавки» для своїх кораблів і підводних човнів.
Це – не перший випадок, коли Америка розміщує ракети в Європі. У 1980-х роках рішення НАТО розмістити ракети середньої дальності з ядерними боєголовками в європейських країнах викликало величезні демонстрації. Але ці «євроракети» були задумані як розмінна монета, щоб забезпечити вивезення радянських ракет – гамбіт, який увінчався успіхом з підписанням Договору про РСМД у 1987 році. Сьогоднішнє розгортання – це довгострокова стратегія.
Німецькі офіційні особи вказують на розміщення Росією балістичних ракет «Іскандер», які здатні долати кілька сотень кілометрів, у Калінінграді – ексклаві між Польщею і Литвою. «Іскандери» можуть нести звичайні або ядерні боєголовки, і вони широко використовувалися в Україні.
«Вони здатні досягти нашої столиці за лічені хвилини, і ми нічого не зможемо цьому протиставити», – зазначив у липні Єнс Пльотнер, радник з питань зовнішньої політики канцлера Німеччини Олафа Шольца.
Нові американські ракети великої дальності призначені для стримування в тому, що пан Плетнер назвав «субстратегічною сферою», тобто нижче рівня повномасштабної ядерної зброї.
Якщо Росія спробує тиснути на європейських союзників під час війни, завдаючи ударів по містах або важливих об'єктах, американські ракети зможуть робити те ж саме у відповідь. За словами пана Плетнера, суть ініціативи, яку очолює Франція, полягає в тому, щоб дозволити європейцям зробити це, не покладаючись на Америку.
На додаток до такого стримування «око за око», ракети мають і військову користь. Вони можуть бути націлені на російські ракети дальнього радіуса дії ще до того, як вони будуть запущені по НАТО, стверджують Йонас Шнайдер з Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки і його колега Торбен Арнольд, підполковник Німецької армії. Це полегшило б життя силам НАТО, які в іншому випадку були б засипані ракетами на шляху на схід.
Вони також могли б завдавати ударів по інших цілях, недосяжних для наявних озброєнь. Ракети, розміщені на території Німеччини, повинні мати дальність дії 1600 км, щоб вражати найвіддаленіші точки Західного військового округу Росії – регіону, з якого Росія нападе на НАТО, зазначають Рафаель Лосс і Ангела Мерер з аналітичного центру Європейської ради з міжнародних відносин.
Деякі з соціал-демократів пана Шольца занепокоєні тим, що американські ракети поставлять країну під загрозу. Радикальний лівий Альянс Сари Вагенкнехт, важлива нова дружня до Росії партія, рішуче виступає проти них. Але це дрібниці порівняно з масовими протестами у 1980-х роках. За словами пана Пльотнера, розгортання «було новиною на перших шпальтах німецьких газет протягом одного дня».
Деякі стратеги занепокоєні тим, що ракетні удари великої дальності можуть спричинити ненавмисну ескалацію. Росія може побоюватися, що НАТО може використати ракети «Темний орел» для знищення її наземних ядерних сил або усунення політичного керівництва країни. Це може підштовхнути Росію завдати удару першою. Такі побоювання «значно перебільшені», стверджують пани Шнайдер і Арнольд. Для цього буде занадто мало ракет.
Наскільки реалістичними є сподівання Європи на нарощування власної воєнної потужності? Найбільш плідним європейським споживачем ракет великої дальності є Україна. Вона розробила власні безпілотники та балістичні ракети дальнього радіуса дії «односторонньої атаки» для ураження цілей в глибині Росії. У серпні відбулося випробування головної балістичної ракети країни – «Грім-2».
Європейські виробники безпілотників співпрацюють з українськими фірмами над безпілотниками малої дальності. Ця співпраця може одного дня поширитися на безпілотники більшого радіуса дії, на кшталт тих, які, як вважають, підірвали 18 вересня склад озброєнь у Торопці, що за 500 км в Росії, припускає Фабіан Гінц з британського аналітичного центру IISS.
Можливо, більш важливим питанням є те, чи зможуть європейці стріляти зі своєї власної зброї. Наразі Україна не може використовувати крилаті ракети Storm Shadow, що постачаються Британією, для ураження складних цілей в Росії. Вважається, що це значною мірою тому, що вони найкраще працюють, коли запрограмовані на основі американських даних, зібраних із супутників та інших високоякісних датчиків. Америка не дала дозволу, побоюючись ескалації. Якщо європейці серйозно налаштовані на стримування за допомогою глибокого удару, створення ракет – це лише половина проблеми.
Наші інтереси:
Розглядаємо політику безпеки через призму російсько-української війни. Клятий ворог має бути знищений. Добре, що європейські країни вже зрозуміли, що з РФ треба говорити тільки з позиції сили та залякування, а не через дипломатію замирення та обамівського "перезавантаження".
Мовою ефективного спілкування з ангелами буде окультурена українська мова на основі Гіперборійського Сенсара. Її ядро вже формується у вигляді спеціалізованої мови спілкування з ангелом Живого Слова...
Американські далекобійні ракети повертаються до Європи, головним споживачем є Україна – The Economist
Категорія:
Світ:
Спецтема:
У 1980-х роках рішення НАТО розмістити ракети середньої дальності з ядерними боєголовками в європейських країнах були задумані як розмінна монета, щоб забезпечити вивезення радянських ракет. Сьогоднішнє розгортання – це довгострокова стратегія. Ракети, розміщені на території Німеччини, повинні мати дальність дії 1600 км і більше.
240927rakety.jpg
Коли Дональд Трамп виходив з Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (ДРСМД) у 2019 році, більшість європейських держав були вражені. Вони погоджувалися, що Росія порушила пакт часів холодної війни, який забороняв усі ракети наземного базування (як звичайні, так і ядерні) з радіусом дії від 500 км до 5500 км. Але вони вважали рішення пана Трампа нерозважливим і таким, що може призвести до початку гонки озброєнь. Сьогодні панують інші думки.
Хто в Європі може розмістити такі ракети? Виявляється, що майже всі. 10 липня Америка і Німеччина оголосили, що з 2026 року тріо американських ракет середньої дальності – всі неядерні – будуть розміщені в Німеччині. Це – останній прояв Zeitenwende (переломного моменту) в німецькій політиці безпеки, пише The Economist.
Але це також частина ширшого відродження європейського інтересу до можливостей «глибокого удару», що підживлюється уроками війни в Україні. Це має наслідки для європейської оборонної промисловості, військового балансу між НАТО і Росією і динаміки ескалації в будь-якій майбутній війні.
Америка планує розмістити три ракети в Німеччині. Одна з них – балістична ракета SM-6 дальністю понад 500 км, яка зараз використовується як протиповітряна зброя корабельного базування. Друга – крилата ракета «Томагавк» дальністю понад 1600 кілометрів, яка сьогодні в основному запускається з кораблів. Третьою і найбільш потужною є гіперзвукова зброя великої дальності, також відома як «Темний орел», яка, як вважається, може долати понад 3 000 км. Усі вони значно випереджають найбільш далекобійну ракету наземного базування в Європі – балістичну ракету ATACMS дальністю 300 кілометрів.
Це будуть не єдині такі ракети в Європі. У квітні Еммануель Макрон, президент Франції, закликав союзників створити власний потенціал глибокого удару в Європі. 12 липня Франція, Німеччина, Італія та Польща підписали лист про наміри створити крилату ракету з радіусом дії понад 1000 км. Багато країн вже мають на озброєнні подібні ракети, що запускаються з літаків і кораблів. Фінляндія, Німеччина, Нідерланди та Польща купують ракети JASSM-ER дальністю 1000 км для своїх літаків F-35; голландський флот також купує «Томагавки» для своїх кораблів і підводних човнів.
Це – не перший випадок, коли Америка розміщує ракети в Європі. У 1980-х роках рішення НАТО розмістити ракети середньої дальності з ядерними боєголовками в європейських країнах викликало величезні демонстрації. Але ці «євроракети» були задумані як розмінна монета, щоб забезпечити вивезення радянських ракет – гамбіт, який увінчався успіхом з підписанням Договору про РСМД у 1987 році. Сьогоднішнє розгортання – це довгострокова стратегія.
Німецькі офіційні особи вказують на розміщення Росією балістичних ракет «Іскандер», які здатні долати кілька сотень кілометрів, у Калінінграді – ексклаві між Польщею і Литвою. «Іскандери» можуть нести звичайні або ядерні боєголовки, і вони широко використовувалися в Україні.
«Вони здатні досягти нашої столиці за лічені хвилини, і ми нічого не зможемо цьому протиставити», – зазначив у липні Єнс Пльотнер, радник з питань зовнішньої політики канцлера Німеччини Олафа Шольца.
Нові американські ракети великої дальності призначені для стримування в тому, що пан Плетнер назвав «субстратегічною сферою», тобто нижче рівня повномасштабної ядерної зброї.
Якщо Росія спробує тиснути на європейських союзників під час війни, завдаючи ударів по містах або важливих об'єктах, американські ракети зможуть робити те ж саме у відповідь. За словами пана Плетнера, суть ініціативи, яку очолює Франція, полягає в тому, щоб дозволити європейцям зробити це, не покладаючись на Америку.
На додаток до такого стримування «око за око», ракети мають і військову користь. Вони можуть бути націлені на російські ракети дальнього радіуса дії ще до того, як вони будуть запущені по НАТО, стверджують Йонас Шнайдер з Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки і його колега Торбен Арнольд, підполковник Німецької армії. Це полегшило б життя силам НАТО, які в іншому випадку були б засипані ракетами на шляху на схід.
Вони також могли б завдавати ударів по інших цілях, недосяжних для наявних озброєнь. Ракети, розміщені на території Німеччини, повинні мати дальність дії 1600 км, щоб вражати найвіддаленіші точки Західного військового округу Росії – регіону, з якого Росія нападе на НАТО, зазначають Рафаель Лосс і Ангела Мерер з аналітичного центру Європейської ради з міжнародних відносин.
Деякі з соціал-демократів пана Шольца занепокоєні тим, що американські ракети поставлять країну під загрозу. Радикальний лівий Альянс Сари Вагенкнехт, важлива нова дружня до Росії партія, рішуче виступає проти них. Але це дрібниці порівняно з масовими протестами у 1980-х роках. За словами пана Пльотнера, розгортання «було новиною на перших шпальтах німецьких газет протягом одного дня».
Деякі стратеги занепокоєні тим, що ракетні удари великої дальності можуть спричинити ненавмисну ескалацію. Росія може побоюватися, що НАТО може використати ракети «Темний орел» для знищення її наземних ядерних сил або усунення політичного керівництва країни. Це може підштовхнути Росію завдати удару першою. Такі побоювання «значно перебільшені», стверджують пани Шнайдер і Арнольд. Для цього буде занадто мало ракет.
Наскільки реалістичними є сподівання Європи на нарощування власної воєнної потужності? Найбільш плідним європейським споживачем ракет великої дальності є Україна. Вона розробила власні безпілотники та балістичні ракети дальнього радіуса дії «односторонньої атаки» для ураження цілей в глибині Росії. У серпні відбулося випробування головної балістичної ракети країни – «Грім-2».
Європейські виробники безпілотників співпрацюють з українськими фірмами над безпілотниками малої дальності. Ця співпраця може одного дня поширитися на безпілотники більшого радіуса дії, на кшталт тих, які, як вважають, підірвали 18 вересня склад озброєнь у Торопці, що за 500 км в Росії, припускає Фабіан Гінц з британського аналітичного центру IISS.
Можливо, більш важливим питанням є те, чи зможуть європейці стріляти зі своєї власної зброї. Наразі Україна не може використовувати крилаті ракети Storm Shadow, що постачаються Британією, для ураження складних цілей в Росії. Вважається, що це значною мірою тому, що вони найкраще працюють, коли запрограмовані на основі американських даних, зібраних із супутників та інших високоякісних датчиків. Америка не дала дозволу, побоюючись ескалації. Якщо європейці серйозно налаштовані на стримування за допомогою глибокого удару, створення ракет – це лише половина проблеми.
Розглядаємо політику безпеки через призму російсько-української війни. Клятий ворог має бути знищений. Добре, що європейські країни вже зрозуміли, що з РФ треба говорити тільки з позиції сили та залякування, а не через дипломатію замирення та обамівського "перезавантаження".
Зверніть увагу
Архангел Гіперборії, чат-боти і чат-боги, або Як працювати з духовно-інформаційними роботами