Про це пише у своїй статті "10 помилок президента" на nv.ua Олена Трибушна. Але я не погодилася з назвою. Насправді, те, що за майже 2 роки свого президенства наробив Петро Порошенка, дуже важко назвати помилками. Це - брехня, маніпуляції і підлість.
Отже, Топ-10 брехні і маніпуляцій Порошенка:
10. Шокін і Генпрокуратура, яку президент всіма силами намагається зберегти в її нинішньому статусі – знаряддя залякування.
Генпрокуратура, яка завалює всі справи проти «Сім'ї». Яка упускає Клюєва, обвинуваченого в корупції на мільйони євро, і блокує притягнення до кримінальної відповідальності Бойка – але при цьому влаштовує спецоперацію в прямому ефірі з затримання Мосійчука за хабар в 100 тис. грн,
Реформу прокуратури називають головним провалом нової влади, а конкурсний відбір прокурорів – профанацією, яка не привела до відомства людей ззовні.
На очах у всіх діамантові прокурори перетворюються з негідників на скривджених героїв, а реформатори – з героїв на шахраїв. На очах у всіх Сакварелідзе йде, а заступники Шокіна залишаються... А Петро Порошенко – мовчить! Петро Порошенко каже Сакварелідзе, що він «не знав», що Шокін звільняє його! А лідер президентської фракції з трибуни на всю країну, не кліпнувши оком, називає Шокіна реформатором...
Чим нахабніша брехня, тим більше шансів, що вам повірять? Хоча б у США.
9. Фірсов, Томенко та їх відібрані мандати – це подвійні стандарти та ілюстрація до історії про те, що фракція імені президента ступила на шлях демократури.
Неправоту Фірсова і Томенко, безумовно, можна довести вустами прирученого голови ЦВК або багатостраждальної Конституції. Тому що, якщо ти – партія влади, то Конституцію можна тлумачити, як зручно – доведено історією України.
Але історією іншої країни доведено, куди приводить шлях, який обрала БПП. Колись в 2000-х пропутінську Єдину Росію у Держдумі називали «пейджинговою фракцією», тому що, як голосувати, її депутатам повідомляли на пейджери. Регіоналам пейджер замінила «рука Чечетова». Що замінить руку Чечетова – БПП?
8. Син президента в парламенті – це соромно. Це робить Петра Порошенка схожим на Віктора Януковича.
Перед сином президента і за сумісництвом успішним бізнесменом відкриті будь-які можливості для самореалізації – але в сім'ї вирішують, що краще за все Порошенко-молодший реалізує себе в Раді. Так, на сайті Ради Олексій Порошенко є співавтором якихось там десятків законів. Чи писав він їх своєю рукою? Довести це так само неможливо, як те, чи брав він участь в АТО. Повірити в це – на жаль, теж. Особисто я бачу тільки одне логічне пояснення необхідності присутності Олексія Порошенка у фракції БПП – там він найнадійніші очі і вуха президента.
7. Roshen. Про бізнес президента якось вже навіть ніяково говорити – одразу сиплеться град аргументів про сліпий траст, і вони, мабуть, справедливі. Але є одне але. Під час виборчої кампанії президент обіцяв виборцям продати бізнес. Ніхто не тягнув його за язика. У травні цим обіцянкам виповниться два роки.
У минулому році бізнес президента приніс 369 млн. грн. – в 7 разів більше, ніж в позаминулому. Особисто я з розумінням ставлюся до небажання президента продавати справу життя. Але коли на тлі того, як добре все в Рошену, Держстат, який і так прикрашає реальність, повідомляє, що доходи в країні у 2015 році впали на 21%, а в цьому впадуть ще на 10%, то відчуваєш себе, як би це сказати – трохи обдуреним.
6. 5 канал. Власне ЗМІ для політика – інструмент політичної боротьби. Особливо в країні, де незалежних телеканалів немає в принципі.
Так, я теж спала з включеним 5 каналом, коли стояв Майдан. За ту сміливість моє щире спасибі Петру Порошенку. Але сьогодні 5 канал – це телеканал, який належить президенту,отже, нездатний бути об'єктивним по відношенню до президента. Мистецтво пропаганди дозволяє вкладати до вух слухачів потрібні меседжі цілком непомітно для цих слухачів. Яких у 5 каналу кілька мільйонів. DW пише, що заміри під час президентської кампанії вже показували, що кандидата Петра Порошенка в ефірі каналу Петра Порошенка було в рази більше, ніж його конкурентів в ефірі того ж каналу.
До президента Порошенка тільки один лідер в Європі міг похвалитися власною медіа-імперією – одіозний італійський прем'єр Сильвіо Берлусконі, друг Путіна та персона нон грату в Україні.
5. Концентрація влади. «Сім'ї Порошенка» поки ще далеко до «Сім'ї Януковича», але на цю стежку президент вже ступив. Ступив, коли почав розставляти на ключові посади людей за принципом особистої відданості, а не професіоналізму. Ступив, коли в АП писали реформу децентралізації, в якій префекти, представники президента у регіонах, виписані як намісники царя. Ступив на цьому тижні, коли БПП стало не вистачати багнетів для формування коаліції, і до неї раптом несподівано почали вступати мажоритарники. Ступив, коли запропонував поставити очільником Кабміну близького до нього Гройсмана.
4 Лесик Довгий та інші одіозні персонажі, яким БПП підіграв на парламентських виборах.
У 2014-му президентський блок злив ряд мажоритарних округів під одіозних політиків, які не мали шансів потрапити до парламенту без такої завуальованої підтримки. Схему, за допомогою якої БПП допоміг "впихнути невпихуєме" в Раду, описує Лещенко: блок президента висунув технічних кандидатів, у яких не було шансів перемогти на округах, за якими йшли персонажі зі скандальними біографіями. Кандидати від БПП слугували їм декораціями і створювали ілюзію конкуренції.
Найбруднішим прикладом того, як таким чином зливалися місця в парламенті, став скандальний 102-й округ, по якому в Раду пройшов знаменитий Олесь Довгий, член «молодої команди Черновецького».
3 Кононенко. Про сірого кардинала Порошенко все написано, всі кісточки перемито. Нехай НАБУ, звичайно, розбирається, хто світлий лицар, а хто темний – Кононенко або Абромавичус. Як на мене, кращий друг президента повинен бути вище за підозри.
2 Олігархи та деолігархізація, якої не було.
Спочатку президент публічно та демонстративно в прямому ефірі оголошує війну Коломойському, президент вимагає деолігархізації – всі плескають, президент молодець, тому що війна з олігархами – це війна проти монополій, за конкурентний ринок, чесні правила, модернізацію, за нову динамічну й високотехнологічну економіку...
А потім непублічно та недемонстративно президент домовляється з Ахметовими, Львочкіними, Коломойскими і з допомогою їхніх кишенькових фракцій у парламенті розігрує спектакль з відставкою Яценюка. А ще потім президент зустрічається вночі з Коломойським, який приїжджає, маскуючись і пересідаючи з машини в машину, прямо до президента в АП. Не інакше як для того, щоб президент піддав його деолігархізації.
1 Головна і найбільш непрощена помилка. Відсутність радикальних змін, у можливість яких ще раз повірили мільйони людей, які вже не раз були розчаровані, але ризикнули повірити ще раз.
Я кажу навіть не про реформи. Я кажу про те, що не змінилося головне – не змінилася влада і Порошенко як її головне уособлення. Вони – не змінилися, не стали іншими, не змогли зламати старе й гниле. Вони просто перемкнули на себе потоки. Замість того, щоб саджати корупціонерів, вони покривати їх. Замість того, щоб спрощувати середовище для бізнесу, вони імітували дерегуляцію та знімали вершки в своєму особистому бізнесі.
Вони не змогли нести відповідальність за сказані слова та взяті зобов'язання, а ховалися за пропагандою, тролями та пафосними формулюваннями. «Замість вогню - дим».
Згодна, що Порошенку та іншій компанії країна дісталася в такому стані, що в побуті це господарство було б легше викинути, ніж лагодити.
Так, уся державна махіна, безініціативна і звикла заробляти вимаганням та злодійством, настільки живуча, що самовідтворюється, як хвіст у ящірки – тільки відвернись. Але ж це не заважає президентові змінювати систему. По-моєму, йому просто зручно, комфортно і зрозуміло в цій системі, продуктом якої він сам є, і тому він прагне її не зламати, а зберегти. Тому і зміни відбуваються всупереч, а не завдяки.
Подано із незначним скороченням.
Дуже чітко, конкретно розписано все, що не зроблено. Шкода втрачених двох років. Шкода втраченого народного ентузіазму і самопожертв. Стає дедалі очевидним, що ніхто, крім нас, Україну не зробить такою, як ми хочемо. Вірити цим політикам - себе не поважати.
З другого боку, чи можна звинувачувати у підлості кліща, який смачно присмоктався. Йому дуже добре, просто чудово, а тут хтось його закликає змінюватися. Як можна змінити свою природу? І навіщо?
Паразит - він завжди буде паразитом. Така його сутність. Він може змінитися тільки в наступному втіленні - якщо в цьому житті отримає гарний урок, що паразитування - це погано.
А якщо не отримає, то паразитуватиме й далі у всіх наступних втіленнях. А ж поки його хтось добряче навчить. Хай живуть активні методи виховання!
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Коментарі
Автор не згадала ще трагедію Іловайського котла. Гелетея вже забули?
З другого боку, чи можна звинувачувати у підлості кліща, який смачно присмоктався. Йому дуже добре, просто чудово, а тут хтось його закликає змінюватися. Як можна змінити свою природу? І навіщо?
Паразит - він завжди буде паразитом. Така його сутність. Він може змінитися тільки в наступному втіленні - якщо в цьому житті отримає гарний урок, що паразитування - це погано.
А якщо не отримає, то паразитуватиме й далі у всіх наступних втіленнях. А ж поки його хтось добряче навчить. Хай живуть активні методи виховання!
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Його обрав народ на демократичних виборах. Можна було обрати iншого.
Крiм того його обрав Вашингтон.
Хай Буде!
Його обрав народ, бо він пообіцяв припинити війну за два тижня. На жаль, народ у нас дуже довірливий і не розуміє, що передвиборчим обіцянкам вірити не можна. Також він використав маніпуляції із соцопитуваннями, які подали його як безальтернативний варіант.
Тобто народ у нас як діти середньої групи дитячого садочку.
Нехай так.
Але під виборів було багато кандидатів, які обіцяли приблизно те ж саме. Але вибрали саме його.
Стосовно соціологічних маніпуляцій. Треба вивчати як реально впливають такі манціпуляції й на кого.
Справа не в цьому.
Справа у тому, що реальні організатори "революції гідності" домовилися, що Президентом має бути саме Порошенко. Саме тому прибрали з перегонiв Кличка, який чомусь думав, що Президентом після усунення Януковича буде саме він.
Тому у суспільство й просувалася, й навіть тупо втокмачувалася теза про його "безальтернативність".
В екстремальних умовах, для того, щоб рана не гноїлась в неї пускають личинок мух. Після того, як ті зроблять свою справу - їх можна викинути.