2 повідомлення / 0 new
Останнє повідомлення
Улько Коломийський
Зображення користувача Улько Коломийський.
Вільна тема.

Після публікації своєї розповіді в той же день я відчув "зростання", чи  утвердження в своєму просторі. Я став швидше спілкуватися , та й взагалі рухатися. Мої пальці так швидко робили роботу , що я більше часу витрачав на перевірку , чи я все правильно зробив ніж на саму роботу . Тобто я  не довіряв тому , що робив швидше ніж я можу проконтролювати. . Навіть тепер я набагато швидше набираю на клавіатурі ніж раніше , а я набирав  дуже повільно  і зараз є відчуття якоїсь легкості в пальцях і в руках . Треба ще буде перевірити свої показники в "Лумосіті" і знову там тренуватися і в інших тенажерах для мозку. Також я став ще привітнішим , і навіть з тими людьми , які мене чимось напрягали , чи дратували коли я був у "просторі боротьби" І це знову ж таки все , як гра -  якщо би я роздратувався , значить потрібно буде цей рівень проходити заново. Я в першу чергу в кожній людині звертаю увагу на її божественну суть , на все позитивне , що в ній є , навіть якщо я бачу , чи знаю про неї багато поганого і практично ні в кого з ким я спілкувався я не побачив гримаси незадоволення. І мені було дуже приємно що мій внутрішній стан не міняється від дрібних "ускладнень" і навіть навпаки , те що я на них не реагую робить мене ще стійкішим . І ця моя "стійкість і внутрішній спокій " майже завжди позитивно впливє на оточуючих . Я думаю 10 по 12-бальній системі за той день я би собі поставив , але звісно ж , завжди хочеться все кращих і кращих результатів. Так ось на сайті десь писалося не дивитися новин. Але якщо ви уже  дещо "зросли" то ви можете просто сприймати інформацію без емоцій. Зараз я поділюсь своїм досвідом , як я це на собі перевірив. Значить , якраз перед тим як я написав першу сттаттю , я повертався зі спортзалу і  наспівував собі коломийки (деякі з них я сам придумував , навіть дещо нецензурного змісту, звичайно тепер цю практику потрібно буде відкинути , як баласт що уповільнює підняття вгору) і інші пісні чи мелодії. Так ось прийшовши додому, я як звичайно вмикаю канал (назва якого складається з 2-х цифр, сума яких дорівнює 6 і 2-га вдвічі більша за 1-шу) і дивлюсь новини. Знаючи , що новини можуть негативно вплинути , я собі і далі наспіував коломийки , та  ще й як витанцьовував, і хоча там і про трагедії говорилось і про розвід одного президента , я цим не переймався і навіть не задумувався про це, якщо є щось цікаве що пригодиться то нехай десь там в памяті відкладається , а якщо є щось хороше , позитивне то я на це зразу дозволяю собі реагувати , можна і бурхливо.  Далі на другий день я зріс і зрозумів, що мені вже не потрібно ні наспівувати щось ні витанцьовувати я і так можу сприймати інформацію без емоцій і не перейматись нею. В принципі я думаю що у багатьох з нас уже є привичка , щоб телевізор просто робив поряд, Ось наприклад зараз у мене поруч з монітором телевізор футбольний канал показує і я в основному слухаю , але спокійно можу на декілька секунд відволіктися і мені приємніше ніж би він був вимкнений. Також як я вже раніше писав що моєму зростанню у вірі і любові значно посприяли телепередачі Кеннета Коупленда. І один з законів про який він розповідав я на собі відчув (не знаю правда в яких він просторах діє) для того , щоб дістати урожай , потрібно щось посіяти . Коли я був у роздумах про важливі рішення , я знав , що мені потрібно дати милостиню або просто комусь допомогти. Так ось одного разу коли я зранку ішов на роботу і був у великих роздумах то вже майже дійшовши до роботи , я побачив жінку , що просила милостиню в тому місці де я нікого раніше не помічав за цим , і я не вагаючсь витягнув з кишені невеликі гроші що у мене там були 5-15 гр , я взяв їх так , як беруть соняшникові зернята і дав їх тій жіночці. І в мене був чудовий день і я просунувся далі у своїх роздумах , і в матеріальному плані урожай також був.Так само і тепер мені дали урожай в ті ж дні ті невеликі кошти , які я переказував на Народний Оглядач , хоча навіть без "приватного урожаю" це приємно робити , тому що ти себе відчуваєш причетним до всього що відбувається , а не тільки споживачем плодів. Ще у мене є дуже цікавий сигнал , це коли у мене важливі думки і я в той момент  бачу  як повз мене проходить хтось із моїх зайомих , та ще й як 2-3 з різних "кіл" одночасно. Так от повертаючись про урожай то декілька років тому я не сіяв багато , з одного боку тому що не хотів бути пожадливим , гроші - це леше засіб , який повинен бути під конкретну ціль , а з другого , я вірив що Бог ліпше знає скільки кому , якого врожаю потрібно. Кому більше дастся з того більше і спитається. Так от сьогодні я йдучи на роботу біля "Російської" церкви , як і багато інших разів побачив одного прохача , ну який там постійно "пасеться" і не викликає у мене довіри , як такий , що міг би й заробити. Але у мене уже декілька тижнів в кишені були 2 гривні , які мені хтось дав попраними , що їх термінал не хоче "їсти", хіба би піти в банк , так от самі розумієте , що то не стільки тих грошей ,  скільки часу тратилося на думки що потрібно їх поміняти і потратилось би на сам процес обміну. От я вирішив їх йому "сплавити" нехай він тепер з ними щось робить. І який чудовий день у мене був сьогодні. Те , що у фінансовому плані він був хороший це так , дрібниці , те що сьогодні нарешті була чудова погода , після 3 -х тижнів хмарно-дощової і вчорашніх мінімум 5 дощів , від яких я змок , але навіть під час найбільшої зливи , я був у веселому настрої і жартував , а ще сильніше можеш ? , а ще сильніше можеш ? і наспівував собі мелодії і легонько пританцьовував , бо біля мене багато людей було.Так от сьогодні у нас в центрі міста грав скрипаль Андрєй Пєтров з Дніпропетровська , як він сказав мені що йому друзі порадили до нас приїхати , у наше "духовно-культурне" місто ( Олесь Бердник реалізовував ідею створення Української Духовної Республіки і у 1990р. в Коломиї відбувся Перший Всесвітній Собор Духовної України , який зібрав декілька тисяч учасників ). Так  от як тільки він почав грати , я зразу оцінив і хоч не першим кинув гроші , але першим купив у нього 3 його диски ( 1.Road To The Soul 2.Ирландские сны.3 Music from favorite movie + Modern music) , а далі я відчув гордість , за те що коломияни , як нам і належить , достойно оцінили високе мистецтво , і я не знаю, чи йому вистачило дисків, та й гроші люди кидали і аплодували .Так що ми всі разом долучилися до його творчості. У нас є і свій земляк скрипаль-віртуоз Василь Попадюк з Канади , я тепер шкодую, що не захотів потратити 120-150 гр. за квиток на його концерт. А ще я памятаю , як у нас у парку виступила франківська група "Фліт" і я також зразу "зацінив" і зразу після їхнього виступу купив їхній перший альбом "Світ такий" з їхніми автографами. А ще я сьогодні "пересікся" з 2-ма людьми , які колись мені принесли неприємності , першому я моргнув , а він  мені кивнув головою. А на другого я прямо напоровся , раніше ми просто проходили один повз одного , а сьогодні я щиро привітався , а він щиро відповів. Все так само, як і в час першого "зростання" 3 роки тому , я стараюсь бачити в людях все хороше , розумію , що якщо  в мене була б якась образа , то значить мені ще треба над собою працювати , разом з тим розумію , за те що я простив , мені проститься набагато більше.Коли я перебував у просторі "боротьби" то мене і негода дратувала і образу тримав. Ще я недавно на сайті прочитав про те що розповідалося про фільм де через одного невдаху неприємності ставалися з багатьма людьми , чи певні "пригоди" з козаками , якщо хоча б хтось один з них не перебував у "просторі волі" То я вірю в те що і один Достойний ,  який перебуває у просторі волі "перетягне" своєю позитивною енергією сотні і тисячі з інших просторів , так як світла енергія найсильніша . Просто потрібно зростати у вірі і любові і дійсно бути Достойним.

Улько Коломийський
Зображення користувача Улько Коломийський.
Загадка Якуба Оренштайна

Загадка Якуба Оренштайна

Іван МОНОЛАТІЙ

Минуле українського друкованого слова пов'язане з такими провінційними єврейськими друкарнями, як: А.Міллера-Сина в Стрию (1887-1893), Ф.Веста у Бродах (1894), В.Цеперканделя в Золочеві (1913), І.Айхельбергера у Львові (1910-1923), В.Браунера в Коломиї (1905-1923), що мали відповідні шрифти й друкували значну частину книжкових, періодичних та інших видань українською мовою. 

Феноменом у цій справі дослідники називають коломийського єврейського підприємця-комерсанта та видавця Якуба Оренштайна (1875-1943?), який спричинився до внеску єврейського друкарства Східної Галичини в українську національну культуру. "Життя пливло у місті трьома герметичнo відокремленими течіями, - писав сучасник тих подій, - українці, поляки і жиди творили щільно замкнені групи, щоб не сказати гетто. Так було на полі мовному, товариському, культурному, політичному й релігійному". Поодиноким винятком у провінційному бутті стало засноване Я.Оренштайном у 1903р. видавництво "Галицька накладня". Не маючи спочатку ані власної друкарні, ані належної фінансової бази, фірма за короткий строк вдало монополізувала видавничий рух у краї. 

У післямові до першої книжки видавництва - "Начерку історії української літератури" Б.Лепкого видавець пояснював, що ідея книжкової серії "Загальна бібліотека" "виринула в кружку тутешніх українців, щирих прихильників рідної культури, а нам (тобто Оренштайнові. - І.М.) припала честь перевести ту гадку в діло". 

Єврейський видавець, за словами Б.Романенчука, запевняв, що "видавництво постарається добути на світ Божий не одну забуту або тяжко доступну українську книжку, а разом з тим заповнити не одну з тих численних прогалин, особливо на полі популяризації наук, які так дошкульно й довго ми відчували". Підкреслимо, що біля витоків "Загальної бібліотеки" стояли і невідомі нам, через брак документальних свідчень, викладачі та професори Коломийської української ґімназії, активні діячі філії Руського педагогічного товариства та осередку "Просвіти". 

Заанґажувавши до видавничої праці молоду ґенерацію українських галицьких учених і майстрів слова, Я.Оренштайн у коломийський період своєї видавничої одисеї видав якісні художньо й поліграфічно твори Т.Шевченка, І.Франка, І.Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, С.Руданського, П.Куліша, С.Яричевського, Л.Гринюка, Р.Кіплінга, Л.Толстого, Л.Андрєєва, А.Франса, Ф.Ніцше, Б.Шоу та ін. 

Оренштайнові книжкові серії "Народний декляматор", "Коляди і щедрівки", "Образкові книжки", "Січові співанки" були також загальновизнаним вкладом у нашу літературу, адже приміром "Народний декляматор" - перша з такої низки книжок, у котрій було зібрано найкращі поезії тогочасних українських ліриків на "всі оказії". Відомими поза межами Галичини стали прекрасно видрукувані праці "Атляс географічний" та вагомий науковий доробок Мирона Кордуби "Перший атлас в українській мові". 

Прилучившися до поширення тогочасної літератури й літературно-критичних матеріалів, Я.Оренштайн збагатив й інші ділянки друкарського мистецтва. Поштові листівки. Що знав зарубіжний світ про Україну та її історію без них? Саме тому Оренштайн розпочинає у власній "Народній накладні" за допомогою українського графіка та митця Ярослава Пстрака видання листівок (за підрахунками А.Курдидика, їх було 364, сьогодні відомо 227). Усього видавець надрукував 13 серій листівок: 50 з "руськими типами", стільки ж з видами Карпатських гір. Відомими стали серії "Т.Шевченко. Гайдамаки", "Історія України-Руси", "Рідне слово", "Запорізька Січ", "Гоголь. Українські оповідання", "Куліш. Чорна рада". Поштівки не раз стають вагомими історичими свідченнями, написи на них відтворюють побут і колорит епохи. 

Переживши лихоліття Першої світової війни, розвал Австро-Угорської монархії, 40-літній Оренштайн подався до Берліна, де 1919р. відновив своє видавництво під назвою "Українська накладня", сподіваючися збувати друковану продукцію не лише в Європу, але й в Америку та Канаду. Серед книжкових видань "Української накладні" слід виокремити такі: "Музика" й "Артист" Т.Шевченка, "Царівна" і "Земля" О.Кобилянської, "Рубають ліс" А.Крушельницького, "Записки кирпатого Мефістофеля" В.Винниченка, "Люборацькі" А.Свидницького. 

Непривітне ставлення нацистів до євреїв змусило Оренштайна 1933р. втікати до ще вільної Польщі, він вважав себе її громадянином, і відкрити у Варшаві книгарню. 

Доля жорстоко розпорядилася останніми роками життя цієї напрочуд загадкової людини. Сьогодні важко твердити, що Оренштайн залишився живим, перейшовши вогонь Варшавського гетто, рятуючи себе та сина. Не розгадана загадка, чому родовитий коломийський єврей, власник багатьох крамниць і комерсант у канцелярських справах видав аж 238 томів "Загальної бібліотеки" саме української та світової класики, з яких 113 припадає на коломийський, а 125-на берлінський періоди творчості. Важко збагнути, чому такий видатний чоловік та поборник українського друкованого слова не залишив по собі ніяких документальних свідчень? 

Якуб Оренштайн ... Скільки ще нового дізнаємося про нього та його доробок на видавничому полі? Поки що мало вивчено. А досліджувати треба, бо йдеться про людину, котра своєю працею воліла наблизити малограмотних селян, амбітну інтелігенцію та полонізоване священництво до світової й рідної літератур.