Росія – наш очевидний ворог. А є інший ворог – прихований, але не менш руйнівний. Це – доморощена українська бюрократія, безглузда та нещадна. Вона у нас, як і раніше, заточена на виконання марксистських догм, держпланівських мантр та радянської левіафанівської відрижки.
Про це у своєму дописі на Фейсбук пише відомий економіст, головний економіст Праволіберального руху Ярослав Романчук.
Марксизм в Україні виражається у відношенні до Держави. Він проявляється у грошово-кредитній, податковій, регуляторній та соціальній політиці. Він практично скрізь. Одна з найшкідливіших, руйнівних сфер активної присутності марксизму – цінове регулювання. Розпорядники чужого вважають, що не люди у процесі добровільного обміну визначають справедливу ціну того чи іншого товару. Тільки політики та чиновники (розпорядники чужого) знають, що таке справедливість щодо цін, обсягів обміну та результатів такого обміну.
Вони встановлюють мінімальні чи максимальні ціни. Вони встановлюють норму прибутку. Вони наказують, що може входити до витрат виробництва, що ні. Вони приймають регламенти, які нав'язують всім учасникам ринку, але згодом роблять винятки, приймають особливі положення для своїх фаворитів. Вони одних милують і дають заробити, інших карають, виганяють із ринку.
Влада Держави, яка нібито виступає від імені суспільства (пролетаріату, більшості) над приватною власністю громадян, над режимом їх обміну з іншими є проявом марксизму або легших форм Левіафанства (кейнсіанство, монетаризм, різноманіття неокласичних форм і моделей).
Оскільки марксизм у нинішньому Уряді нікуди не подівся, він виявляє себе у різних сферах. Знову ж таки розпорядники чужого нав'язують ціни на виконання будівельних робіт, у тому числі на створення оборонних споруд для наших ЗСУ у прифронтовій зоні. Коли номенклатурні ціни нижчі за рівень ринку (наприклад, чиновники кажуть, що гранична ціна 12 тисяч гривень, а ринкова ціна – 20 тисяч гривень), то ніхто не захоче надавати ці послуги, постачати такі товари. Або ж будуть знижувати якість, або хитрувати з цінами через схематоз.
Уявіть, чого дійшла українська бюрократія. Українські виробники товарів/послуг думають не про те, де знайти оборотний капітал, як організувати виробництво, де знайти якісну робочу силу та ще скоротити витрати, а про те, як задовольнити забаганки Бюрократа у вигляді регламентів, приписів, розпоряджень та норм. Вся ця бюрократична нормотворчість – джерело корупції та зловживань.
Внаслідок цього складається дуже небезпечна ситуація. Люди готові допомагати ЗСУ. Українці допомагають хто чим може. Єдність суспільства та ЗСУ очевидна, але тут з'являється Чиновник і починає: «Не так допомагаєш. Не тому віддаєш. Не ті товари/послуги, які потрібні. Не тієї якості. Документи не оформляєш. Акти не складаєш. Регламенти порушуєш. Ціновою/тарифною дисципліною нехтуєш. За це – штрафи, блокування діяльності чи навіть карна справа».
То що в цій ситуації є шкодою? Хто допомагає Україні, а хто зсередини послаблює її, обнуляє довіру до Уряду, посилює проблеми ЗСУ? Відповідь – очевидна.
Необхідно скасувати всі форми цінового контролю, ручного, тобто бюрократичного встановлення цін на товари та послуги, включаючи вартість робочої сили. Чим швидше Україна позбудеться марксизму в економіці, тим міцнішою буде обороноздатність, тим динамічнішим і конкурентоспроможнішим буде національне підприємництво.
Цінова свобода – набагато важливіша форма підтримки національного виробника, ніж кешбеки – коштом платників податків.
Наші інтереси:
Важливо розуміти, що без надмірної кількості чиновників та їхніх приписів ми виживемо, але не виживемо без підприємців, які наповнюють бюджет країни і який багатьма цими чиновниками розкрадається або неефективно використовується.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Як чиновники та їхні регламенти вбивають обороноздатність України
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Росія – наш очевидний ворог. А є інший ворог – прихований, але не менш руйнівний. Це – доморощена українська бюрократія, безглузда та нещадна. Вона у нас, як і раніше, заточена на виконання марксистських догм, держпланівських мантр та радянської левіафанівської відрижки.
220706yaroslavromanenko-2.jpg
Про це у своєму дописі на Фейсбук пише відомий економіст, головний економіст Праволіберального руху Ярослав Романчук.
Марксизм в Україні виражається у відношенні до Держави. Він проявляється у грошово-кредитній, податковій, регуляторній та соціальній політиці. Він практично скрізь. Одна з найшкідливіших, руйнівних сфер активної присутності марксизму – цінове регулювання. Розпорядники чужого вважають, що не люди у процесі добровільного обміну визначають справедливу ціну того чи іншого товару. Тільки політики та чиновники (розпорядники чужого) знають, що таке справедливість щодо цін, обсягів обміну та результатів такого обміну.
Вони встановлюють мінімальні чи максимальні ціни. Вони встановлюють норму прибутку. Вони наказують, що може входити до витрат виробництва, що ні. Вони приймають регламенти, які нав'язують всім учасникам ринку, але згодом роблять винятки, приймають особливі положення для своїх фаворитів. Вони одних милують і дають заробити, інших карають, виганяють із ринку.
Влада Держави, яка нібито виступає від імені суспільства (пролетаріату, більшості) над приватною власністю громадян, над режимом їх обміну з іншими є проявом марксизму або легших форм Левіафанства (кейнсіанство, монетаризм, різноманіття неокласичних форм і моделей).
Ми всі обурювалися кричущим проявом марксизму, коли виробникам військових товарів забороняли отримувати прибуток. Більш рельєфного прояву економічного невігластва складно собі уявити.
Оскільки марксизм у нинішньому Уряді нікуди не подівся, він виявляє себе у різних сферах. Знову ж таки розпорядники чужого нав'язують ціни на виконання будівельних робіт, у тому числі на створення оборонних споруд для наших ЗСУ у прифронтовій зоні. Коли номенклатурні ціни нижчі за рівень ринку (наприклад, чиновники кажуть, що гранична ціна 12 тисяч гривень, а ринкова ціна – 20 тисяч гривень), то ніхто не захоче надавати ці послуги, постачати такі товари. Або ж будуть знижувати якість, або хитрувати з цінами через схематоз.
Уявіть, чого дійшла українська бюрократія. Українські виробники товарів/послуг думають не про те, де знайти оборотний капітал, як організувати виробництво, де знайти якісну робочу силу та ще скоротити витрати, а про те, як задовольнити забаганки Бюрократа у вигляді регламентів, приписів, розпоряджень та норм. Вся ця бюрократична нормотворчість – джерело корупції та зловживань.
Внаслідок цього складається дуже небезпечна ситуація. Люди готові допомагати ЗСУ. Українці допомагають хто чим може. Єдність суспільства та ЗСУ очевидна, але тут з'являється Чиновник і починає: «Не так допомагаєш. Не тому віддаєш. Не ті товари/послуги, які потрібні. Не тієї якості. Документи не оформляєш. Акти не складаєш. Регламенти порушуєш. Ціновою/тарифною дисципліною нехтуєш. За це – штрафи, блокування діяльності чи навіть карна справа».
То що в цій ситуації є шкодою? Хто допомагає Україні, а хто зсередини послаблює її, обнуляє довіру до Уряду, посилює проблеми ЗСУ? Відповідь – очевидна.
Необхідно скасувати всі форми цінового контролю, ручного, тобто бюрократичного встановлення цін на товари та послуги, включаючи вартість робочої сили. Чим швидше Україна позбудеться марксизму в економіці, тим міцнішою буде обороноздатність, тим динамічнішим і конкурентоспроможнішим буде національне підприємництво.
Цінова свобода – набагато важливіша форма підтримки національного виробника, ніж кешбеки – коштом платників податків.
Важливо розуміти, що без надмірної кількості чиновників та їхніх приписів ми виживемо, але не виживемо без підприємців, які наповнюють бюджет країни і який багатьма цими чиновниками розкрадається або неефективно використовується.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта