Олександр Мотиль (Alexander J. Motyl) – професор політології в Університеті Рутгерса в Ньюарку. Він нащадок українських емігрантів, добре орієнтується у реаліях України. Є фахівцем з питань Східної Європи, автор низки наукових книг, зокрема з дослідження імперій.
Що є коренем триваючої російської агресії – історична культура чи політичний режим? Більшість російських та українських аналітиків вбачають насамперед вплив історичної матриці думок і поведінці, а західні раціональні соціологи частіше вважають, що впливає насамперед політичний режим. І якщо він впаде – то разом з ним зникне й агресивність.
Вони вважають, що якщо деякі інші нації відмовилися від багатовікового авторитаризму, то чому це не повториться у Росії? Мовляв, Вільгельмінська Німеччина стала Веймарською Німеччиною, яка стала нацистською Німеччиною, яка зрештою перетворилася на демократичну Німеччину. Чому б росіянам, які вважають себе унікальними, як колись німці, не відмовитися від своїх нав’язливих ідей і не стати простою нацією?
Скоріш за все, це неможливо. Проведемо уявний експеримент. Уявимо собі, що завтра зникнуть Путін і його диктаторський режим. Чи автоматично припиниться прагнення Росії до експансії, територіальних завоювань, до нападу на сусідні країни? – ні. Навіть якщо на деякий час агресивність припиниться, вона буде просто чекати слушної нагоди, щоб знову почати експансію.
Інший уявний експеримент, ще більш абстрактний. Уявимо, що завтра раптом зникла російська імперська політична культура, але все інше залишиться без змін. Чи закінчиться війна та зовнішня експансія? – ні. Режим Путіна буде продовжувати свою агресивну війну. Може на деякий час зробить «передишку» - і почне знову. І скоріш за все знову виховає в країні імперську політичну культуру.
Як розірвати це порочне коло? Тільки повною ганебною поразкою Росії. Але й це ще не все. Нищівна поразка знищила нацистський режим у другій світовій війні, але не політичну культуру, на зміну якої знадобилося ще три десятиліття, тобто ще ціле покоління.
Якщо ж буде тільки часткова поразка, то у підсвідомості росіян житиме переконання, що їхнє виживання є свідченням дволикості Заходу, русофобії України, тимчасових невдач російських політиків і кінцевої необхідності імперського мислення та імперіалістичної політики.
Більшість безпосередніх сусідів Росії розуміють, що імперіалістичні нахили Росії не зникнуть найближчим часом. Їм і всьому світу доведеться жити з сусідом, який жадає території й намагається її здобути. Тому ймовірність збереження імперіалізму у свідомості та політиці Росії означає, що, якщо Захід не бажає добитися повної перемоги, йому доведеться погодитися на друге: стримування.
Сусіди Росії — колишні радянські неросійські республіки — повинні отримати військове озброєння та економічну підтримку, щоб служити ефективним санітарним кордоном. Легко сказати, але враховуючи небажання Заходу витрачати ресурси – треба хоча б визначитися з пріоритетами. Найбільше значення для відгородження Заходу від Росії мають Україна, Молдова та Білорусь. Само собою мова йде про постлукашенківську Білорусь. Саме ці країни повинні отримати від Заходу потужну військову, економічну та політичну підтримку. Зрештою, всі троє повинні будуть або приєднатися до Європейського Союзу та НАТО, або бути настільки зміцненими, щоб стримати напад Росії.
Наші інтереси:
До американських політиків треба доносити думку, що російську агресію неможливо «задобрити», адже вона глибоко сидить у підсвідомості росіян. І навіть зникнення Путіна з його командою, навіть часткова поразка Росії у війні не змінять цю імперську матрицю мислення й поведінці. Необхідна нищівна поразка Росії, її дезінтеграція й тривалий період «демосковизації».
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Хто винен: Путін чи Росія? Російська імперська матриця і що робити колишнім радянським республікам
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Професор Олександр Мотиль у газеті «The HILL» намагається донести до американських політиків, що треба робити з Росією.
20240329motyl.jpg
Олександр Мотиль (Alexander J. Motyl) – професор політології в Університеті Рутгерса в Ньюарку. Він нащадок українських емігрантів, добре орієнтується у реаліях України. Є фахівцем з питань Східної Європи, автор низки наукових книг, зокрема з дослідження імперій.
Його стаття в газеті «The HILL» має назву «Is the problem Putin’s Russia or Mother Russia?», що українською можна приблизно передати, як «Хто винен: Путін чи Росія?»
Що є коренем триваючої російської агресії – історична культура чи політичний режим? Більшість російських та українських аналітиків вбачають насамперед вплив історичної матриці думок і поведінці, а західні раціональні соціологи частіше вважають, що впливає насамперед політичний режим. І якщо він впаде – то разом з ним зникне й агресивність.
Вони вважають, що якщо деякі інші нації відмовилися від багатовікового авторитаризму, то чому це не повториться у Росії? Мовляв, Вільгельмінська Німеччина стала Веймарською Німеччиною, яка стала нацистською Німеччиною, яка зрештою перетворилася на демократичну Німеччину. Чому б росіянам, які вважають себе унікальними, як колись німці, не відмовитися від своїх нав’язливих ідей і не стати простою нацією?
Скоріш за все, це неможливо. Проведемо уявний експеримент. Уявимо собі, що завтра зникнуть Путін і його диктаторський режим. Чи автоматично припиниться прагнення Росії до експансії, територіальних завоювань, до нападу на сусідні країни? – ні. Навіть якщо на деякий час агресивність припиниться, вона буде просто чекати слушної нагоди, щоб знову почати експансію.
Інший уявний експеримент, ще більш абстрактний. Уявимо, що завтра раптом зникла російська імперська політична культура, але все інше залишиться без змін. Чи закінчиться війна та зовнішня експансія? – ні. Режим Путіна буде продовжувати свою агресивну війну. Може на деякий час зробить «передишку» - і почне знову. І скоріш за все знову виховає в країні імперську політичну культуру.
Як розірвати це порочне коло? Тільки повною ганебною поразкою Росії. Але й це ще не все. Нищівна поразка знищила нацистський режим у другій світовій війні, але не політичну культуру, на зміну якої знадобилося ще три десятиліття, тобто ще ціле покоління.
Якщо ж буде тільки часткова поразка, то у підсвідомості росіян житиме переконання, що їхнє виживання є свідченням дволикості Заходу, русофобії України, тимчасових невдач російських політиків і кінцевої необхідності імперського мислення та імперіалістичної політики.
Більшість безпосередніх сусідів Росії розуміють, що імперіалістичні нахили Росії не зникнуть найближчим часом. Їм і всьому світу доведеться жити з сусідом, який жадає території й намагається її здобути. Тому ймовірність збереження імперіалізму у свідомості та політиці Росії означає, що, якщо Захід не бажає добитися повної перемоги, йому доведеться погодитися на друге: стримування.
Сусіди Росії — колишні радянські неросійські республіки — повинні отримати військове озброєння та економічну підтримку, щоб служити ефективним санітарним кордоном. Легко сказати, але враховуючи небажання Заходу витрачати ресурси – треба хоча б визначитися з пріоритетами. Найбільше значення для відгородження Заходу від Росії мають Україна, Молдова та Білорусь. Само собою мова йде про постлукашенківську Білорусь. Саме ці країни повинні отримати від Заходу потужну військову, економічну та політичну підтримку. Зрештою, всі троє повинні будуть або приєднатися до Європейського Союзу та НАТО, або бути настільки зміцненими, щоб стримати напад Росії.
До американських політиків треба доносити думку, що російську агресію неможливо «задобрити», адже вона глибоко сидить у підсвідомості росіян. І навіть зникнення Путіна з його командою, навіть часткова поразка Росії у війні не змінять цю імперську матрицю мислення й поведінці. Необхідна нищівна поразка Росії, її дезінтеграція й тривалий період «демосковизації».
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта