Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
  • Відвідувань: 58
  • Переглядів: 61

За що Понтія Пилата оголосили святим – досліджуємо Добру Новину (+аудіо)

Категорія:

У цій статті розкривається одна з найбільших таємниць Євангелія – таємна розмова Ісуса Хреста з Понтієм Пилатом. Ми також дізнаємось, навіщо префект подарував Ісусу свою шалено дорогу багряницю і як йому вдалося спонукати іудеїв взяти на себе вину за злочин проти боголюдини.

pontiypylat-2.jpg

Понтій Пилат
Понтій Пилат

Аудіоверсія: За що Понтія Пилата оголосили святим – досліджуємо Добру Новину

Початок: 

Попередня стаття: 

Понтій Пилат був римським намісником – префектом Самарії, Іудеї та Ідумеї – за імператора Тиберія. Столицею підвладної йому території був середземноморський порт Кесарія на півночі Самарії. У березні 31 року він прибув до Єрусалима для того, щоб підтримувати порядок під час багатолюдних святкувань, тобто для виконання поліційної функції.

Відносно тривалий час правління Пилата (26 – 36 р. н. е.) свідчить про його компетентність. Його діяльність викликала ненависть іудеїв, тож при нагоді вони представляли його в негативному світлі, що видно з писань Філона Іудея, а також  фарисея Йосипа Флавія.

Найбільша таємниця: За які заслуги рання Церква канонізувала Понтія Пилата? Католицька й православна церкви виключили його з числа святих лише у 12 ст., натомість Коптська (єгипетська) та Ефіопська церкви донині відзначають день святого Понтія Пилата 25 червня. Спробуймо знайти відповідь на це запитання в самому тексті Євангелія.

Знайомство Пилата з Ісусом Галілеянином

Почнімо з того, що до особистого знайомства з Ісусом Пилат мало що знав про нього. Це видно з того, що іудеї, розраховуючи на непоінформованість Пилата, почали звинувачення Ісуса з відвертої і нахабної брехні – хуцпи: «Тоді всі вони встали і повели його до Пилата і почали його обвинувачувати, кажучи: Ми найшли, що цей підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він месія – цар» (Лука 23.1-2).

Це було знущання над істиною і перевертання з ніг на голову, адже Ісус чітко сказав, що податки треба платити: «Віддайте кесареве – кесареві, а що боже – богові» (Матвій 22.21).

Також він відмовився стати царем Галілеї, хоча люди хотіли його ним зробити: «Довідався Ісус, що вони хочуть прийти й узяти його силоміць, щоб зробити царем, і відійшов сам-один знову на гору» (Іван 6.15).

Не міг він бути й іудейським царем, для позначення якого є слово «месія», що означає «помазанник» (арамейською – «мешиха», на івриті – «машиах»). Гелленським (тобто давньогрецьким) еквівалентом цьому слову є «χριστὸς» (помазанник, читається «хрістос»), від «χριω» (мазати, помазувати), звідси «χριστὸν» («мазь», «засіб для натирання»), наприклад: χριστὸν φάρμακον – «цілюща мазь». Іудейським царем-месією міг бути тільки етнічний іудей: «Деякі з народу [іудеї], чуючи ті слова, казали: Він справді пророк. Інші говорили: Він – месія. Ще інші мовили: Чи месія прийде з Галілеї? Хіба не сказано в писанні, що месія має прийти з роду Давида, з села Вифлеєма, звідки був Давид? І виник роздор через нього серед народу» (Іван 7.40-43).

Про галілейське походження Ісуса повідомили Пилату самі ж іудеї: «Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби: Я не находжу ніякої вини в цьому чоловікові. Вони ж наполягали і кричали: Він народ бунтує, навчаючи по всій Іудеї, почавши з Галілеї аж сюди. Почувши це, Пилат спитав, чи цей чоловік галілеянин; і, довідавшись, що він з-під влади Герода, відіслав його до Герода, який тими днями був також у Єрусалимі. Герод дуже зрадів, побачивши Ісуса, бажав бо здавна бачити його, бо чув про нього і сподівавсь побачити від нього якесь чудо. Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого. Первосвященики ж та старші стояли там і сильно його обвинувачували. Тоді Герод надів на нього ясно-світлу одіж і відіслав його назад до Пилата. І того ж самого дня Герод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували» (Лука 23.4-12).

Як бачимо, спочатку Пилат просто виконував усталений порядок. Галілея була окремою державою під протекторатом Риму, а її правителем-тетрархом був Герод Антипа. Ісус був галілеянином, отже юридично підпорядковувався Героду. Відповідно, судові питання щодо Ісуса перебували в компетенції Герода.

Проте інцидент відбувся на території Пилата. До того ж позиваючою стороною були не галілеяни, а іудеї, що були під владою Пилата. Відтак справа виходила на міждержавний рівень і її правильне вирішення потребувало згоди обох правителів.  

Ієрархічно Понтій Пилат і Герод Антипа перебували приблизно на одному рівні, тому між ними була конкуренція: «раніш бо ворогували». Відсилаючи Ісуса до Герода, Пилат висловив йому свої пошану й довіру – і Герод це гідно оцінив.   

На відміну від Пилата, Герод був достатньо поінформованим щодо Ісуса, адже до провідних меценатів Ісусової громади належала Іванна – жінка Хузи, Геродового управителя. Тому-то «Герод дуже зрадів, побачивши Ісуса, бажав бо здавна бачити його, адже чув про нього і сподівався побачити від нього якесь чудо». Тому-то, хоча Ісус нічого не відповів на звинувачення іудеїв, Герод виправдав його. Тобто у Герода не було жодних сумнівів щодо невинності Ісуса. Понад те, він намагався для нього зробити щось приємне, тому на знак своєї прихильності Герод подарував Ісусу свою ясно-світлу одіж. Вірогідно, що це була його найкраща одежа – вишукана, дуже дорога, статусна. Водночас це було візуальне послання Пилату про те, що Ісус невинний.

Пилат відчув симпатію до Ісуса з самого початку їхнього знайомства, до того ж він добре розумів, що іудеї нахабно брешуть: «Знав бо, що первосвященики видали його зі заздрощів» (Марко 15.10). Тому визнання Геродом невинності Ісуса і, відповідно, брехливості іудейських звинувачень дуже втішило Пилата, адже воно було справедливим і підтримувало його власне рішення. З цієї причини «того ж самого дня Герод і Пилат стали приятелями між собою» – обох правителів об’єднали прихильність до Ісуса, арійська солідарність і відраза до підлості іудейської верхівки.

Окрім того, на Пилата справила враження царська одежа, що її Герод подарував Ісусу. Такі речі не дарують будь-кому. Тож Пилат зрозумів, що має справу з дуже поважною і впливовою людиною.

Спроба компромісу: Варавва

Підбадьорений підтримкою Герода в цій кризовій ситуації, Пилат пропонує новий спосіб розв’язання конфлікту:

«Тоді, скликавши первосвящеників, старшин і народ,  Пилат до них промовив: Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу. Ось я, розсудивши справу перед вами, не найшов у цьому чоловікові ніякої вини в тому, в чому ви оскаржуєте його. Та й Герод не найшов, бо ж відіслав його до нас. Отже, видно, що він не вчинив нічого, гідного смерті. Тому я його покараю й відпущу. Треба ж було йому на свято випустити їм одного. Та вони всі разом закричали: Геть із цим, відпусти нам Варавву!  Цього останнього за якесь збурення в місті та за вбивство кинули були у в’язницю» (Лука 23.19).

Хай там як, а Пилат проголосив, що Ісус невинний – і це остаточне судове рішення. Тому його наступні дії спрямовані вже не на встановлення справедливості, а на заспокоєння розбурханого натовпу і звільнення Ісуса. До цього Пилата також спонукає його дружина: «І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: Нічого не роби праведникові тому» (Матвій 27.19).

Для мирного розв’язання конфлікту треба було створити таку ситуацію, щоб іудеї добровільно погодилися звільнити Ісуса. Для цього Пилат обіцяє якось формально «покарати» Ісуса, натомість пропонує іудеям зробити вибір «між більшим і меншим злом» – між Варравою та Ісусом. Досі такого звичаю, щоб народ обирав одного з двох, не було. Для того, щоб це виглядало більш-менш законно, Пилат вирішив притягнути цю свою новацію до усталеного звичаю святкової амністії, коли на прохання народу правитель звільняє того чи іншого ув’язненого.

Фактично, Пилат вирішив застосувати відомий метод маніпуляції в вигляді ілюзії вибору, коли пропонується вибрати  між небажаним і абсолютно неприйнятним. Пилат вважав, що таким неприйнятним варіантом для іудеїв буде звільнення розбійника Варавви, тож вони не погодяться випустити його на волю. З цього випливає, що цей Варавва був не просто розбійником, а, можливо, місцевим зарізякою-«потрошителем», що наводив жах на мешканців Єрусалиму. Пилат вважав, що попри ненависть іудеїв до Ісуса, спрацює їхній інстинкт самозбереження. Проте він помилився – іудеї вибрали свого вбивцю. І Пилат його звільнив. Можна припустити, що він це зробив навіть з деяким злорадством.

Нова спроба компромісу: бичування і компенсація

Після невдачі з Вараввою, Пилат далі шукає можливості збереження життя Ісуса. Єдине, що залишається, – реально його покарати, причому зробити це демонстративно. «Бичування було здійснене, як гадають, перед преторієм, на виду у Пилата і народу» – пояснює «Тлумачна Біблія» (с. 717). Накладання на голову тернового вінця викликало сильну кровотечу, тож обличчя Ісуса було закривавленим. Пилат вважав, що вигляд закривавленого Ісуса викличе співчуття натовпу, задовольнить його прагнення крові та заспокоїть.

«Взяв тоді Пилат Ісуса й велів його бичувати. Вояки, сплівши вінок із тернини, поклали йому на голову і одягли його у багряницю. Знову вийшов Пилат надвір і промовив до них: Ось я виводжу вам його, щоб ви знали, що я ніякої вини не находжу в ньому. І вийшов Ісус у терновім вінку та в багряниці. Пилат сказав їм: Ось людина!» (Іван 19.1-5).

При цьому Пилат усвідомлює, що задля уникнення безладу він карає невинну людину, до того ж загадкову, поважну і впливову. Тому для компенсації страждань, викликаних бичуванням, Пилат тут же дарує Ісусові свою багряницю – надзвичайно дорогий плащ червоного (пурпурного) кольору (τὸ πορφυροῦν ἱμάτιον – пурпурну накидку, як повідомляє Євангеліє). Багряницю, або ж порфиру, могли собі дозволити лише дуже багаті люди, передусім царі, монархи, військові та державні зверхники. Тому це була річ не лише дорога, а й статусна – подібно як у наш час броньований шестисотий Мерседес. Судіть самі: «На початку нашої ери, під час правління імператора Августа, кілограм шерсті, двічі пофарбованої у пурпурний колір, вартував приблизно дві тисячі денарів» (Волков А.В. Загадки Финикии. – М.: Вече, 2004. – С. 213). Враховуючи, що нинішній український денар вартує приблизно тисячу гривень (одноденна зарплата воїна), то вартість тодішньої шерстяної багряниці вагою півтора кілограми могла становити щонайменше три мільйони гривень, тобто понад 100 тисяч доларів. Так що порівняння багряниці зі статусним автомобілем цілком доречне. Одне слово, з погляду сучасних реалій Пилат в порядку компенсації подарував Ісусу власний Мерседес-Бенц S 600.

Але спроба викликати жалість натовпу до закривавленого Ісуса нічого не дає, тому що іудейська верхівка рішуче налаштована на убивство:

«Як тільки побачили його первосвященники та слуги, закричали: Розіпни! Розіпни його! Каже їм Пилат: Візьміть його ви й розіпніть, бо я ніякої вини не находжу в ньому. Іудеї йому відповіли: У нас є закон, і за законом він мусить умерти, бо він зробив себе сином божим» (Іван 19.6-7).

Нове звинувачення іудеїв проти Ісуса

Початково іудеї звинувачували Ісуса в антидержавній діяльності, мовляв він проголосив себе царем і закликає не платити податки. Пилат і Герод спростували ці звинувачення і визнали Ісуса невинним. Бичування Ісуса було здійснено лише для того, щоб заспокоїти натовп, оголосити інцидент вичерпаним і звільнити Ісуса.

І ось у цей момент іудейська верхівка, відчуваючи свою юридичну поразку, висуває нове звинувачення, причому зовсім іншого характеру. Воно звучить так: «ἀπεκρίθησαν αὐτῷ οἱ_Ἰουδαῖοι, Ἡμεῖς νόμον ἔχομεν, καὶ κατὰ τὸν_νόμον ὀφείλει ἀποθανεῖν, ὅτι υἱὸν θεοῦ ῡαυτὸν ἐποίησεν» – дослівний переклад «відповіли йому іудеї: ми закон маємо, і за законом він повинен вмерти, тому що сином Бога самого себе зробив».

Як і з попередніми звинуваченнями, це була відверта брехня, адже іудейський світогляд не допускав навіть можливості втілення Ієгови в людині. Ще неймовірнішим для іудеїв було би пробудження в людині її божественної свідомості, адже в іудаїзмі нема поняття внутрішнього бога. Отже, причина була не в іудейському законі, а в іншому: іудейську верхівку стривожив сам факт появи боголюдини – сина божого.

Для позначення боголюдини (сина божого) в гелленській традиції застосовувалося слово «χρηστὸς», читається «хрестос». Вже самим своїм існуванням боголюдина заперечувала іудейську псевдорелігію. Окрім того, син божий міг вивести на чисту воду весь цей фарисейський гадючник і показати народу, що це не релігія, а нахабне шахрайство. Власне, Ісус вже почав це робити, коли назвав іудеїв дітьми диявола (Іван 8.44), вигнав торговців з єрусалимського храму, а про фарисеїв висловився так: «Змії, гадюче кодло! Як ви можете уникнути пекельного засуду?» (Матвій 23.27–33).

Але тут нам треба розуміти психологію «дітей диявола». Для людини з арійським мисленням поява боголюдини – це велике щастя, можливість торкнутися божественного, піднятися на вищий рівень буття. Натомість для «дітей диявола» та інших соціальних паразитів боголюдина – це найбільша небезпека, адже витягує на світло всі їхні афери і паразитичні схеми.

Отже, від іудейської верхівки Пилат дізнався про те, що Ісус може бути боголюдиною. Нагадаємо, що сам Ісус тримав це в таємниці, навіть категорично заборонив учням про це комусь розповідати. «Озвався Симон Петро і заявляє: Ти – хрестос, син божий. Тоді він наказав учням гостро, щоб вони нікому не казали, що він хрестос» (Матвій 16.16,20, Марко 8.29-30, Лука 9.20-21).

Така потаємність необхідна була з міркувань безпеки. Річ у тім, що боголюдина має спроможність відновлюватися після смерті – воскресати. Але, вочевидь, для воскресіння необхідна цілісність тіла. Її порушення, наприклад, шляхом обезголовлення,  унеможливлює воскресіння.

Іудеї могли й самі здогадуватися, що Ісус є боголюдиною, але одне діло припущення, а зовсім інше – точні знання. Так от, цю таємницю видав первосвященникам Іуда-зрадник, а первосвященники, гарячково шукаючи звинувачень проти Ісуса, повідомили про це Пилату.

Але повернімось до розмови іудеїв з Пилатом: «Іудеї йому відповіли: У нас є закон, і за законом він мусить умерти, бо він зробив себе сином божим. Як Пилат почув те слово, настрашився ще більше» (Іван 19.7-8). Одразу ж зауважимо, що слово «ще більше» є вставкою, оскільки перед тим не було жодного слова про те, що Пилат настрашився раніше.

Додамо, що в канонічних перекладах використовують слово «налякався», але це помилка, адже в оригіналі застосовується слово ἐφοβήθη – настрашився, відчув страх. Страх – це відчуття конкретної загрози, переляк – це втрата самоконтролю під дією страху. Протилежною реакцією на страх є внутрішня мобілізація. У давнину на цьому ґрунтувався добір в елітні війська: кандидатів спеціально лякали і стежили за тим, як вони реагують. Якщо обличчя блідне (ознака оціпеніння, ступору, паралічу), то таких відхиляли, натомість брали тих, у кого обличчя наливається кров’ю (ознака збудження, мобілізації, готовності до опору). Пилат був досвідченим воїном, тому вмів контролювати себе в ситуації небезпеки. Це додатковий аргумент на користь того, що останнє речення має виглядати так: «… бо він зробив себе сином божим. Як Пилат почув те слово, то відчув страх».

Чому Пилат відчув страх

Це дуже важливе запитання: Чому при згадці про сина божого Пилат відчув страх, хоча раніше поводився цілком спокійно і впевнено? Річ у тім, що в цей момент Пилат зрозумів, а радше інтуїтивно відчув усю загрозливість ситуації, в яку він потрапив.

По-перше, його пронизало усвідомлення, що іудеї рішуче налаштовані на вбивство боголюдини. Якщо вони вже наважилися на вбивство сина божого, то це значить, що готові йти до кінця, максимально рішуче, без жодних компромісів, аж до здійснення повстання і кривавої різанини. Пилат добре знав, що таке іудейські повстання – це геноцид і етнічна чистка. Тож він миттєво зважив розклад сил і усвідомив, що неспроможний протидіяти цьому повстанню. Якщо десь схибить, то це буде останній день його життя і життя багатьох інших людей.

По-друге, він зрозумів, що іудеї хочуть убити боголюдину чужими руками, а саме руками Пилата. Євангеліє розповідає, що саме так вони планували: «Первосвященики та фарисеї шукали зараз же накласти на нього руки, але боялися народу. І, назираючи за ним, вони послали підглядачів, що удавали з себе праведних, щоб його піймати на слові й видати начальству та владі намісника» (Лука 20.19-20). «Накласти на нього руки» означає вбити, «начальство» – це іудейська верхівка, «намісник» – це Пилат, який повинен був, згідно з задумом іудеїв, убити Ісуса. Не ув’язнити, а саме вбити, причому негайно (починався Пейсах) і демонстративно – через розп’яття.

Розмова Пилата з Ісусом

Отже, Пилат відчув страх тому, що запахло різаниною, а іудеї його рішуче штовхають до вбивства боголюдини. Для з’ясування ситуації він звертається до Ісуса:

«Вернувся він ще раз у Преторію й каже Ісусові: Звідкіля ти? Ісус не дав йому одвіту. Каже йому Пилат: Зі мною не розмовляєш? Хіба не знаєш, що я маю владу відпустити тебе, і маю владу розіп’яти тебе? Відповів Ісус: Ти не мав би проти мене ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через це той, хто мене тобі видав, має більший гріх. З тієї хвилини Пилат шукав, як би його відпустити, та юдеї кричали: Як відпустиш його, не будеш другом кесаря! Усяк, хто з себе робить царя, противиться кесареві! Пилат, почувши ті слова, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Літостротон, по-арамейськи – Гаввата» (Іван 19.9-13).

 Погляньмо на розвиток подій, описаний в цьому фрагменті. У пошуках виходу з кризової ситуації Пилат звертається до Ісуса, але робить це з позиції зверхника, який вирішує долю ув’язненого. Ісус же йому пояснює, що Пилат отримав владу над Ісусом тільки тому, що так було задумано «нагорі». Тобто нинішня ситуація виникла тільки тому, що цього захотів Ісус, і що Пилат зараз розмовляє з творцем цієї кризи. Про це було сказано впевнено, спокійно і більш ніж переконливо.

Далі йде вставка, логічно не пов’язана з попереднім реченням. Справді, адже з речення «Ти не мав би проти мене ніякої влади, якби тобі не було дано згори» зовсім не випливає «Через це той, хто мене тобі видав, має більший гріх». Мотивація автора цієї вставки зрозуміла: Пилат, мовляв, діяв неправильно, а тому згрішив разом з іудеями, хоча й не так сильно, як вони. Її брехливість в тому, що Пилат з самого початку діяв всупереч іудеям і зробив усе, аби визволити Ісуса. Метою вставки є змішування відповідальності за страту Ісуса, мовляв, згрішили разом Пилат та іудеї. Проте існує перевірений принцип: де відповідає більше одного, там не відповідає ніхто. Отже, вставка зроблена для того, аби зняти відповідальність з іудеїв.

Продовження вставки: «З тієї хвилини Пилат шукав, як би його відпустити, та юдеї кричали: Як відпустиш його, не будеш другом кесаря! Усяк, хто з себе робить царя, противиться кесареві!». Насправді Пилат почав шукати можливості відпустити Ісуса не після згаданого іудейського крику, а з самого початку і протягом усього судового розгляду. Окрім того, в цей момент іудеї вже не могли звинувачувати Ісуса у прагненні стати царем, тому що це звинувачення вже було спростованим, відтак іудеї висунули проти Ісуса нове звинувачення.   

Отже, в оригінальному тексті було таке: «[1] Відповів Ісус: Ти не мав би проти мене ніякої влади, якби тобі не було дано згори. [2] Пилат, почувши ті слова, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Літостротон, по-арамейськи – Гаввата».

У цьому фрагменті криється підказка щодо причини загадкової канонізації Понтія Пилата. У першому реченні Ісус пояснює Пилату, що він є учасником вищого задуму. У другому реченні Пилат вже не запитує – він рішуче діє і швидко розв’язує кризу. Отже, між першим і другим реченням відбулася відверта розмова. Про що? Що це за «ті слова» (τῶν_λόγων) Ісуса, після яких Пилат відкинув сумніви і за кілька хвилин завершив суд? Для кращого розуміння погляньмо на подальший розвиток подій.

Самовикриття іудеїв: «Кров його на нас і наших дітей»

«Пилат, почувши ті слова, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Літостротон, по-арамейськи – Гаввата. А був то день, коли приготовляли Пейсах, близько шостої години. І каже до іудеїв: Ось цар ваш. Ті закричали: Геть! Геть із ним! Розіпни його! Пилат каже їм: Царя вашого розіп’яти? Первосвященики відповіли: Нема у нас царя, крім кесаря! І видав його їм на розп’яття» (Іван 19.9-16).

Євангеліє від Матвія розповідає про те, що відбулося між великим криком, піднятим іудеями, і остаточним присудом з видачею Ісуса на розп’яття:

«Пилат, бачачи, що нічого не допомагає, але більший галас робиться, взяв води й умив перед натовпом руки та й каже: Я невинний крові його; ви бачили. Увесь же народ відповів, кажучи: Кров його на нас і на дітей наших! Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса видав на розп’яття» (Матвій 27.24-26).

Пилат красномовно дав зрозуміти, що не візьме на себе вину за жодних обставин – і посилив це виразною сценою з умиванням рук. У такий спосіб він поставив іудеїв перед вибором: «Або війна з Римом, або берете вину на себе». І вони це зробили: «Увесь же народ відповів, кажучи: Кров його на нас і на дітей наших!» – гелленською «καἀποκριθεὶς πᾶς ὁ_λαὸς εἶπεν: Τὸ_αἷμα αὐτοἐφ΄ ἡμᾶς κα ἐπὶ τὰ_τέκνα ἡμῶν».

Пилат переграв іудеїв. Як ми вже згадували вище, іудеї планували вбити Ісуса руками Пилата, поклавши на нього всю вину. Але насправді відбулося перевертання ситуації: Пилат прилюдно засвідчив свою невинність, а провину за смерть боголюдини добровільно взяли на себе іудеї – і заявили про це виразно, голосно, одностайно.

Євангеліє від Івана уточнює час, коли це відбулося: «А був то день, коли приготовляли Пейсах, близько шостої години» – тобто це було в п'ятницю (23 березня 31 року) о 12-ій годині дня. Нагадаємо, що в Арійській Традиції доба починається на світанку, по-теперішньому о 6:00,  тому євангельське «о шостій годині» означає «опівдні». 

Важливо, що дуже подібне перевертання ситуації вже відбулося півдоби перед тим – минулої ночі: Іуда-зрадник хотів видати Ісуса тайкома і представити себе невинним, мовляв, ну що тут такого, просто підійшов і привітався поцілунком з учителем. Проте Ісус зробив так, що зрада Іуди відбулася добровільно, відверто, під напруженим поглядом десятків людей. Ми добре пам’ятаємо, як це було. Іуда домовився з іудеями: «Кого я поцілую, то він, беріть його» (Матвій 26.48). Але Ісус його випередив і запитав озброєних іудеїв: «Кого шукаєте? Ті відповіли: Ісуса Назарянина. Каже їм Ісус: Це я» (Іван 18.4). В цій ситуації Іуда вже був не потрібний, але ж він домовився з нападниками, щоб схопити саме того, кого він поцілує. Тож Іуді довелося підійти до Ісуса і здійснити поцілунок зради, а щоб у цьому не було сумнівів, Ісус ще й голосно запитав: «Іудо, поцілунком видаєш сина людського?». Тож сталося так, що замість запланованої таємної зради Іуда насправді здійснив красномовне самовикриття.

А тепер погляньмо на те, як сталося дивовижне самовикриття іудеїв перед розп’яттям Ісуса. У це важко повірити. Вони ж так ретельно планували вбити Ісуса чужими руками, але коли дійшло до діла, то голосно визнали свою вину  – неочікувано для самих себе.

Анти-хуцпа Понтія Пилата

Нагадаємо, що початкове звинувачення, яке іудеї висунули проти Ісуса, полягало в тім, що він начебто самозванно проголосив себе царем, бунтує народ проти Риму, закликає не платити податки. Понтій Пилат і Герод Антипа спростували це звинувачення і виправдали Ісуса: «Тоді, скликавши первосвящеників, старшин і народ,  Пилат до них промовив: Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу. Ось я, розсудивши справу перед вами, не найшов у цьому чоловікові ніякої вини в тому, в чому ви оскаржуєте його. Та й Герод не найшов, бо ж відіслав його до нас» (Лука 23.19). Отже, розгляд питання про те, що Ісус проголосив себе царем, вичерпано, справу про самозванного царя закрито.

Іудеї не наполягають на цьому брехливому звинуваченні, натомість висувають нове – що Ісус самозванно проголосив себе сином божим. Пилат усамітнюється з Ісусом, а потім виходить до натовпу і, о диво, підіймає вже закрите питання про царя: «І каже до юдеїв: Ось цар ваш. Ті закричали: Геть! Геть із ним! Розіпни його! Пилат каже їм: Царя вашого розіп’яти? Первосвященики відповіли: Нема у нас царя, крім кесаря!»

Очевидно, що ні Пилат, ні іудеї не вважали Ісуса іудейським царем. То навіщо Пилат збурює натовп, хоча перед тим всіляко його заспокоював? Навіщо ця відверто провокаційна заява, від якої іудеї просто оскаженіли?

Відповідь: Саме для того, щоб оскаженіли. Їхня старшина також перейнялася психозом, а від проголошеної Пилатом хуцпи з «царем» взагалі втратила рівновагу й пильність. Вона вже не розуміє, що відбувається: щойно Пилат загравав з натовпом і з усіх сил намагався знайти компроміс, а тепер просто НАХАБНО З НИХ ЗНУЩАЄТЬСЯ, наче він є повним володарем ситуації.

І ось у цей момент, коли натовп біснується, а первосвященники перебувають в інтелектуальному ступорі, Пилат здійснює виставу з умиванням рук і несподівано погоджується стратити Ісуса. Але дає зрозуміти, що цьому заважає одна дрібничка, можна сказати, формальність. Він наче каже іудеям: «Я не проти, але хтось за це має взяти на себе відповідальність. Я не візьму за жодних обставин. А ви візьмете на себе його кров?»

Яка спокуса для іудеїв! Просто визнайте свою вину – наче говорить до них Пилат, – і спокійно йдіть їсти свій Пейсах. Ви ж так утомилися, цілу ніч нервувалися, голодні, а тут «вже близько шостої години», як «між іншим» зауважив євангеліст Іван.

І це спрацювало – іудеї не устояли проти маніпуляції Пилата: «Увесь же народ відповів, кажучи: Кров його на нас і на дітей наших! Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса видав на розп’яття».

Таємна розмова Ісуса з Пилатом

А тепер саме час повернутися до розмови Ісуса з Пилатом у Преторії. Євангеліє не передає її змісту. Євангеліст Іван, хоч був повністю в курсі «внутрішньої кухні», повідомляє тільки про початок розмови і її результат.

Початок розмови: «Відповів Ісус: Ти не мав би проти мене ніякої влади, якби тобі не було дано згори».

Слова Ісуса (опущено).

Результат розмови: «Пилат, почувши ті слова, вивів Ісуса і сів на судилищі». Далі Пилат діє впевнено, зухвало, швидко. Від закінчення розмови з Ісусом до остаточного присуду щодо розп’яття могло пройти близько п’яти хвилин.

Ми бачимо наче двох різних людай – «Пилат до розмови з Ісусом» і «Пилат після розмови». То що таке почув Пилат? Що його преобразило? Надало сили та сміливості?

Звісно, стенограми в нас нема. Проте розуміння контексту розмови та її результату дозволяє зробити доволі правдоподібну реконструкцію.

По-перше, Пилат відкинув умовності своєї високої посади і виступив у ролі сумлінного учня

По-друге, Ісус пояснив, що робить в Єрусалимі – він дає своїм учням майстер-клас мистецтва керувати подіями, апофеозом якого буде його смерть і воскресіння. Тому він жодним чином не захищає себе, а учні за всім уважно спостерігають здалека без найменшої спроби втрутитися в хід подій.

По-третє, була надія донести до іудеїв знання про Царство боже за допомогою апостола Іуди Іскаріота, але він зрадив, тому цей пункт програми відпадає.

По-четверте, Ісус поділився з Пилатом, що Іуда-зрадник створив проблему: він виказав первосвященникам таємницю про те, що Ісус є боголюдиною, сином божим, хрестом. Первосвященик Каяфа зацікавився цією інформацією – і це погано: коли Ісус умре і буде беззахисним, іудеї можуть вчинити спробу розчленувати його тіло і унеможливити воскресіння.  

По-п’яте, Ісус попросив захистити своє мертве тіло на час розп’яття і евакуації до тілосховища, що за 50 метрів від місця страти.

По-шосте, Ісус повідомив, що Йосип Ариматейський – це його батько, він прийде за мертвим тілом і його треба негайно йому віддати.

По-сьоме, Ісус пояснив Пилату, як легко мирно роз’язати кризу і зробити так, щоб іудеї добровільно взяли на себе відповідальність за свій злочин.

Миттєве розв’язання кризи     

Весь наступний хід подій блискуче підтверджує наведену вище реконструкцію розмови Ісуса з Пилатом. Ось хронологія того, що відбулося.

Пилат застосовує маніпуляцію з «іудейським царем» та умиванням рук: згідно з повідомленням євангеліста Івана, це відбулося «близько шостої години», по-нашому о 12-й годині дня.

Ісуса негайно ведуть на розп’яття. Усе відбувається просто миттєво: «Була ж шоста година, коли розп’яли його» (Марко 15.25).  

Ісус вмирає через три години:  «А коло дев’ятої години Ісус скрикнув сильним голосом, кажучи: Лельо, лельо, лем з мя ся остані! … Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа» (Матвій 27.46,50). «Було вже близько дев’ятої години, Ісус закликав сильним голосом: Отче, у твої руки віддаю дух мій! Сказавши це, він віддав духа» (Лука 23.44,46). Як бачимо, Ісус мав досить сили, щоб виразно і голосно вигукнути передсмертну ритуальну формулу. Це означає, що він свідомо увійшов у стан смерті. «Коло дев’ятої години» значить коло 15-ї години.

Мертве Ісусове тіло перебувало на таврі ще три години – до вечора, тобто до 18-ї години. Нагадаємо, що події відбуваються в районі весняного рівнодення, а саме 23 березня. Згідно з сучасним календарем, у цей день захід сонця в Єрусалимі відбувається о 17:52.

 «Коли настав уже вечір, Йосип з Ариматеї, поважний радник, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. Пилат здивувався, що вже вмер; і, прикликавши сотника, спитав його, чи вже помер. Довідавшись від сотника, що так, він видав Йосипові тіло» (Марко 15.42-45).

Понтій Пилат і центуріон
Понтій Пилат і центуріон

Пилат не здивувався, що Йосип прийшов за тілом, адже про це його попередив Ісус. Пилата здивувало лише те, що Ісус помер так швидко. Увага: Пилат дізнався про смерть Ісуса через 6 годин після розп’яття – і це його здивувало. Він здивувався би ще більше, якби дізнався, що насправді Ісус помер на три години раніше. Це підтверджує думку, що Ісус свідомо увійшов у стан смерті.

Смерть Ісуса підтвердив сотник, відповідальний за захист Ісусового тіла. З цього можна зробити висновок, що Ісуса захищала сотня (центурія) римських воїнів. Тобто Пилат виконав прохання Ісуса щодо захисту його тіла.

– Чому Ісуса не зняли з тавра одразу ж після смерті?

Можемо припустити, що наступні три години демонстрації мертвого тіла мали остаточно всіх переконати, що смерть реальна, а не вдавана.

З другого боку, це можна пояснити міркуваннями безпеки. Після заходу сонця почало швидко темніти, іудеї вже пішли святкувати Пейсах, вулиці обезлюдніли. Саме в цей час до Понтія Пилата непомітно прийшов Йосип Ариматейський. Ісуса поклали у гробницю під покровом сутінок.

«Тоді Йосип зняв його, обгорнув полотном і поклав у гробниці, що була висічена у скелі. Потім прикотив камінь до входу гробниці; Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосипа, дивились, де його поклали» (Марко 15.46-47). Ця дивна гробниця потребує окремого розгляду – і ми нею ще займемося в наступній статті. А зараз повертаємось до початкового запитання –

Чому Понтія Пилата проголосили святим?

Відповідь невимушено випливає з усього наведеного вище. Пилат діяв як ідеальний чиновник. Він з повагою поставився до Ісуса і постарався здійснити справедливий суд. Навіть коли змушений був піти на бичування Ісуса, то компенсував завдані страждання, подарувавши Ісусу свою порфіру (багряницю) – надзвичайно дорогий одяг, що був атрибутом високого статусу. Коли Пилат дізнався про те, що Ісус є боголюдною, то виступив у ролі сумлінного учня й виконав усі його настанови – мирно розв’язав кризу і захистив цілісність Ісусового тіла.

Останнє запитання: Чому апостол Іван не подав у Євангелії запис розмови Ісуса з Пилатом?

Відповідь: тому що Пилату треба було ще 5 років управляти Іудеєю. Чотириєвангеліє було написане, ймовірно, до кінця 31-го року, а правління Пилата на посаді префекта Самарії, Іудеї та Ідумеї тривало до 36-го року. Виклад змісту розмови і розкриття ролі Понтія Пилата могли привести іудеїв до вибуху люті, постання і геноциду. Тому було прийняте зважене рішення в розрахунку на те, що кому треба, той сам зрозуміє. Ми зрозуміли – і це надихає.   

На завершення варто додати, що Євангеліє, серед іншого,  можна розглядати як докладний, достовірний, літературно довершений та інформаційно захищений звіт про навчальний курс з опанування Царства божого та саморозвитку, проведений Ісусом від березня 30 року до квітня 31 року.  Про це – у наступній статті: Школа Ісуса Хреста: історія заснування, перші шість учнів, навчальна база

Понтій Пилат
Понтій Пилат
Якщо вас цікавить розвиток цієї теми, ви можете підтримати наш проект щедрими дарами.
Наші інтереси: 

Досліджуємо Добру Новину, засвоюємо високі знання і застосовуємо їх у сьогоденні. 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Він навів тільки одну цитату: "Ви – боги". Можливо, це єдине, що його зацікавило в іудейських "писаннях" або з чим він погоджувався.

Андрій Гарас каже:
Радіймо! Щоб не забути, зразу буду викладати тут свої думки. Можливо комусь буде цікаво.
1. Ісус використав цитату із закону іудеїв. Значить, він був із ним знайомим. А це вказує нам, що Ісус в тому числі читав іудейські книги, щоб мати можливість доводами, зрозумілими саме юдеям, апелювати до них?

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Коментарі

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Готуємось до дня святого Понтія Пилата.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

Радіймо! Щоб не забути, зразу буду викладати тут свої думки. Можливо комусь буде цікаво.
1. Ісус використав цитату із закону іудеїв. Значить, він був із ним знайомим. А це вказує нам, що Ісус в тому числі читав іудейські книги, щоб мати можливість доводами, зрозумілими саме юдеям, апелювати до них?

Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Він навів тільки одну цитату: "Ви – боги". Можливо, це єдине, що його зацікавило в іудейських "писаннях" або з чим він погоджувався.

Андрій Гарас каже:
Радіймо! Щоб не забути, зразу буду викладати тут свої думки. Можливо комусь буде цікаво.
1. Ісус використав цитату із закону іудеїв. Значить, він був із ним знайомим. А це вказує нам, що Ісус в тому числі читав іудейські книги, щоб мати можливість доводами, зрозумілими саме юдеям, апелювати до них?

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

2. Наскільки важливим є переклад.
В першому фрагменті ми бачимо "почувши те"; у другому - почувши ТІ слова.
Логічно, що якби друге речення йшло за першим, і між ними нічого не відбулося, мало б бути: почувши ЦІ слова.

Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Дякую, що звернув увагу – це я в цьому місці пропустив виправлення "канонічного" тексту. Так, має бути "ті слова", ось як це гелленською мовою:
Ὁ_οὖν Πιλᾶτος ἀκούσας τῶν_λόγων τούτων
переклад:
Тож Пилат, почувши слова ті

Андрій Гарас каже:
2. Наскільки важливим є переклад.
В першому фрагменті ми бачимо "почувши те"; у другому - почувши ТІ слова.
Логічно, що якби друге речення йшло за першим, і між ними нічого не відбулося, мало б бути: почувши ЦІ слова.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

3. Ігоре, а звідки Матвію було відомо дослівно, як Іуда домовлявся з юдеями? Хто був присутній при цій розмові і зміг передати її зміст?

Цитата:
Іуда домовився з іудеями: «Кого я поцілую, то він, беріть його» (Матвій 26.48

.

Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Там був цілий загін іудеїв, з якими домовився Іуда. Природно, що потім про цю історію вони розповідали. Наприклад, про те, як після слів Ісуса "Це я" у них підкосилися коліна.

Андрій Гарас каже:
3. Ігоре, а звідки Матвію було відомо дослівно, як Іуда домовлявся з юдеями? Хто був присутній при цій розмові і зміг передати її зміст?
Цитата:<blockquote class="bb-quote-body">Іуда домовився з іудеями: «Кого я поцілую, то він, беріть його» (Матвій 26.48</blockquote>

.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

4. Антихуцпа від Пилата та Ісуса, це в наш час може бути так: я готовий вакцинуватися, але перед цим ось моя доза, вколіть її собі, і після цього я без питань зроблю те саме.Адже ми розуміємо, що ніхто не забажає вводити в себе незрозумілий шкідливий коктейль.

Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

5. Крім того, що Ісуса не зняли зразу з тавра, йому ще завдали удару списом (якщо це справді було так), щоб показати, що смерть реальна.
Ще прийшла думка: в просторі боротьби, куди опустився Ісус,надважливо мати надійних друзів та однодумців,адже збереження тіла від, скажімо, обезголовлення стало можливим саме завдяки команді Ісуса.
У Просторі волі всього цього не потрібно,адже тут трапляються тільки позитивні події.

Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Проколювання списом – це виконання ще одного іудейського «пророцтва»: «І будуть дивитись на мене, кого прокололи, і будуть за ним голосити, як голоситься за одинцем, і гірко заплачуть за ним, як плачуть за первенцем» (Захарія 12.10). Речення «один з вояків проколов йому списом бік» є частиною великої вставки (Іван 19.23-27).
Ісус вже три години був мертвим, тож не було сенсу його ще й проколювати списом. Можливо й був удар списом, але про це сказано тільки у вставці в Євангеліє від Івана.

Андрій Гарас каже:
5. Крім того, що Ісуса не зняли зразу з тавра, йому ще завдали удару списом (якщо це справді було так), щоб показати, що смерть реальна.
Ще прийшла думка: в просторі боротьби, куди опустився Ісус,надважливо мати надійних друзів та однодумців,адже збереження тіла від, скажімо, обезголовлення стало можливим саме завдяки команді Ісуса.
У Просторі волі всього цього не потрібно,адже тут трапляються тільки позитивні події.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Сергій Білецький.
0
Ще не підтримано

Світле минувше-сьогодення-майбутнє
Вітаємо!

Зображення користувача Юлія Гаркуша.
0
Ще не підтримано

Дякую, Ігоре! Отак, наче за дотиком чарівної палички, з людини спадає короста брехні, яка нашаровувалась впродовж тисячоліття)

Але ситуація з бичуванням Ісуса все ж таки не до кінця зрозуміла (особисто для мене))

Лука не пише про те, що Пилат засудив Ісуса до бичування. За Лукою, Пилат лише прохав юдеїв дозволити відпустити Ісуса, попередньо покаравши його.

Так може, ця частина судового розгляду завершилася так, як написано у Луки: «І він відпусти того, що за повстання та вбивство був кинутий у темницю і якого вони просили; Ісуса ж віддав у Їхню (первосвящеників, старшин и народу) волю» (Лука 23;25)?

Як свідчить плащаниця, бичування було кривавим і жорстоким. А Пилат перед усіма засвідчив, що «не винний у крові Його» (Матвій 27;24). Може це була не тільки алегорія, а й фактичне свідчення?

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Про майбутнє бичування Ісус попередив учнів з самого початку - ще до входження в Єрусалим, так що дуже схоже, що це було частиною навчальної програми. Важливо було показати учням повне відновлення знівеченого тіла.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Олена Каганець.
0
Ще не підтримано

Цікаво. Наче детективна історія.

Зображення користувача Юлія Гаркуша.
0
Ще не підтримано

І справді) А ми всі – працівники Міністерства Часу, які намагаються гармонізувати минувше-сьогодення-майбутнє))

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Слід врахувати одну важливу річ. Одяг, пофарбований пурпуром, мали право (це така тодішня міжнародна правова норма) носити лише правителі. Тож, Понтій Пилат, як подарував Ясному Назарію свою багряницю, то визнав його правителем! Правителем, а не просто дуже впливовою людиною! Ймовірно, також, що в той час, коли Ясний Назарій перебував у Герода Антипи, то Понтій Пилат більш ретельно, більш докладно ознайомився з деталями цієї дуже незвичайної, та тому дуже цікавої, справи. І, добре ознайомившись із цією справою, дійшов до висновку, що Ясний Назарій - справжній правитель. Так, шановна добродійко Олена, ця історія має виразний присмак захоплюючого, попри час (майже дві тисячі років), детектива!

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

В часи Ісуса носіння порфіри було лише питанням багатства, проте вже десь після 6-го століття носіння порфіри дозволялося лише царським особам і "номенклатурі".

Микола Стригунов каже:
Слід врахувати одну важливу річ. Одяг, пофарбований пурпуром, мали право (це така тодішня міжнародна правова норма) носити лише правителі. Тож, Понтій Пилат, як подарував Ясному Назарію свою багряницю, то визнав його правителем!

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Сергій Білецький.
0
Ще не підтримано

1990 років жиди намагаються змити кров Сина Божого (5539) з своїх рук.проте-зась...РаДіє

Зображення користувача Богдан ДуБ.
0
Ще не підтримано

Щодо абзацу "Нове звинувачення юдеїв проти Ісуса" - припущення.
Можливо, на тих територіях був закон, забороняючий паплюження/демонстративне презирство до релігії/правил. Кара за акти зневаги до державни/релігії.Чи от грубе порушення релігійних приписів. (Це особливо ймовірно, зважаючи на вказівний тон десяти заповідей, що являють собою кримінальний кодекс юдеїв до н.е..)
Це було-б логічно. Подібне є і зараз у різних країнах, і це нормально. Так от.
Назвавшись Сином Божим, в очах юдеїв - він був нахабним правопорушником. + погром біля храму - з легкістю приписуєтсья до злочину проти церкви/релігії.
це пояснює "маєм закон і за законом він має умерти..."
бо у статті аргументація типу "юдейську верхівку стривожило (чиясь там поява)" - слабо клеїться до чіткого !маєм_закон. і !за_законом, він !умерти_має, бо !зробив себе Сином Божим("злочин"). І я впевнений - що вони аргументували максимально чітко і по закону, інакше "не проканало-б" в ситуації уже винесеного рішення Пилата про невинність.

Юдеї вказали - він назвався Сином Божим. Це (припущення) порушує закон про наругу/порушення релігійного устрою. Вимога покарання. Все чітко і логічно.
А те що вони там "зуб мали", їх щось "тривожило" - це не закон, а мотив.)

Більше того, можливо, в своїй массі юдеї дійсно вважали його лютим правопорушником. Вбивство якого є благочестивим. І поклали смерть на себе і дітей своїх не як гріх, а з думкою про певну релігійну ревнивість, доблесть і взагалі позитивну карму.) З такого ракурсу - це історія не про те як багато неймовірних покидьків старались вбити хорошу людину, а про те як купка неймовірних покидьків, використовуючи массу - багатьох тупих людей, усувають свого конкурента/революціонера. А якщо ще згадати Юду - то це чистий соціальний триллер.
Щодо "гріх на нас.." - то можливо вони просто мали на увазі "відповідальність", або ж казали так в угоду вже Пилату, з позиції невинності Ісуса.
Це так, "фантазії на тему".

"Революція без еволюції - це ідейна спекуляція"

Зображення користувача Юлія Гаркуша.
0
Ще не підтримано

Цікаве зауваження. Саме так я і пояснювала собі дії юдейської верхівки. Аж поки не натрапила на переконливі докази того, що Ісус був галілеянином і сповідував іншу релігію. А отже, був вільним від виконання юдейських законів.

Складніше з очищенням храму. Я і досі погано уявляю собі Ісуса, який бічує продавців і покупців. По-перше, це суперечить його типу миротворця. А по-друге, він сам казав, що бог юдеїв – диявол. Тоді, що робив Ісус в юдейському храмі? Може це була спланована провокація юдеїв на рішучі дії? Він навіть підказав їм, що робити з його тілом: «Зруйнуйте храм цей…»(Іван 2;19).

А «погром» міг обмежитися чудесними зціленнями і навчанням: « І підійшли до Нього в храмі сліпі та кульгаві і Він зцілив їх» (Матвій 21, 14), «Навчав він їх і казав їм: Хіба не написано: Дім Мій домом молитви назветься для всіх народів. А ви з нього зробили печеру розбійників!»(Марко 11; 17).

Зображення користувача Богдан ДуБ.
0
Ще не підтримано

Не важливо якої національності і тим більш релігії хтось був - він порушив закон конкретної країни, і може бути покараний. Тому юдеї й вимагали від Пилата, і тОму стало трохи не по собі, бо його пресували законом. Бо Ісус НЕ був геть "вільним від виконання юдейських законів", а Пилат - від їх реалізації.
Він як і в сучасній практиці, по бажанню, передав Ісуса під "рідний" суд.
Якщо я не бразилець, то це ще не значить, що "вільний від виконання бразильських законів", перебуваючи в Бразилії. Це якби я втнув якусь там дурницю, то мене або судили би там, або віддали суду України, який чарівним чином туди навідався. Суддя відмовляється виконувати свої обов'язки (український же), і бразильці судять самі, згідно зі своїм законодавством. А які там у мене переконання (хрю, хри, хре) - їх би взагалі не хвилювало.)
Це все до того, що в ракурсі того, що я писав - взагалі не важливо, якої національності/громадянства він був. Не про те. Завуальоване питання було - який саме закон Юдеї порушив Ісус? І припущення на цю тему. Те, щО то за закон був і як він звучав - думаю не важливо для розуміння загальної картини. Так.. нюанс поруч..

"Революція без еволюції - це ідейна спекуляція"

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Важливо те, що Ісус порушив офіційно неопублікований юдейський закон. А саме, створив із себе Сина Божого. А, силу мають лише закони після їх офіційної публікації. Ця юридична практика вже тоді була всесвітньо поширена, та загально визнана. А, офіційна публікація будь-якого нового закону в частині Римської імперії, можлива лише за згоди римського імператора. Як і дія всіх інших, перед тим існуючих та офійно опублікованих законів, - лише за згоди римського імператора. Цікаво, що сказав би імператор Тиберій, аби йому запропонували б ухвалити подібний закон?:)) І, це, щодо закону, та юридичної практики, не припущення, а загальновідомі факти:)

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Юлія Гаркуша.
0
Ще не підтримано

За життя Ісуса Палестина була частиною Римської імперії. Діяльність Ісуса була цілком законною с точки зору римського права. Крім того, римський закон дуже поблажливо ставилося до релігійних злочинів. Наприклад, святотатство підлягало лише адміністративному покаранню.

Зображення користувача Богдан ДуБ.
0
Ще не підтримано

Так ще більш цікаво - який то був закон. Бо ж аргументували вагомо. Сам Пилат добряче "поворушився"...

"Революція без еволюції - це ідейна спекуляція"

Зображення користувача Юлія Гаркуша.
0
Ще не підтримано

Ви натякаєте на існування закону типу «Образа релігійних почуттів віруючих?»)

Є і інший варіант. Юдеї «поворушили» Пилата для того, щоб знищити людину, яка становила загрозу їхнім грошовим та владним інтересам руками іншої людини, яка була для них такою ж самою загрозою.

Але я поважаю вашу думку. Бо чим більше припущень, тим цікавіше гра))

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Я не натякаю, а нагадую, що в Добрій Новині прямо написано: юдеї домоглися страти Ісуса через те, що він створив з себе Сина Божого. Посилання на джерела офлайн:160. Судовий фарс, або Мт 26.64-67. Син Божий - це людина, яка створила новий соціальний інститут. Справа в тому, що люди дуже консервативні, та дуже опираються будь-чому новому. І, аби новий соціальний інститут відбувся, по-перше, він повинен бути дуже корисним, і по-друге, для його створення треба докласти величезні зусилля в короткий проміжок часу. До речі, новий соціальний інститут, братство, почав створюватися, та більшою частиною, був створений, саме на землі Галілеї. Але, бачте, в юдеїв був такий неофіційний закон: людину, яка створила новий соціальний інститут буть-де, потрібно вбити за будь-яку ціну. І, саме тому юдеї шантажували Понтія Пилата всеюдейским повтанням у разі, якщо він відпустить Ісуса.
Також, я хочу сказати, що докладання величезних різноманітних творчих зусиль в короткий проміжок часу, зусиль, спрямованих на досягнення суспільного та особистого блага, залишає в людині великий слід - людина переходить на вищий рівень буття, стає Сином Божим.

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Богдан ДуБ.
0
Ще не підтримано

Я про привід, ви про мотив. от і все.

"Революція без еволюції - це ідейна спекуляція"

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Причина того, що юдеї домагалися страти Ісуса - те, що він створив з себе Сина Божого та спричинив їм великі збитки. Привід - те, що він назвався Сином Божим. Шановний добродію Богдане, тобі не здається, що вони дуже схожі?:)

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Богдан ДуБ.
0
Ще не підтримано

Була-б тут Оксана Колосовська зараз, розповіла-б про "не находиш".) Трансфон з російської, а в російській з'явилось як дослівна калька з англійської чи то французької.
Частенько, коли люди акцентуються типу "я поважаю вашу думку, АЛЕ ..", "шановний" .. - ставляться протилежно.)
"Знайдіть-же", людоньки, що я про законний привід питаю. Закон. Привід в очах Пилата. Який "закон мають".

Це якби я серед Луцька десь на площі зняв би метр асфальту і посадив-би грушу. Те що я це зробив - ну факт та-й факт собі. А те що є закон про заборону неузгодженого засадження у місті - це вже ПРИВІД вимагати від мене штраф. А може це закон про заборону щодо посадки груш? чи може закон про вандалізм (зняв асфальт)? чи може заборона зміни культурного/історичного вигляду старої частини міста (по рішенню міської ради)? чи взагалі по ПДР притягнули (я на острівку безкеки дерево втулив)? Чи антигрушевий курс ЄС, затверджений конвенцією від 2050го (і У є частиною ЄС)?

Не могло бути закону "всіх, хто видасть себе за Сина Божого - розпинати". Тоді який був? Якого рівня?

"Революція без еволюції - це ідейна спекуляція"

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Виправив свою помилку. В тому то й справа, що юридично обгрунтваної підстави для страти Ісуса не було. А, був лише відвертий поклеп на нього та, не менш відвертий шантаж. Шантаж Понтія Пилата всеюдейським повстанням.

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Богдан ДуБ.
0
Ще не підтримано

"не було", кажете...
«ἀπεκρίθησαν αὐτῷ οἱ_Ἰουδαῖοι, Ἡμεῖς νόμον ἔχομεν, καὶ κατὰ τὸν_νόμον ὀφείλει ἀποθανεῖν, ὅτι υἱὸν θεοῦ ῡαυτὸν ἐποίησεν» – дослівний переклад
«відповіли йому іудеї: ми закон маємо, і за законом він повинен вмерти, тому що сином Бога самого себе зробив».

У нас є закон, і за законом він мусить умерти, бо він зробив себе сином божим. Як Пилат почув те слово, настрашився ще більше» (Іван 19.7-8)

Є різниця між "ми сильно хочемо, тому розіпни, ато повстання" і "маєм закон, і за законом розіпни, ато повстання".
Це були судові слухання, а не коменти в соц.мережах, де можна ляпати що завгодно і без причини. Це не "вбий працівного бо він нам нИнравицця", а, дійсно, шантаж вагомим законом, під час якого римський намісник "настрашився". Він його не міг якось спростувати - бо то був законний і чесний аргумент. Так, настрашився повстанням. Так, шантаж. Мотив юдеїв - бажання вийти зпід влади Риму, тощо (не важливо).. Але-ж привід для повстання звучав-би так "свавілля судІв, недотримання/плюндрування закону (безпрєдєл Риму)".

Коли юдеї щось прибріхували чи "притягували за вуха" - Пилат викривав їх, спростовував звинувачення. Герод взагалі можливо просто мовчки відіслав, взагалі не обтяжуючись якимись спростуваннями. Просто вдягнув і відіслав. А в останній аргементації Пилат вже й не знав що робити - залишалось іти радитись з підсудним.

Щоб зупинити "баян", підказка в студію. бо до істини не наближаємся )
Мали вони "закон про богохульство". Єдине що цікавить - як точно був сформульований. Можливо це якась цитата з "тори", а може і якейсь інше джерело.
"... Іудеї відповіли йому: За добре діло ми тебе не каменуємо, а за богохульство! ..." (Іван 10.32-34)
при тому, Ісус сприйняв це як чіткий аргумент - бо ж пробував заперечити той закон, апелюючи їх св.текстом: "Озвався до них Ісус: Хіба не написано в законі вашім: “Я сказав: ви – боги”?" (там же)

Розумієте, вони на нього постійно опирались, на той "закон про богохульство". І перед Ісусом і як останній аргемент перед Пилатом. Більше того, Євангеліє саме багаторазово про це згадує. Ісус навіть дискутує і заперечує той закон (!). І це зафіксували в Добрій Новині. Значить - не спроста. І не розповідайте мені, що "юдеї щось там хотіли, і взагалі злі люде, про закон збрехали - бо його не було" - бо тоді виходить, що Ісус, Пилат і євенгелісти - нерозумні. Або-ж, усе це "чергова вставка" і давйте відкинемо ці фрази )))

"Революція без еволюції - це ідейна спекуляція"

Зображення користувача Богдан ДуБ.
0
Ще не підтримано

по суті, маємо майстерне підтвердження того, що Ісус планував цей проект. бо
1. Він уже спростував/заперечив той закон, і юдеї не мали що Йому відповісти.
2. Пилату він не передав цей аргумент, бо тоді суд затягнувся-б, як ці коментарі. І був би виграшним. А план був іншим - таки бути розіпненим, і бажано вчасно.)
Тобто, це ще одна демонстрація контролю над ситуацією.

"Революція без еволюції - це ідейна спекуляція"

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Юдеї ж прямо казали, що закон - лише їхній, тобто, невизнаний Римом! А, оскільки це саме юдейський закон, хоч і не визнаний Римом, то за його попрання Римом, можно і повстати. Ось, саме чому і налякався Понтій Пилат! А, про такий юдейский закон, він, ймовірно, раніше навіть і не чув! Тобто, саме юридичних, визнаних Римом, підстав для страти Ісуса не було. Був лише міцний юдейський звичай, який вони звали законом, і за яким статус закону Рим не визнавав.

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Богдан ДуБ.
0
Ще не підтримано

Може бути. І можливо, ми колись дізнаємось, як той "закон про богохульство" звучав.

"Революція без еволюції - це ідейна спекуляція"

Зображення користувача Богдан ДуБ.
0
Ще не підтримано

В тему:
За що Понтія Пилата оголосили святим – досліджуємо Добру Новину
https://youtu.be/R3wXnOwrbyk

Експрес-аудіо до п'єси За що Понтія Пилата оголосили святим – досліджуємо Добру Новину
https://youtu.be/Ym8dUqH-j0M

25 червня – День святого Понтія Пилата
https://youtu.be/dhl1NSQAu-M

Три зради Іуди Іскаріота – першого учасника єрусалимської програми захисту зрадників
https://youtu.be/84Or4ibAV6s

Велика гра і три зради Іуди Іскаріота — уважно читаємо Добру Новину
https://youtu.be/jIqf8Qwx1u0

Ісус не ніс свого хреста, його одяг не ділили, розбійників не розпинали – Євангеліє без вставок
https://youtu.be/PcgUAwKRIxM

"Революція без еволюції - це ідейна спекуляція"

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Чудове озвучення! Обов'язково послухайте. Ця праця допомагає зрозуміти ментальність іудеїв та методику реконструкції Доброї Новини.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Дуже глибоке історико-релігійне розслідування!

«… Пилат переграв іудеїв. Як ми вже згадували вище, іудеї планували вбити Ісуса руками Пилата, поклавши на нього всю вину. Але насправді відбулося перевертання ситуації: Пилат прилюдно засвідчив свою невинність, а провину за смерть боголюдини добровільно взяли на себе іудеї – і заявили про це виразно, голосно, одностайно.»
***
Хочу звернути увагу ще на одне підтвердження вини іудеїв у вбивстві Ісуса Хреста, яке міститься в Книзі Мормона, яка у Церкві ІХСОД вважається Святим Писанням нарівні із Біблією.

Перед тим, як повернутися до Батька, Ісус зустрівся зі своїми Дванадцятьма учнями і запитав, чого вони бажають від нього…
Дев’ять учнів побажали після прожиття людського віку закінчити служіння і прийти до Нього.
Троє ж учнів не наважувалися сказати Ісусу про те, чого вони хотіли.
«6 І Він сказав їм: Ось, Я знаю ваші думки, і ви хочете того, чого Іван, мій улюблений, який був зі Мною в Моєму священнослужінні, перед тим, як Мене було розіп’ято Юдеями, бажав від мене» [1].
Цікаво, що в російськомовному виданні Книги Мормона (перше видання вийшло в світ у 1980 році) твердження про вину іудеїв було:
«6 А Он сказали им: Вот, я знаю, ваши мысли: вы пожелали того, чего пожелал Иоанн, Мой возлюбленный, будучи со Мной в Моем служении, до того, как я был распят на кресте Иудеями [2].
А вже у виданні 2011 року вираз «я был распят на кресте Иудеями» було замінено на нейтральний і не зовсім зрозумілий «я был поднят иудеями»:
«6 А Он сказали им: Вот, я знаю, ваши мысли: и вы пожелали того, чего пожелал Иоанн, Мой возлюбленный, который был со Мной в служении Моем, до того, как я был поднят иудеями [3].

Цілком можливо, що зміна редакції статті 6 була пов’язана з виходом книги Папи Римського "Ісус з Лазарету. Частина II" (березень 2011 р.), в якій Бенедикт пояснює за допомогою теологічного аналізу біблійних текстів, що немає ніяких підстав стверджувати, що в Писанні є аргументи того, що єврейський народ несе відповідальність за смерть Ісуса Христа.

Посилання:
[1]. Книга Мормона. Ще одне свідчення про Ісуса Христа. Видано Церквою ІХСОД, Солт-Лейк-Сіті, США. 2005 р. 3 Нефій, Розділ 28.
[2]. Книга Мормона. Еще одно свидетельство об Иисусе Христе. Издание Церкви ИХСПД, Солт-Лейк-Сити, Юта, США. 1990. 3 Нефий, Глава 28.
[3]. Книга Мормона. Еще одно свидетельство об Иисусе Христе. Издание Церкви ИХСПД, Солт-Лейк-Сити, штат Юта, США. 2011. 3 Нефий, Глава 28.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Іудохристиянство набуває логічного завершення: воно починалось як іудейська секта, а завершується як клубок суперечностей і брехні.

Володимир Федько wrote: Цілком можливо, що зміна редакції статті 6 була пов’язана з виходом книги Папи Римського "Ісус з Лазарету. Частина II" (березень 2011 р.), в якій Бенедикт пояснює за допомогою теологічного аналізу біблійних текстів, що немає ніяких підстав стверджувати, що в Писанні є аргументи того, що єврейський народ несе відповідальність за смерть Ісуса Христа.

 

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Цікаво, а де саме написано про те, що Герод подарував Ісусу саме царський одяг? Ось, наприклад, сам Пілат, насправді подарував Ісусу царський одяг - свою багряницю.

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Якщо цар когось поважає, то він робить такі подарунки, які відповідають його царському статусу. Що вищий статус дарувальника, то щедріші його подарунки. Бідніші подарунки безчестять царя.

Микола Стригунов wrote: Цікаво, а де саме написано про те, що Герод подарував Ісусу саме царський одяг? Ось, наприклад, сам Пілат, насправді подарував Ісусу царський одяг - свою багряницю.

 

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Я помилився. Не царський, а імператорський одяг...

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

Під час обвинувачення іудеями Ісуса перед Пилатом, вони застосували прийом, який носить назву «хуцпа» - нахабне перевертання істини. На таке здатні лише істоти без сорому і совісті. Однак звернемо увагу на фразу, що частково описує ці події, подану в Івана 7.40-43: «Деякі з народу [іудеї], чуючи ті слова, казали: Він справді пророк. Інші говорили: Він – месія. Ще інші мовили: Чи месія прийде з Галілеї? Хіба не сказано в писанні, що месія має прийти з роду Давида, з села Вифлеєма, звідки був Давид? І виник роздор через нього серед народу». Що тут не так? Самі іудеї визнають, що Ісус не був з Вифлеєму, адже якби це було так, останнє речення було б просто недоречним. Крім того, ми знаємо, що у сфальшованому Євангеліє подається якраз протилежна версія, що Ісус народився у Вифлеємі. Наочно бачимо суперечність, що є типовим для вставок. Другою важливою обставиною є той факт, що в цей же час в Єрусалимі перебував Герод Антипа, правитель Галілеї, що навряд чи було простим збігом. Очевидно, він знав від своїх наближених людей, що має трапитися щось надзвичайне, тому і прибув в юдейську столицю. І не менш цікавою є таємна розмова між Ісусом та Пилатом. Подумаймо, як вона могла з’явитися в Євангелії, адже свідків її не було? Це вказує на те, що її зміст передав апостолу Івану – головному редактору Чотириєвангелія – сам Ісус, а це означає, що ідея написання Доброї Новини – це продумана та цілеспрямована операція арійських брахманів.

Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Аби мати краще уявлення, то ото таке за багряниця. Тобто, те, що Понтій Пилат подарував Ісусу, варто прочитати цю статтю:
https://www.bbc.com/ukrainian/articles/c99enld8p0ro.
До речі, багряниця в Понтія Пилата, людини, яка за походженням була лише зі страти Вершників, була лише тому, що він був чоловіком доньки (і, сестри тодішнього) минулого римського імператора.

Якщо прагнеш чуда - створюй його!