Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
  • Відвідувань: 3
  • Переглядів: 3

Стратегія творців Доброї Новини і дзеркальна контрстратегія дітей диявола (+аудіо)

Категорія:

Багатофакторна захищеність Євангелія не залишала ворогу шансів здійснити фальсифікацію. Але війна ніколи не йде за планом, тому що у ворога свій план. Захист Євангелія було зламано – з усіма фатальними наслідками.

 
Попередня стаття: 

Якщо людина пише важливого листа і знає, що його можуть сфальшувати, то постарається щось придумати для захисту свого послання. Ісус знав не лише про те, що Добра Новина буде сфальшована, а й про метод фальшування – і повідомив про нього у притчі про пшеницю і кукіль. Для захисту євангельського послання була придумана інноваційна технологія, яка трималася в суворій таємниці від ворога.

Таємна схема інформаційного захисту

Ідея полягала в тому, щоб текст послання складався з кількох оригінальних творів. Кожен твір несе достатній мінімум інформації, щоб бути самостійним джерелом. При поєднанні ці твори дають об’ємну картину подій. Окрім того, кожне євангеліє контролює правдивість інших євангелій. Кожен твір  поширюється з окремого центру, віддаленого від інших центрів: тоді фальсифікація в одному регіоні може бути виправлена збереженим текстом з іншого регіону. Важливою частиною задуму була наявність не двох чи трьох, а чотирьох (!) незалежних джерел – це мало розвіяти сумніви щодо правдивості описаних подій.

Отже, технологія захисту передбачала п’ять основних компонентів:

  • 1. Незалежні самобутні джерела.
  • 2. Можливість їх легкого поєднання в цілісну об’ємну картину.
  • 3. Взаємоперевірка на відсутність фальсифікацій (перехресна верифікація).
  • 4. Поширення з географічно віддалених центрів.
  • 5. Наявність аж чотирьох описів євангельських подій.

Ідея несподівана і цікава. Погляньмо, як вона була реалізована.

Реалізація задуму

Для фіксації подій Ісус призначив трьох спостерігачів, відомих під іменами Матвій (не апостол), Марко і Лука. Вони не втручалися в хід подій, зате вели максимально об’єктивні щоденникові записи того, що бачили й чули протягом року. Вочевидь, кожен з них по-своєму сприймав події і викладав їх в оригінальному авторському стилі.  

Після воскресіння Ісуса Хреста ці три євангелісти подали свої тексти апостолу Івану – керівнику євангельського проекту. Апостол Іван також вів ретельні щоденникові записи. Він скоротив згадані три євангелія, залишивши в них найсуттєвіше, і доповнив їх власним євангелієм. Для того, щоб євангелія сприймались як незалежні джерела, Іван не втручався в самобутній стиль їх написання, натомість своє євангеліє зробив максимально яскравим і неповторним.  Найімовірніше, що все  було зроблено до кінця 31 року – по свіжій пам’яті.

Після того, як усі чотири євангелія були оформлені як незалежні твори, було запущено процес їх тиражування, тобто багатократного переписування. Чотири початкові центри тиражування були віддаленими один від одного. Можна припустити, що тиражування здійснювалося трьома способами: 1) як організоване виробництво коштом Ісусової громади, 2) як «вірусне поширення» зусиллями прихильників-волонтерів, 3) як комерційне тиражування з метою продажу.

Євангельський квадроскоп

Завдяки описаному підходу усі чотири євангелія гармонійно доповнюють одне одного і дають квадроскопічне бачення ситуації.

Євангелія, що написані Матвієм, Марком і Лукою, структурно подібні і подають погляд іззовні, тому їх називають «синоптичними» – від гелленського συνόψις (читається «синопсіс»), що означає «разом (спільно) дивитися», «одним поглядом». Євангелісти-синоптики намагалися бути максимально об’єктивними, тому їхні тексти дещо сухі, мало емоційні, лаконічні та виважені.  

Зовсім інше євангеліє апостола Івана – опис подій від безпосереднього їх учасника. Автор дає погляд ізсередини, наводить чимало доповнень і уточнень, висловлюється жваво, сміливо і пристрасно. Іван розповідає не лише про те, що сам бачив, а й про те, що почув від Ісуса, наприклад, про деталі його усамітненої розмови з Пилатом.

Повторимо, що кожне євангеліє з самого початку було задумане як незалежний погляд на події. Ця ідея підкреслюється в самих їх назвах, наприклад, не «Євангелія Матвія», а «Євангеліє від Матвія», «за Матвієм», «у викладі Матвія»  (гелленською – Κατα Ματθαιον). «Вони написали чотири євангелія, тобто представили, кожен з різних точок зору і по-своєму, єдину і спільну Добру Новину про єдину і нероздільну особистість боголюдини» – пояснює «Тлумачна Біблія», с. 564). Усі чотири євангелія є складниками єдиного цілісного Послання, тому для його позначення застосовують одне слово – Чотириєвангеліє.

Заголовок Чотириєвангелія подає Євангеліє від Марка, яке починається словами: «Початок Євангелія Ісуса Хреста, Сина Божого». Цей заголовок стосується всієї Доброї Новини.

Закінчення Чотириєвангелія і підпис керівника цього проекту подає розділ 21 Євангелія від Івана: «[І був там] учень, якого любив Ісус і який під час вечері схилився йому на груди і спитав: “Господи, хто той, що тебе зрадить?” Це той учень, який те свідчить і який написав те, і знаємо, що його свідчення правдиве. Є ще й багато іншого, що зробив Ісус, та якби воно було записане кожне зокрема, гадаю, що й самий світ не вмістив би написаних книг».

Багатофакторний захист

Наголосимо, що система з чотирьох оригінальних творів – кожний з неповторною стилістикою – значно утруднювала їх підробку, адже тоді фальсифікатору довелось би підлаштовуватися під авторський стиль кожного євангеліста.

Для того, щоб приховати наявність єдиного центру, було застосовано прийом, який мав переконати ворога у непов’язаності євангелій одне з одним. Цей прийом полягав у тому, що кожне євангеліє повідомляло деякі надзвичайно важливі відомості, повністю відсутні у трьох інших євангеліях.

Наприклад, зміст Нагірної проповіді, в якій зосереджено ядро Арійської традиції, передає тільки євангеліє від Матвія. Зокрема, тут подаються:

  • «блаженства» – чинники досягнення щастя;
  • заклик сміливо поширювати правду – «Ви світло світу»;
  • етика стосунків з ближніми і ворогами;
  • молитва «Отче наш»;
  • заклик шукати передусім Царства божого і правди його;
  • настанови щодо правильного і безпечного поширення інформації: «Не давайте святого псам і не кидайте перел ваших перед свиньми»;
  • метафізика здійснення бажань: «Просіть, і дасться вам; шукайте, і найдете»;
  • Золоте правило етики: «Усе, отже, що ви бажаєте, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм»;
  • закон карми: «якою мірою міряєте, такою і вам відміряють» та багато інших принципово важливих речей.

Про природність і внутрішній «автоматизм» зростання Царства божого розповідає тільки євангеліст Марко: «І казав їм: тож із Царством Божим подібно до того, як із чоловіком, що кидає насіння в землю: чи спить він, чи встає, чи то вночі, чи вдень, насіння те кільчиться й росте. А як – він сам не знає. Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю» (Марко 4.26-28). Також тільки Марко розповідає про зцілення сліпого (8. 22-26), настанову «Коли хто хоче бути першим, хай буде всім дияконом», про відновлення зору жебраку з Єрихона (10.46-52).

Про воскресіння юнака з міста Наїн розповідає тільки євангеліст Лука (7.11-16). Лише від Луки дізнаємось про те, що тетрарх Галілеї Герод Антипа прагнув зустрітися з Ісусом (9.7-9), що шляхетні галілейські жінки допомагали Ісусовій громаді роботою і грошима (8.1-3), про братів Івана і Якова Заведеїв – «синів блискавки», які мало не спалили самарійське село «небесним вогнем», тобто блискавкою (9.51-56). Також лише завдяки Луці дізнаємося про те, як молитва має бути наполегливою  (11.1-10), що Царство боже всередині нас, тобто визначається нашим внутрішнім станом (17.20-21), про те, хто є нашим ближнім (10.28-37) та інше.

Проте найбільше унікальних відомостей повідомляє євангеліст Іван, про що ми вже говорили.

Описана вище розподіленість важливої інформації мала переконати ворога, що єдиного центру формування Доброї Новини не існує, відтак не існує і стратегії її поширення. А якщо нема стратегії, то й нема з ким боротися.

Додатковим доказом «спонтанності» появи чотирьох євангелій мало бути й те, що вони поширювалися не з одного, а з чотирьох центрів і, можливо, з деякою часовою затримкою.

Окрім того, наявність чотирьох центрів поширення  створювало ще одну поважну проблему для фальсифікатора. Адже для того, щоб непомітно сфальсифікувати Добру Новину, ворогу треба було одразу ж мати на руках усі чотири євангелія. Якби хоча б одне євангеліє уникло фальсифікації, то пізніша його поява перетворилася б на скандальне викриття усієї афери дітей диявола. 

Наголосимо, що непомітність – це обов’язкова умова успішної фальсифікації, і про це було наголошено у притчі про пшеницю і кукіль: «Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов». Багатофакторна захищеність Доброї Новини не залишала ворогу шансів здійснити непомітну фальсифікацію.

Але не так сталось, як гадалось. Війна ніколи не йде за планом однієї сторони, тому що у ворога свій план. Війна – це гра, а у грі кожен має шанс перемогти, «взяти гору» (слово «гра» походить від «гора», тому що головне у грі – змагальність).

Контрстратегія дітей диявола

Ретельний аналіз фальсифікації Євангелія вказує на те, що одночасно діяли чотири фальсифікатори. Троє з них займалися синоптичними євангеліями і не знали один про одного, тому кожне євангеліє було спотворене по-своєму. Потім ці євангелія були повторно відредаговані головним фальсифікатором – це видно зі вставок у вставках.

Цей же керівник групи особисто зайнявся євангелієм від Івана, сміливо додаючи до нього цілі великі розділи, замінюючи ключові слова і порушуючи послідовність викладу. Тому євангеліє від Івана зазнало найбільшої атаки.

Судячи зі змісту вставок, керівником групи фальсифікації міг бути Філон Іудей з Александрії Єгипетської. За найбільший внесок у формування іудохристиянської доктрини, цього Філона  згодом назвали «батьком християнства». Принаймні, майже всі вставки в Євангеліє від Івана є близькими до поглядів Філона Іудея.

Втручання цього умовного «Філона» було настільки значним, що у пізніших дослідників навіть виникли сумніви щодо автентичності Євангелія від Івана. Ось що пише католицький «Новий Завіт з коментарем» (Львів: Стрім, 1994), виданий за дозволом і з коментарями о. доктора Мирослава-Івана кардинала Любачівського: «Четверте Євангеліє не дійшло до нас у первісній формі. В деяких місцях відчуваються пізніші переробки… Глави 15-16, 17 і 21 є в цьому Євангелії виразним пізнішим додатком. У самому Євангелії первісний порядок, здається, був порушений» (с.229). Простіше кажучи, текст євангелія від Івана так нашпигували вставками, що деякі розділи, в тому числі кінцевий, були визнані переробками або відвертими вставками («додатками»).

Про сумнівність багатьох фрагментів Євангелія від Івана розповідає і «Тлумачна Біблія» (Толковая Библия. Комментарий на все книги Святого Писания под редакцией профессора богословия Александра Лопухина. Том 2. – Минск: Харвест, 2001. – 1311 с., уперше було видано протягом 1904–1913 рр. у 12 томах). Зокрема, ця ґрунтовна праця розповідає про висновки деяких дослідників, які «заперечують справжність Євангелія Івана і достовірність наявних у ньому відомостей, причому більшість із них [недостовірних відомостей] приписують впливу гностицизму. Тома приписує походження Євангелія впливу філонізму, Макс Мюллер – впливу грецької філософії» (с.833). «Ісус у Івана, на думку критиків, говорить не як практичний народний учитель, а як витончений метафізик. Промови його могли бути «вигадані» тільки пізнішим «письменником», що перебував під впливом поглядів александрійської філософії» (с. 834). Цілком ймовірно, що цим «письменником» і був згаданий Філон Іудей з Александрії Єгипетської (25 р. до н. е. – 50 р. н. е.), відомий тим, що фанатично виводив гелленську (давньогрецьку) філософію з іудейських писань, а Ісуса представляв як втіленого архангела (інформаційного робота) без власної волі.  

Фальсифікація Євангелія робилася поспіхом, що видно з характеру вставок. Якщо Чотириєвангеліє було створене до кінця 31 року, то його фальсифікація могла відбутися у 32 або 33 роках. У цей час Філон мав 57–58 років, тобто перебував на піку своїх інтелектуальних можливостей (він помер у віці 75 років).  

Дзеркальна схема протидії

Очевидно, що схема фальсифікації Доброї Новини була дзеркальною щодо схеми її написання. Замовники спецоперації точно знали про всі чотири євангелія. Кожний виконавець цієї афери займався своєю частиною роботи, тому для кожної з чотирьох фальсифікацій характерний власний стиль. Головний фальсифікатор знав про особливу роль євангелія від Івана, тому власноруч зайнявся його переробкою – і зробив це з великим ентузіазмом, нахабством і, можливо, навіть злорадством. Він наче хотів показати, що «все знає» і гордиться своєю вищістю в порівнянні з наївними галілеянами.

Ми вже говорили, що творення Доброї Новини відбулося дуже швидко. Ворог діяв дзеркально, тому фальсифікація також відбувалася швидко, навіть в авральному режимі.  Це видно з характеру вставок: на початку тексту вони більш-менш осмислені, але вже десь від середини являють собою відверту халтуру. Легко здогадатися, що виконавцям було «спущено план» щодо кількості вставок – їх мало бути дещо більше, ніж оригінального тексту. Тому в хід пішли різні повчальні історії з єврейської народної мудрості, наприклад, притча про нечесного управителя, який нахабно дурив свого пана, проте «пан похвалив нечесного управителя, що той учинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла» (вставка 16.8 в євангеліє від Луки). Зауважимо, що аналіз вставок також дає чимало корисної інформації. Наприклад, зі згаданої вставки дізнаємося про мораль дітей диявола і про те, що вони називали себе «дітьми цього світу» (терміном «світ» Євангеліє позначає простір боротьби) – на відміну від «дітей світла», тобто «дітей божих».

Отже, фальсифікатори діяли за чітким планом. Але як таке могло статися? Випадковий збіг обставин виключається, адже замовники фальсифікації точно, в деталях знали схему євангельської стратегії. Не володіючи творчим мисленням, для протидії вони не «вигадували велосипеда», а просто все зробили навпаки, дзеркально. Це вже відомий нам диявольський прийом «перевертання з ніг на голову», за що диявол отримав ім’я «сатана», що значить «противник», «той, хто робить навпаки».

Питання: звідки діти диявола дізналися про таємну стратегію поширення і захисту Доброї Новини? Хто був високопоставленим інсайдером, що здійснив витікання секретної інформації? Простіше кажучи, хто став зрадником?

Про це – у наступній статті: 

Три зради Іуди Іскаріота – першого учасника єрусалимської програми захисту зрадників

Якщо вас цікавить розвиток цієї теми, ви можете підтримати наш проект щедрими дарами.
Наші інтереси: 

Досліджуємо Добру Новину.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Визначаємо формування прекрасних світів! (Джерело Повноти)

Перехід-IV, або палінгенезія: сім кроків до Homo triplex і універсальної нації нового циклу

Добра Новина дає дороговказ для заснування нового світу та переходу в режим керованої молодості – «вічного життя», по-науковому – біологічного безсмертя. Починати треба вже сьогодні, а діяти...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Андрій Гарас.
5
Середнє: 5 (1 голос)

"Про природність і внутрішній «автоматизм» зростання Царства божого розповідає тільки євангеліст Марко: «І казав їм: тож із Царством Божим подібно до того, як із чоловіком, що кидає насіння в землю: чи спить він, чи встає, чи то вночі, чи вдень, насіння те кільчиться й росте. А як – він сам не знає. Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю» (Марко 4.26-28)".
Ісус постійно в якості прикладів приводив фрагменти із яскраво вираженого життя землеробів. Як ще досі люди можуть вважати, що він був юдеєм? Але правда переможе.

Радіймо життю граючи!

Коментарі

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

Дякую Ігоре!
Зрадник очевидний чи це сюрприз?

Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Зірка Вітошинська.
0
Ще не підтримано

Страшенно цікаво! Хіба міг бути ще один Юда ?

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Зображення користувача Юлія Гаркуша.
0
Ще не підтримано

Ще одного Юди не було, але був ще один не галілеянин)

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Доповнив і уточнив текст, передусім розділ "Багатофакторний захист".

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Андрій Гарас.
5
Середнє: 5 (1 голос)

"Про природність і внутрішній «автоматизм» зростання Царства божого розповідає тільки євангеліст Марко: «І казав їм: тож із Царством Божим подібно до того, як із чоловіком, що кидає насіння в землю: чи спить він, чи встає, чи то вночі, чи вдень, насіння те кільчиться й росте. А як – він сам не знає. Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю» (Марко 4.26-28)".
Ісус постійно в якості прикладів приводив фрагменти із яскраво вираженого життя землеробів. Як ще досі люди можуть вважати, що він був юдеєм? Але правда переможе.

Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Андрій Ясун.
0
Ще не підтримано

Криміналістам роботи - непочатий край. А творцям детективів - то й поготів (одного португальського письменника ця історія точно зацікавила б).
Жнива Господні переходять у нову фазу. Можна кричати? На перших шпальтах - "Зрадник серед учнів Хреста", "Юдей, який зФілонив"... І далі, принцип доміно від Єзекиїла і до всіх інших "Голокостів".

Si vis pacem, para bellum

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Зверніть увагу, наскільки старанно, навіть демонстративно підкреслювалася незалежність євангелій: про Нагірну проповідь – ядро Ісусового вчення – не згадав жодним словом жоден євангеліст окрім Матвія. Ви справді можете повірити в те, що вони не знали про цю надважливу подію? І що навіть апостол Іван був не в курсі?

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Андрій Ясун.
0
Ще не підтримано

Але й фальсифікатор знав, що євангелія будуть писані незалежно. Наразі можна опрацювати версію, що Юда Іскаріот був в курсі щодо цього плану і пішов по програмі захисту свідків. Синедріон міг повісити двійника і потім розпустити слух, що це Юда повісився.

Ігор Каганець каже:
Зверніть увагу, наскільки старанно, навіть демонстративно підкреслювалася незалежність євангелій: про Нагірну проповідь – ядро Ісусового вчення – не згадав жодним словом жоден євангеліст окрім Матвія. Ви справді можете повірити в те, що вони не знали про цю надважливу подію? І що навіть апостол Іван був не в курсі?

Si vis pacem, para bellum

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Так, Іуду захистили в рамках програми захисту зрадників – він був занадто важливим джерелом інформації. Його самогубство було фіктивним. Вставка про його смерть свідчить про те, що фальсифікація відбулася "по гарячим слідам".

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Той факт, що надважливу Нагірну проповідь подали лише в одному євангелії, свідчить про впевненість творців Доброї Новини у своїх силах. Вони були переконані, що ця інформація не загубиться. І навіть те, що Іуда видав Ісуса, їх не лякала - вони діяли так, наче зрадник Іуда не знає про план поширення Доброї Новини.

Це означає, що Іуда справді не знав про цей план. Можливо, про це не знали й інші апостоли окрім Івана – існувала система доступу до інформації різного рівня. Три євангелісти-синоптики непомітно вели свої спостереження і не афішували свої записи.

Висновок – хтось частково проговорився, або Іуда, володіючи гострим розумом, зібрав докупи деякі уривки розмов і здогадався про наявність плану. Наприклад, він міг звернути увагу на трьох учнів, які постійно вели записи. Міг по-дружньому запитати, навіщо вони це роблять. А коли з'явилися тексти чотирьох євангелій, він остаточно зрозумів, що відбулося.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Мені дуже дивує, що вельмишановний добродій Ігор Каганець не зробив жодних висновків з подальшої частини притчі про сіяча. Що ж, наведу їх тут. Спосіб спотворення Доброї Новини через її засмічення, був цілком передбачуваним. І, відповідно, передбаченим.
Пшеницю треба відділяти від куколю лише тоді, коли вони достигнуть, та стане ясно, що є що. Тобто, коли дозріють Царство Боже та Пекло, тоді їх і треба розділяти. А, достигли вони лише зараз. І, лише зараз виникла нагальна потреба в чистій Добрій Новині. І, лише нещодавно вона і була очищена вельмишановним добродієм Ігорем Каганцем. А, до того реалізувався блискучий план Ясного Назарія. Бо, суміш пшениці та куколю розповсюджували і діти Бога, і діти диявола! І, за цілісністю засміченої Доброї Новини слідкували і ті, і інші! Повторю ще раз, діти диявола також витрачали свої ресурси для збереження та розповсюдження засміченої Доброї Новини. І, зараз цей твір є найбільш розповсюдженим в світі. Тобто, Царство Боже мало можливість зростати в серці кожної людини! І, зросло Царство Боже, чи ні, визначав лише вільний вибір людини. Ця ситуація передбачена та створена самим Ясним Назарієм. Тобто, вона є частиною його плану. І, витік інформації про первинну стратегію розповсюдження Доброї Новини, виходить, зорганізував також він сам. І, ця справжня, його власна стратегія, повністю та блискуче спрацювала!
На мою думку, події, пов'язані з коронавірусом - це і є Жнива Господні. Коли чітко визначаєтся, хто є хто. І, потім, люди самі розділяються. Самі визначають, з ким вони. І, це неминуче для кожної людини в світі!

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Ігор Каганець.
5
Середнє: 5 (1 голос)

Це позиція фаталізму, не властива для аріянства. Земля – це простір Гри, в якій є і перемоги, і поразки. Тут нема запрограмованості. Навіть боголюдина не може робити все, що захоче. Боголюдина також зустрічається з опором – і потребує нашої підтримки. Ми можемо або перемогти, або потерпіти поразку. Перемога може бути вже завтра, або через дві тисячі років. Усе залежить він нас.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Це не позиція фаталізму, це - визнання найвищої майстерністі у політиці. Найвища майстерність у політиці - створити таку ситуацію, коли твої вороги, неусвідомлюючи це, докладають зусилля для реалізації твого плану, для досягнення твоєї мети. Це - визнання великої переваги в майстерності гри. Так, син божий не може робити все, що захоче. Тому, що є волі інших людей. А, найвища майстерність миротворця - спрямувати волі людей всього світу для створення Бога. Бога (завжди з великої літери) з самих цих людей. Тобто, це - визнання найвищої майстерності миротворця. І, без нашої підримки, Бог просто не буде створений. Бо, не буде з кого. А, найвища майстерність миротворця полягає в тому, аби створити такі умови, аби кожна людина мала можливість створити з себе бога. І, аби те, що людина створить з себе бога, увійде у Пекло, або залишиться на тому рівні, де вона зараз перебуває, визначалось лише вільною волею самої людини. І, зараз саме це і спостерігається.
І, недаремно кажуть, що Ісус Хрестос стане Хрестом - Пантократором. Слова "Хрестос- Пантократор" можна перекладати з геленської, як "Бог - Імператор". Цікаво, чи є в когось сумніви щодо того, що Бог-Імператор має найвищу майстерність у політиці?

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Юр Цікавий.
0
Ще не підтримано

"...схема фальсифікації Доброї Новини була дзеркальною щодо схеми її написання..." Цікаво, наскільки можливо відновити справжній текст через інверсію інверсії, тобто подвійну інверсію?

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Фальсифікація Євангелія відбувалася не через перекручення оригінального тексту, а через додавання нового. Це робило підробку малопомітною, але водночас відкриває шлях для очищення від вставок і виявлення оригінального тексту.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Щодо "інверсії інверсії" – це працює, адже в деяких місцях фальсифікатор перевернув подію з ніг на голову. Наприклад, благословіння Ісусом безплідної смоківниці, яка наступного дня розквітла, ворог представив як прокляття, внаслідок якого вона всохла до кореня.

Юр Цікавий каже:
"...схема фальсифікації Доброї Новини була дзеркальною щодо схеми її написання..." Цікаво, наскільки можливо відновити справжній текст через інверсію інверсії, тобто подвійну інверсію?

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Костянтин Струк.
0
Ще не підтримано

Дякую. Багато що стає зрозумілим. Зокрема, притча про нечесного управителя викликала в мене чи не найбільше запитань, проте, навіть перебуваючи у полі впливу юдеохристиянського світогляду, я боявся їх поставити.
Зараз спостерігаю нахабне продовження праці дітей диявола. Зокрема, коли російські "православні" ресурси підганяють практику "щеплень" під євангельські заповіді. Про виправдання війни, яку веде путін, взагалі можна не згадувати. Чи правильно, що релігія стає інструментом впливу, перетворюючись із засобу відновлення зв'язку на його спотворення? Чи правильно, що людина має знехтувати власними принципами заради "любові до ближнього"? І, нарешті, чи є виправданим твердження, що, зокрема, вроджені хвороби даються людині "для смирення"?

Поки дихаю - сподіваюсь!

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Тут трохи так:

По-перше, релігія не "стає" і не "перетворюється"; ідея використати саму релігію для злого виникає виключно від нерозуміння її сенсу, виключно з думкою про вичворення інструменту для маніпуляцій.

По-друге, людина має перш за все розібратися з розумінням, хто є її ближнім, або відчути це. Далі плекати "любов до ближнього". Коли з'явиться любов, принципи відійдуть на задній план.

Костянтин Струк wrote: Чи правильно, що релігія стає інструментом впливу, перетворюючись із засобу відновлення зв'язку на його спотворення? Чи правильно, що людина має знехтувати власними принципами заради "любові до ближнього"? І, нарешті, чи є виправданим твердження, що, зокрема, вроджені хвороби даються людині "для смирення"?

 

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

Для збереження цілісності послання Доброї Новини сучасному кризовому людству була розроблена унікальна стратегія її захисту із використанням чотирьох різних історій, автори яких подавали власний погляд на євангельські події. Однак супротивникам вдалося дізнатися про таємний план і сфальшувати Євангеліє. Вони діяли нахабно і, можна навіть сказати, злорадно, що пояснюється відсутністю в них людяності, совісті та сорому. Адже ті, хто підтримував рух Ісуса, трепетно ставилися до кожного слова у повчанні боголюдини. Натомість для фальсифікаторів ці історії були лише набором тексту, на основі якого можна було згенерувати власний, при цьому, про можливість застосування отриманих знань для власного та колективного розвитку навіть не йшлося, адже духовність для інтелісів – річ незрозуміла. Подиву варта точність знань про схему захисту Доброї Новини, яку міг відкрити лише один з учасників руху, який його зрадив.

Радіймо життю граючи!