Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Зовнішня політика президента США Дональда Трампа за рік до виборів: орієнтири для України

Категорія:

Спецтема:

Головне завдання на сьогодні для Києва – зберегти і розширити двопартійну підтримку України в Конгресі США. Слід активно розширювати взаємовигідне співробітництво зі США та їхніми країнами-партерами в енергетичній сфері. Нагальним є створення сучасного національного центру з вивчення США.              

191129donaldtramp.jpg

Президент США Дональд Трамп
Президент США Дональд Трамп

У цілому сьогоднішню зовнішню політику президента США Дональда Трампа, який привніс у неї увесь запальний темперамент своєї неординарної особистості, мабуть можна наразі охарактеризувати двома словами: «передбачувана непередбачуваність». Для багатьох його політичні погляди на світ все ще залишаються великою загадкою. Вочевидь, саме тому сьогодні було б цікаво зробити певний попередній аналіз зовнішньої активності США і спробувати оцінити її саме за рік до наступних президентських виборів.

Як відомо, заяви тоді ще кандидата у президенти Дональда Трампа свідчили, що у зовнішній політиці він здебільшого є прихильником сучасної версії доволі традиційного для США курсу «ізоляціонізму», що також віддзеркалює настрої тих американців, які вважають, що Сполучені Штати робили й роблять багато чого корисного для світу, який відповідає їм відверто невдячністю.

Можливим ключем до розуміння філософії зовнішньої політики президента Трампа є його фраза з інавгураційної промови: «Ми прагнемо дружби і доброї волі у відносинах з народами світу - але робитимемо це із розумінням того, що  правом всіх народів є пріоритет власних інтересів. Ми не нав'язуватимемо свій спосіб життя кому-небудь, а скоріше хотіли б, щоб він став прикладом для наслідування». Вочевидь, це можна було зрозуміти, що перевага у зовнішній сфері надаватиметься здебільшого двостороннім підходам при збереженні пріоритетності національних інтересів – добре відоме гасло Трампа: «Америка - насамперед» («America First»).

Отже, на кінець жовтня 2019 року до особистого активу Трампа можна зокрема віднести успішний перегляд умов в рамках Північноамериканської зони вільної торгівлі (NAFTA) - тепер вона називається Угодою США – Мексика - Канада (USMCA); укладення нової взаємовигідної торговельної угоди з Японією й у цілому зміцнення американсько-японського альянсу; суттєвий підрив могутності Ісламської держави; заохочення країн НАТО до збільшення витрат на свою оборону і загальну консолідацію членів Альянсу навколо питання стримування Москви; розширення санкцій щодо Росії; зміцнення союзницьких відносин з Ізраїлем та Польщею; посилення американсько-тайванської співпраці; продовження операції Збройних сил США у Сомалі, ситуація в якій, як вважається Білим домом, несе «загрозу національній безпеці й зовнішній політиці США». 

Вже можна констатувати, що Дональд Трамп є представником тієї частини американського істеблішменту, яка впевнена у недоцільності і нерентабельності війн в мусульманському світі. Сьогодні така позиція виглядає більш ніж логічною на тлі значного негативного досвіду, пов’язаного з тривалим і надзвичайно витратним перебуванням американських сил в Іраку в 2003-2010 роках. Понад те, наразі американські військові в регіоні часто стають об’єктами нападу різного роду фанатиків-смертників і їхня суттєва присутність здебільшого стає лише подразнюючим чинником з точки зору перспектив будь-якого процесу, що мав би ознаки якогось примирення сторін. Іншими словами, наразі у Білому домі домінує думка, що регіональні питання повинні насамперед вирішуватися впливовими силами в регіоні.

Втім, Вашингтон зовсім не збирається залишати Близький Схід поза своєю увагою. Тим більше, що стратегія США у цьому непростому регіоні не обмежується лише Сирією. Слід пам’ятати, що у важкі часи боїв з ісламістами, саме США надали курдам дієву підтримку. При цьому, абсолютно не в сьогоднішніх інтересах Сполучених Штатів створення якогось сателітного курдського квазі-державного утворення під американським протекторатом і затяжна конфронтація з членом НАТО Туреччиною, де Вашингтон, за словами Державного секретаря США, має «важливі інтереси у сфері безпеки». Не хоче Білий дім й ускладнень з урядом Іраку, чиї підрозділи також воювали проти Ісламської держави. Абсолютним же пріоритетом Вашингтону залишається протидія Тегерану, який вважається Адміністрацією Трампа «головним спонсором тероризму у світі». 

Здається, американці згадали перевірені досвідом рекомендації британського розвідника Томаса Едварда Лоуренса і дещо змінили свою тактику дій в складному сплетінні близькосхідних інтересів. Також є підстави вважати, що після нещодавньої атаки іранських безпілотників на Саудівську Аравію США ще більше посилять свої позиції у стратегічно важливій Перській затоці.

Необхідно також зазначити, що Вашингтон звернув серйозну увагу на Арктику, а Пентагон у червні цього року представив Конгресу документ концептуального характеру під більш ніж красномовною назвою «Арктична стратегія», в якому визнається, що безпечний і стабільний гео-стратегічний ландшафт Арктики є життєво важливим національним інтересом Сполучених Штатів.

Україні ж слід звернути увагу на посилення інтересу Сполучених Штатів до Східного Середземномор’я, яке наразі визнається Вашингтоном «критично важливим геополітичним регіоном» і де ключовим елементом є посилення співробітництва між США та Грецією

Однак Сполученим Штатам поки не вдалося реально зупинити ракетно-ядерну програму Північної Кореї; врегулювання палестинської проблеми так само туманне, як й три роки тому; виглядає вельми ймовірною конфронтація з Іраном; Туреччина виявляє непоступливість щодо придбання російських комплексів С-400 та низки інших питань; Росія продовжує проявляти агресивність і здійснювати експансію в Африці і навіть Латинській Америці, де наразі вперто тримається венесуельський режим Мадуро; перспективи оборудки з Талібаном і виведення американських військ з Афганістану наразі проглядаються доволі непевно; на тлі активного проникнення росіян в Лівію явно незрозумілою виглядає політика США щодо цієї стратегічно важливої країни. Чим далі, тим більше поглиблюються системні протиріччя з Китаєм.

Як й передбачалося, США не вдалося так просто відсторонитися від активного здійснення світової політики, зокрема тому, що вони є наддержавою, а для сучасної наддержави (так, як й для колишніх світових імперій) така політика nolens-volens означатиме демонстрацію слабкості, що майже гарантовано призведе до втрати впливу й наступних негативних, а то й руйнівних наслідків.

Попри останні внутрішньополітичні скандали, факт залишається фактом - Трамп ініціював процеси, які стали початком переосмислення багатьох засад зовнішньої політики США. І не лише стали, а вже й набрали певних обертів: Китай і Росія визначені стратегічними опонентами; ліквідований Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності в Європі (РСМД), що ставить Москву у явно невідне становище; почалася системна робота щодо стримування глобальної і регіональної активності Пекіну; вже розроблені і реалізовуються програми активного переозброєння практично усіх видів збройних сил.        

Водночас, не секрет, що політика Дональда Трампа зустрічає у світі неоднозначну, а часом й гостро-критичну реакцію. І хоча багато його ідей виглядають цілком справедливо й достатньо виправдано, у деяких випадках вочевидь можна погодитись з тим, що його принцип «America First» достатньо ефективно діє у короткостроковій перспективі, а там де баланс між інтересами сторін втрачений, може нести й різні непередбачувані наслідки для самих США.  Також зрозуміло, що для переобрання йому треба буде серед іншого продемонструвати якійсь великий успіх у зовнішній політиці.    

Як діяти Україні?

Після перемоги Дональда Трампа на президентських виборах, позиція США щодо України формулювалася таким чином: «США поважають територіальну цілісність України в межах міжнародно-визнаних кордонів. США також підтримують Нормандський формат переговорів і прагнуть побачити мир на сході України, щоб зробити можливим виконання Мінських угод. І санкції США залишатимуться в дії до повного виконання Мінських угод. Водночас, наша позиція полягає у тому, що реформи, які проводять український уряд і український народ, є надзвичайно важливими для майбутнього України». Хоча, слід визнати, що на самому початку діяльності Адміністрації Трампа українське питання певний час явно знаходилося на периферії зовнішньої політики Вашингтона і розглядалося здебільшого у російському контексті.

Ситуація дещо змінилася, коли у березні 2018 року Державний департамент дав згоду на продаж нам переносних протитанкових ракетних комплексів «Джавелін» та, особливо, після відомої Кримської декларації від 25 липня 2018 року, в якій США прямо пов’язали брутальну окупацію Росією Криму в 2014 році зі злочинними діями сталінського режиму по анексії країн Балтії влітку 1940 року і в якій заявили про безкомпромісну позицію США щодо необхідності відновлення територіальної цілісності України.

Не є секретом, що Сполучені Штати на даному історичному етапі фактично є чи не єдиним реальним гарантом незалежності нашої держави в умовах триваючої агресії з боку Росії. Вага США для України суттєво зростає ще й тому, що деякі країни Західної Європи явно не бажають ізолювати надалі режим Путіна на міжнародній арені.

Тобто, сьогодні для Києва нема альтернативи усебічному розвитку відносин зі США. Можливим першим кроком має стати надання Україні статусу основного союзника США поза НАТО (Major Non-NATO Ally), 31 липня цього року такий статус був наданий Бразилії.

Зрозуміло, що суто санкціями російську агресію не зупинити. Але вони діють і часом досить ефективно. Особливо американські. Тому, в пріоритетних інтересах України сприяти внутрішньому американському консенсусу щодо збереження санкцій проти РФ.

Вже зрозуміло, що так званий «Юкрейнгейт» увійшов в історію наших відносин зі США. Але й тут можна винести певну користь для України, якщо діяти розумно і розважливо. Зокрема, можна скористатися порадою відомого дослідника Атлантичної ради Майкл Карпентера: «Успіх України як незалежної країни залежить від підтримки демократії, яка базується на верховенстві права. Протягом наступних кількох років це саме те, що допоможе Україні мати підтримку західних демократій і протистояти Росії в її спробах відновити корумповану олігархічну систему, залежну від Кремля».

Вбачається, що головне завдання на сьогодні для Києва – зберегти і розширити двопартійну підтримку України в Конгресі США. Серед іншого, слід активно розширювати взаємовигідне співробітництво зі США та їхніми країнами-партерами в енергетичній сфері, де увага Вашингтона концентрується на питаннях енергетичної безпеки Європи взагалі і Східної, зокрема.              

На тлі останніх резонансних подій в українсько-американських  відносинах нагальним є створення модерного національного центру з вивчення США, адже допущені прорахунки серед іншого є наслідком недостатнього розуміння багатьох важливих питань і, як вбачається, невдалою спробою копіювання деяких невдалих практик.

Збігнев Бжезинський у книзі «Стратегічне бачення: Америка і криза глобальної влади» писав: «У сучасному світі безпека слабших країн, розташованих поблизу регіональних держав, залежить від міжнародного статус-кво, що його гарантує світове верховенство Сполучених Штатів (навіть, якщо вони не мають жодних домовленостей зі США)». І, як завжди, передбачливо додавав: «...шанси, що Київ добровільно здасться Москві, зменшуються з плином часу, проте тиск нетерплячої Росії та байдужість Заходу можуть спровокувати конфлікт на самісінькому краї Європейського Союзу».

До речі, це надзвичайно цікаве дослідження відомого американського аналітика було видано у Львові ще в 2012 році.

З цього випливає й урок для України: справжнє розуміння Сполучених Штатів, їхніх внутрішніх реалій і зовнішньополітичних мотивацій є на сьогодні більш ніж актуальним.       

Олег Бєлоколос, «Майдан закордонних справ»

Наші інтереси: 

Розуміти, що Трамп і його адміністрація є справжнім союзником України. Бачити тенденції розвитку. 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Гарно!
Коментар достойний окремого блогу, Зірко.

Зірка Вітошинська каже:
США-УКРАЇНА
Пересилаю відгук ще одного американця, сина вихідців з України, Юрія Щербанюка*.
(переклад з американської - мій, З.В.)

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Коментарі

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Чудовий аналіз - об’єктивний, комплексний, лаконічний. Тільки найголовніше, нічого зайвого. Дуже важливою є пропозиція щодо формування потужного українського центру дослідження США.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Валерій Зміївський.
0
Ще не підтримано

Варто навести частину тексту зі статті Збіґнєва Бжезинського «Україна та Європа». В ній колишній радник Президента США з національної безпеки звернув увагу на роль українських військових, коли настане момент рішуче визначитись.
Збіґнєв Бжезинський:
«Приблизно через десять років, і ймовірно раніше, аніж пізніше, Україні доведеться зробити основоположний вибір. Ви не зможете насолоджуватися, уникаючи вибору…
Дуже важливо пам’ятати про особливу роль військових. На мій погляд, українські військові мають її відіграти… Військові краще за будь-кого в політичній системі України усвідомлюють національні, а не егоїстичні (регіональні або економічні) інтереси, як це властиво значній частині політичної еліти України. Військові – оборонці національних інтересів. Отже, вони – гаранти української Незалежності...
Військові, які більше, ніж будь-яка інша галузь державного управління, відчувають мотивацію патріотизму та службового обов’язку, можуть прищеплювати та пропагувати етику протидії корупції…
Військові, крім усього іншого, є останнім засобом розв’язання політичних проблем. Військові – це останній засіб на випадок, якщо політична система стає неспроможною функціонувати. Потенційно військові є тим державним інститутом, який може зробити (і якому, можливо, доведеться зробити)… – захистити державу, якщо їй загрожують із середини, тобто не зовнішній ворог, а внутрішня руйнація або корупція. А це покладає на військових особливу відповідальність».
Збіґнєв Бжезинський, вочевидь, найперше керувався критеріями американської військової доктрини. Бо для Української держави її військова доктрина за часів правління ставлеників Москви Кучми і Януковича по суті нічого не означала. Це був формальний текст, який не передбачав від кого насамперед доведеться захищатися, яке озброєння треба мати, скільки, виходячи з реальної доцільності, має бути особового складу у збройних силах України. У тогочасній українській військовій доктрині навіть теоретично не припускалось, що Росія може виступити в ролі «головного противника».
В 2014 році цей прихований противник став реальною військовою загрозою існування Української держави.
Саме цю істину до кінця не розуміє новообрана «зелена влада» і шоумен в кріслі президента

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Згоден. Після 2014 почалося швидке формування української військової верстви. Процес прискорюється завдяки навчанню, яке наші вояки отримують від англосаксів.

Валерій Зміївський каже:
........... В 2014 році цей прихований противник став реальною військовою загрозою існування Української держави.
Саме цю істину до кінця не розуміє новообрана «зелена влада» і шоумен в кріслі президента

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Зірка Вітошинська.
0
Ще не підтримано

А ось відгук, який надіслав мені Ярослав Мартинюк у своєму приватному форумі "MAV"
(про Я. Мартинюка : "Американсько-український «випадковий розвідник»" https://www.ar25.org/node/38465)

"Зірко, дякуємо за Твій відгук щодо Олега Сенцова. Ошелешуючі слова:

'Не маю українського коріння, ще не розмовляю українською, але її розумію, і почуваюся Українцем Ідеєю'.

Водночас раджу ознайомитись з вичерпною оцінкою Олега Білоколоса в 'Народному оліядачі', яку надіслала Зірка на тему "Зовнішня політика президента США Дональда Трампа за рік до виборів: орієнтири для України" https://www.ar25.org/node/44082

Примітний витяг:

"Ситуація дещо змінилася, коли у березні 2018 року Державний департамент дав згоду на продаж нам переносних протитанкових ракетних комплексів «Джавелін» та, особливо, після відомої Кримської декларації від 25 липня 2018 року, в якій США прямо пов’язали брутальну окупацію Росією Криму в 2014 році зі злочинними діями сталінського режиму по анексії країн Балтії влітку 1940 року і в якій заявили про безкомпромісну позицію США щодо необхідності відновлення територіальної цілісності України.

Не є секретом, що Сполучені Штати на даному історичному етапі фактично є чи не єдиним реальним гарантом незалежності нашої держави в умовах триваючої агресії з боку Росії".

Славко Мартинюк

(переклад з англійської - мій, З.В.)

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Дуже схоже - "Україна понад усе!"

Цитата:
добре відоме гасло Трампа: «Америка - насамперед» («America First»).

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Зірка Вітошинська.
0
Ще не підтримано

США-УКРАЇНА

Пересилаю відгук ще одного американця, сина вихідців з України, Юрія Щербанюка*.

"Дякуємо за статтю Олега Белеколоса. Я згоден з більшістю сказаного.

Серед основних країн, США були 'найкращим другом' України і надали їй найбільшу допомогу.
Значна частина цього пов'язана зі сильною двосторонньою підтримкою (республіканців та демократів), яку Україна має в Конгресі США.

Однак допомога означає щось більше ніж фінансову чи військову допомогу.
Наприклад проєкт Північний потік 2 (ПП 2) Україні зашкодить.

На жаль Німеччина є сильним прихильником ПП 2, тоді як Франція підтримує його у меншій мірі.

На противагу цьому США рішуче стоїть проти ПП 2.
Так само, тоді як деякі європейські країни хочуть зменшити санкції, застосовані проти Росії через її агресію проти України, США наполегливо виступають проти скасування (або послаблення) цих санкцій.

Крім того, ми побоюємося тиску Німеччини і Франції проти України на майбутньому саміті Нормандії в Парижі, що почнеться 9 грудня 2019.
Я, наприклад, дуже переживаю за результат, враховуючи їхню ворожість, наївність Зеленського і його недосвідченість, та ненаситний нахил Путіна до відновлення СРСР.

Україна є головною європейською країною, але на жаль її найкращі друзі - це невеликі європейські країни.

Обама був президентом США коли Путін вторгся до Криму і розпочав свою агресію на Донбас 2014 року.

Українські війська були ослаблені при москвофільській Адміністрації Януковича.
Проте, дехто твердить, що після Майдану вони могли були зупинити російське захоплення Криму, якби їм наказав це зробити Порошенко.

Обама, нібито побоюючись ескалації насильства, сказав Порошенку нічого не робити.
Можливо це правда, можливо ні.

Проте, ми точно знаємо, що Обама обмежив свою реакцію - санкції проти Росії - і відмовився надати Україні смертельну зброю, яку мав їй надати.
Натомість за Адміністрації Трампа США надали Україні більше допомоги, включаючи деяку смертельну зброю.

З огляду на непродуманий Будапештський меморандум 1994 року, згідно з яким Україна добровільно відмовилася від свого ядерного арсеналу в обмін на невиконані гарантії - безпеки та територіальної цілісности - від США, Великобританії та Росії, залишається сумний факт, що США та Великобританія не зробили достатньо для підтримки територіальної цілісности України.

Особисто мені дуже не подобається поведінка Трампа, та деякі його коментарі стосовно України під час нинішніх слухань щодо імпічменту.

Однак дії говорять голосніше ніж слова, тому схвалюю його загальну політику.
На відміну від майже кожного іншого лідера уряду, Трамп насправді робить (або намагається зробити) те, що обіцяв виборцям США, тобто:

- боротися з нелегальною іміграцією,
- збільшити витрати на оборону,
- забезпечити свободу релігії,
- призначити консервативних суддів (які дотримуються Конституції),
- знизити податки,
- усунути важкі норми, які шкодять бізнесу,
- реформувати катастрофу, відому як "Obamacare" тощо.

На противагу цьому всі сподівання Демократів на вибори наступного року, в різній мірі - на радикальних соціалістів.

Але всі ми, українці, надто усвідомлюємо зло соціялізму.

*Юрій Щербанюк з дружиною Ярославою живуть у Наполі, штат Флорида, США.

Власна довідка Ю. Щербанюка :

"Мій батько був головним медиком при UNRRA (United Nations Relief and Rehabilitation Administration - Адміністрація Організації Об'єднаних Націй для допомоги і відбудови - З.В.) у трьох українських таборах DP (Displaced Persons - Переміщених Осіб) в американському підконтрольному секторі Німеччини після ІІ світової війни.

Пізніше батько почув від американського консулату в Стутґарті, що італійська родина в Бостоні хоче спонсорувати «молоду, моральну, католицьку одружену пару» до США.

Мої родичі прийняли цей Божий дар з глибокою подякою... Так вони зупинилися в США — спершу в Бостоні, тоді в Ню Йорку, а нарешті в Чикаґо, де народились ми зі сестрою".

(переклад з американської - мій, З.В.)

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Гарно!
Коментар достойний окремого блогу, Зірко.

Зірка Вітошинська каже:
США-УКРАЇНА
Пересилаю відгук ще одного американця, сина вихідців з України, Юрія Щербанюка*.
(переклад з американської - мій, З.В.)

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Олена Каганець.
0
Ще не підтримано

Дуже цікаво, Зірко! Справді, можна було б зробити окрему статтю Ти дозволиш мені це зробити, Зірко?

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Це треба зробити. Юрію Щербанюку буде цікаво прочитати свою думку українською мовою.

Олена Каганець каже:
Дуже цікаво, Зірко! Справді, можна було б зробити окрему статтю Ти дозволиш мені це зробити, Зірко?

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Зірка Вітошинська.
0
Ще не підтримано

Дякую, Друзі, за теплі слова.

Мені самій сподобалися ці американські відгуки-розповіді. Тішуся, що ми на одній хвилі !

Очевидно, Олено, можеш використовувати ці матеріяли!

Щодо установи вивчення Америки, яку вбачаєш, Ігоре: я почала роздивлятися на Українців в Америці, які могли б у цьому допомогти...

Добре було б мати обриси тієї установи.

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

В Україні має бути багато центрів вивчення США - громадських, державних, корпоративних.

Ми вже почали цей процес. Громадським центром дослідження США на рівні цивілізаційних процесів, ідеологій та геополітики є "Народний Оглядач".

Моніторингові і дослідницькі статті зосереджені у спецтемі
США - Україна,
а також у рубриках:
Геополітика,
Дональд Трамп,
США,
Україна-США

На часі видавати збірник наших праць щодо США.

Зірка Вітошинська каже:
Дякую, Друзі, за теплі слова.
Мені самій сподобалися ці американські відгуки-розповіді. Тішуся, що ми на одній хвилі !
Очевидно, Олено, можеш використовувати ці матеріяли!
Щодо установи вивчення Америки, яку вбачаєш, Ігоре: я почала роздивлятися на Українців в Америці, які могли б у цьому допомогти...
Добре було б мати обриси тієї установи.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Зірка Вітошинська.
0
Ще не підтримано

Так, збірник доречний!
Щодо згаданих праць, розсилаю їх "таргетовано" :)))

Ігор Каганець каже:
В Україні має бути багато центрів вивчення США - громадських, державних, корпоративних.
Ми вже почали цей процес. Громадським центром дослідження США на рівні цивілізаційних процесів, ідеологій та геополітики є "Народний Оглядач".
Моніторингові і дослідницькі статті зосереджені у спецтемі<a href="https://www.ar25.org/ssha-ukrayina" class="bb-url" rel="nofollow">США - Україна</a>,
а також у рубриках:<a href="https://www.ar25.org/geopolityka" class="bb-url" rel="nofollow">Геополітика</a>, <a href="https://www.ar25.org/donald-tramp" class="bb-url" rel="nofollow">Дональд Трамп</a>,<a href="https://www.ar25.org/ssha-0" class="bb-url" rel="nofollow">США</a>, <a href="https://www.ar25.org/ukrayina-ssha" class="bb-url" rel="nofollow">Україна-США</a>
На часі видавати збірник наших праць щодо США.

Зірка Вітошинська каже:<blockquote class="bb-quote-body">Дякую, Друзі, за теплі слова.
Мені самій сподобалися ці американські відгуки-розповіді. Тішуся, що ми на одній хвилі !
Очевидно, Олено, можеш використовувати ці матеріяли!
Щодо установи вивчення Америки, яку вбачаєш, Ігоре: я почала роздивлятися на Українців в Америці, які могли б у цьому допомогти...
Добре було б мати обриси тієї установи.</blockquote>

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !