Зображення користувача Володимир Федько.
Володимир Федько
  • Відвідувань: 32
  • Переглядів: 32

Естетика від Hugo Boss

Хоча «Тисячолітній Райх» проіснував неповних 13 років, його енергетика і естетика продовжують впливати на людство в Третьому Тисячолітті і, цілком вірогідно, він дійсно в майбутньому відсвяткує своє тисячоліття.


Розроблені Hugo Boss моделі однострою для СС: чорна форма з бриджами і високими до коліна чобітьми, коричнева сорочка з чорною краваткою, чорні кашкети з кокардою у вигляді мертвої голови, і знаки відмінності у вигляді двох рун Зиг, – викликали захоплення і, одночасно, повагу.


Елегантно виглядав і фрачний варіант.


В похмуру радянську дійсність 1970-х з її постійним дефіцитом продуктів харчування і речей, нав’язливою партійною пропагандою і старечими членами Політбюро, що постійно змагалися в «гонках на лафетах по Красній площі», Hugo Boss увійшов, як не дивно, завдяки Юрію Андропову, голові КДБ СРСР, і елегантно одягненому в однострій СС Вячеславу Тіхонову.



З першої ж миті, з'явившись на екранах телевізорів, штандартенфюрер СС Макс Отто фон Штірліц увійшов в кожну радянську сім'ю. Увійшов стрімко, без попередження, щоб залишитися назавжди.

Але Штірліц прийшов не один. Разом з ним прийшли Мюллер і Борман, Шелленберг і Кальтенбруннер, Гіммлер і Герінг, Вольф і Айсман, Кет і Гельмут... А з ними в кожну радянську квартиру прийшов і їх світ, і їх світогляд – національний соціалізм.



«Великий російський і багатонаціональний радянський народ», – як одного разу охарактеризував нову радянську спільність один з партійних функціонерів, – застиг в здивуванні! Два вигляду соціалізму були перед ним! «Розвинений соціалізм», який він з дитинства бачив щодня і щогодини навколо себе, і «національний соціалізм», знищений в Німеччині в далекому травні 1945-го, але ритуально згадуваний у пропагандистських прокльонах при щорічних приступах побєдобєсія. Відмінності були настільки разючі, що народу було про що задуматися!

***

А в світову високу моду Hugo Boss тріумфально повернувся в 1990-х роках – в цей час зародився новий рух – Nazi chic! Костюми не тільки збереглися в класичному варіанті, але і зазнали істотного редизайну та виготовляються з зовсім інших тканин.

Особливо популярний Nazi chic в Японії і Китаї.



В Китаї потрібно обов'язково зробити стильну фотосесію у професійного фотографа. Зазвичай її проводять не в сам день шлюбної церемонії, а відводять для роботи фотографа цілий день, виїжджаючи кудись на природу або в мальовничі місця, ретельно працюючи над образом під керівництвом стиліста і заручившись допомогою візажиста і перукаря...

Наречена за традицією одягнена у білу сукню, а от у наречених, замість традиційного чорного костюма, великою популярністю користуються однострої СС.



Не залишилася осторонь від модного напрямку і Африка.


Росія нав’язливо верещить про боротьбу «з фашизмом», але молодь, і навіть дівчата, залюбки позують в одежі Nazi chic!

Це фото взято з профілю у VK 26-річної росіянки Вероніки Сімакової (1.02.1992) з Коврова (vk.com/lenivyenot). Її кредо: "Ад пуст! Все бесы здесь!" (рос.)

 



Прихильники «неоднозначної» стрижки: Репер Macklemore, політолог Річард Спенсер і футболіст Девід Бекхем (справа). Фото: Reuters; Linda Davidson/The Washington Post; Andrew Innerarity/Reuters.


У 2014 році ця зачіска стала причиною серйозного скандалу у Москві. Справа в тому, що в каталозі мережі дитячих перукарень вона безпосередньо фігурувала як «гітлерюгенд».




Штандартенфюрер СС Макс Отто фон Штирлиц,

він же:

В'ячеслав Васильович Тихонов (рос. Вячеслав Васильевич Тихонов; 8 лютого 1928, Павловський Посад, Московська губернія — 4 грудня 2009, Москва, Росія) — видатний радянський і російський актор. Народний артист СРСР (1974). Герой Соціалістичної Праці (1982). Лауреат Державної премії СРСР (1970). Лауреат Державної премії Росії (1976) за роль Ісаєва-Штірліца у серіалі «Сімнадцять миттєвостей весни». Лауреат Ленінської премії за роль Івана Івановича у фільмі «Білий Бім Чорне вухо» (1977). Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1980) за читання дикторського тексту у фільмі «Відродження».


Наші інтереси: 

Знати про тенденції у світовій моді та про молодіжні субкультури.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Володимир Федько.
5
Середнє: 5 (1 голос)

На сьогодні АРІЙСТВО, в силу малочисельності його представників в Україні, якраз і є субкультурою! Здоровий дух, освіченість, культурна і фізична досконалість, шляхетний вигляд - основні риси Арійської субкультури.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Коментарі

Зображення користувача Алекс Гун.
0
Ще не підтримано

Повна маячня! Автору не сняться "елегантні" Освенцім, Дахау і Треблінка?

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Ми розглядаємо естетичні тенденції в моді, які дуже поширені в сучасному світі.
***

Якщо ж говорити про концентраційні табори, то це окрема тема, яку слід починати з розгляду РАДЯНСЬКИХ КОНЦТАБОРІВ, заснованих у 1918 році постановою ЦК РСДРП (б) під головуванням Я. Свердлова, ГУЛАГУ і потім вже до концтаборів німецьких. Хочу нагадати, що перший концтабір у Третьому Райху був відкритий у 1934 році - Дахау, табір для комуністів та інших політичних противників.

В майбутньому я планую розглянути тему репресій з декількох сторін:

- радянські концтабори (ГУЛАГ, 1918-1991);
- німецькі концтабори (1934-1945);
- співпраця НКВС - Гестапо (1938 - 1941).

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Алекс Гун.
0
Ще не підтримано

Коли зло криється під естетикою, воно не стає добром.

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Зло криється не під естетикою, Зло криється в серцях і розумі людей.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Алекс Гун.
0
Ще не підтримано

У серціі розумі нічого не криється. Серце - всього лише м'язовий насос. Розум - це зчитуючий пристрій. Усе криється в дусі і душі людини.

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Словом "серце" традиційно позначають дух людини - носій волі, творчості, рефлексії та раціонального мислення.

Словом "сонце" позначають божественний компонент людини.

Краса - це прояв гармонії.

Існує тісний зв’язок між внутрішнім сенсом і зовнішньою формою. Внутрішня краса (гармонія) творить зовнішню красу, зовнішня краса є проявом внутрішньої гармонії.

Внутрішня потворність неспроможна творити зовнішню красу.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Алекс Гун.
0
Ще не підтримано

Не завжди. Прочитайте "Портрет Доріана Грея" Оскара Вайльда.

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Довіряймо власним очам, а не художнім вигадкам. Естетизація зла - це проблема сучасного мистецтва. "Красиве зло" - у романах і кінофільмах.

Алекс Гун каже:
Не завжди. Прочитайте "Портрет Доріана Грея" Оскара Вайльда.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Запитання, поставлене паном Алексом Гуном, можна сприймати і як запитання, і як певний докір. Тому воно потребує відповіді.

«Духовними батьками» ШТІРЛІЦА були Юрій Андропов, секретар ЦК КПРС (з 1962 р.) і Голова КДБ СРСР (з 1967 р.); письменник Юліан Семенов (Ляндрес) і кінорежисер Тетяна Ліознова.

Як свідчать авторитетні джерела, Семенов дружив з розвідником Євгеном Примаковим (з яким разом вчився в інституті сходознавства наприкінці 1940-х) і з Юрієм Андроповим.

За словами доньки Семенова, завдання написати роман «Сімнадцять миттєвостей весни» її батько отримав особисто від Андропова! Також вона згадує, що Юліан і Андропов майже щовечора вели розмови по телефону. Про що вони говорили фантазувати немає сенсу. Головне в іншому – Андропов поставив перед письменником завдання написати роман про життя і роботу радянського розвідника в Третьому Райху і Семенов це завдання виконав в рекордний строк. Роман був надрукований в декількох московських видавництвах значним для радянських часів накладом.

До речі, якщо уважно прочитати роман, то ви не знайдете в ньому ні концтаборів, ні Гестапо! І Третій Райх виглядає в романі дуже пристойною державою.

Наступним кроком стала екранізація роману в нечуваних для радянського кіно масштабах – 12 серій!

Знову ж таки, політичним замовником виступив Андропов! Згідно авторитетних свідчень, саме Андропов вибрав студію для екранізації кіноепопеї про Штірліца і режисера, якій було довірено цю роботу – Тетяну Ліознову.

Ретельно був підібраний склад акторів – у фільмі задіяні відомі і популярні актори, які вже встигли відзначитися в радянському кінематографі. А консультантом фільму з питань розвідки і контррозвідки (і наглядачем) Андропов призначив старшого офіцера з 2-го Главку (контррозвідка). Цей офіцер щоденно був присутній на зйомочному майданчику!

Хочу відзначити характерну деталь! Розроблена Hugo Boss модель однострою для СС включала в себе: чорну форму з бриджами і високими до коліна чобітьми, коричневу сорочку з чорною краваткою. У 1939 році, з початком війни, чорна уніформа СС була замінена на сіро-зеленувату і більше не використовувалася!

Штірліц діє в 1945 році, але і він і всі інші офіцери СС одягнені в чорну уніформу з білими сорочками!

Чому таке порушення історичної правди і навіщо!?

Пояснення просте. Фільм чорно-білий і поєднання сірої уніформи з сірою сорочкою створює невиразну картинку, порушує естетику і енергетику, яку заклав в уніформу СС Hugo Boss.

Таким чином творці фільму «Сімнадцять миттєвостей весни» – Андропов, Семенов і Ліознова – свідомо підкреслюють естетику Hugo Boss.

Варто також додати ще одну характерну деталь! Письменник Семенов, режисер Ліознова і актор Бронєвой, що виконував роль шефа Гестапо Мюллера, – це люди з єврейськими коріннями.

Ні в кого з вищеназваних осіб естетика уніформи Hugo Boss не викликала ні асоціацій з концтаборами, ні протесту!

Коли фільм був змонтований і показаний членам Політбюро ЦК КПРС, то міністр оборони СРСР Устинов зробив заувагу творцям фільму: чому у фільмі немає бойових дій на фронтах!? Згідно спогадів Ліознової, вона спеціально підібрала кінохроніку, яка і була включена у фільм.

Після повторного перегляду членами Політбюро фільм вийшов на всесоюзний телеекран!

Радянський народ побачив німецьку номенклатуру, яка не втратила віру в ідеали, гордість за свою країну і віру в майбутнє відродження. Він побачив державний апарат, що працює чітко і злагоджено, хоча Третій Райх від остаточного краху відокремлювали лічені тижні.

У середовищі цієї номенклатури народ побачив і радянського розвідника, що хвацько зриває «спроби змови нацистських ватажків з найбільш агресивною частиною військово-промислового комплексу США в період Другої світової війни».

Штірліц живе в умовах порядку і не страждає від «двозначності». Він відкрито і законно отримує свою салямі, не відчуває утисків від бюрократії, від дурних начальників. Йому не треба стояти в чергах, чекати цілий день якогось сантехніка, у нього чисто і прибрано в хаті, на вулицях немає смітників і звалищ, побут його добре організований. Він захищений всієї культурою прихильного до порядку німецького народу.

У фільмі нацисти показано не моральними виродками, а цілком розсудливими людьми, патріотами, хорошими товаришами. Причому показані вони були неспішно, так що можна було вдивитися в них і десь навіть до них прив'язатися. Вони були симпатичні і привабливі. І вся ця номенклатура епохи національного соціалізму не було пронизана раковою пухлиною корупції, що для «гомо совьетікус» було дивно і незвично. Один тільки Герман Герінг своєю пристрастю до розкоші викликав деяку підозру. Однак і його багатство не було накопичено за рахунок присвоєння громадського добра або хабарів.

«17 миттєвостей весни» стали єдиним телефільмом, який був одностайно прийнятий і високо оцінений усіма верствами суспільства: молодими і старими, вільнодумцями і комуністами, народом і інтелігенцією, ідеологами та творчою елітою. Він був присвячений найжорстокішою темі – війні, але в ньому не було озлоблення.

Успіх фільму був неймовірним! Незважаючи на літо і відпустки, з 11 по 24 серпня 1973 року буквально вся країна припала до екранів своїх телевізорів, а про популярність фільму свідчило кількість споживання води в країні, яке в години показу фільму падало по всьому Радянському Союзу в десятки разів (народ не займався пранням і приготуванням їжі). МВС фіксувало зниження рівня злочинності. А вже останні серії, де інтрига фільму була закручена до межі, глядачі і зовсім дивилися, затамувавши подих.

Зі спогадів Тетяни Ліознової:
«Популярність була для нас абсолютно несподіваною. Адже коли картина вийшла, вона абсолютно не рекламувалася! І з першого ж дня почалося те, що почалося. Ну, ви знаєте, що вулиці порожніли, а в магазинах можна було купити все що завгодно, тому що майже не було покупців. Потім надійшли статистичні дані, зокрема, про те, що Мосенерго довелося запускати додаткові потужності, тому що споживання електрики під час показу сильно зростала.

До мене додому постійно дзвонили схвильовані глядачі – дізнатися, що ж буде далі з героями і чим все закінчиться.

А потім був останній «акорд» – листи. Я завжди отримувала багато листів за свої картини, тому що я роблю картини, зрозумілі людям. І ось через пару місяців після того, як «Сімнадцять миттєвостей» пройшли по телеекранах, мені подзвонили з телебачення і запитали: «Тетяна Михайлівна, Вас пошта цікавить?». Я відповідаю: «Звичайно, цікавить!» – «Значить, можна надсилати?» – «Надсилайте!». Я тоді жила на Зоряному бульварі, неподалік від телецентру – і буквально через півгодини в дверях стояли троє чоловіків, і у кожного на плечах було по чотири мішки листів!.. Листи були чудові».

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Країна обговорювала Штірліца і Мюллера, переживала за Кет, народ писав захоплені листи на телебачення, а ранком 11 вересня 1973 року в Чилі на армійській хвилі радіодіапазону прозвучала кодова фраза «В Сантьяго йде дощ». Військові вирішили зупинити комуністичну загрозу! Аугусто Піночет публічно заявив: «Ми намагаємося зробити з Чилі країну власників, а не пролетарів... Ми ніколи не сумнівалися у виборі: гарантувати права десяти тисяч антисоціальних крикунів, або права десяти мільйонів чилійців». Військові благородно запропонували Альєнде літак, щоб він з сім'єю відлетів з країни до своїх марксистським натхненників. Але Альєнде застрелився з автомата Калашникова, – особистого подарунка Фіделя Кастро.

А Луїс Корвалан, Генеральний секретар компартії Чилі, загинути геройською смертю за ідеали марксизму-ленінізму не захотів, і вважав за краще арешт і ув'язнення.

Головний ідеолог КПРС М.А. Суслов розгорнув потужну пропагандистську кампанію з «викриття фашистського режиму» в Чилі і за звільнення «товариша Лучо». Папери на плакати винищили неміряно. Навіть футбол підключили до ідеологічних операцій – радянська федерація футболу теж затіяла пропагандистський спектакль відмовившись від гри на стадіоні, «политому кров'ю героїв».

Склалася парадоксальна ситуація. Радянська преса волала про злочини «фашистського режиму» в Чилі, а приголомшливий успіх картини змусив керівництво Держтелерадіо повторити показ фільму «з благородними фашистами» вже в грудні того ж року.

Відбулася і міжнародна прем'єра: 13 грудня 1973 р. фільм показали в НДР; 6 вересня 1974 го – в Фінляндії. Потім його показували у всіх соціалістичних країнах.

Втретє по Центральному телебаченню картину прокрутили в грудні 1975-го. Через півтора року її показали знову.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Явсе Світ.
0
Ще не підтримано

Зло має коріння,але не всі хочуть його бачити...

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Олександр Бурьяк, автор книги «Один проти всіх», згадує:

«Сімнадцять миттєвостей весни» – це цілий віртуальний світ.

Яскравий, вражаючий, насичений, повчальний. Населений чудовими героями, яких ви ніде більше не зустрінете. Там є особистості, сила, життя, чудова боротьба, блиск розуму, красиві жінки (мигцем), благородство, наївність, самовідданість, смішне, піднесене, трагічне.

Деяка нацифікація російської масової свідомості (я маю на увазі не тільки анекдоти про Штірліца, але також, наприклад, манеру жартома присвоювати один одному звання СС), що відбулася після «Сімнадцяти миттєвостей весни», була своєрідним проявом загального глибинного фрондерства, неприйняття офіціозної радянської брехні.

О, я був далеко не єдиний, хто в молодості опинився захоплений історією про Штірліца і Мюллера.

Мій армійський приятель старший лейтенант Л. розповів мені якось, що один його друг, однокурсник по військово-політичному училищу, перебуваючи в захваті від цього фільму, навіть пошив собі нарукавну пов'язку зі свастикою.

Інший мій приятель провідний інженер П. зі стогоном зізнавався мені, що знаходить уніформу СС неперевершено гарною, а уніформу Радянської Армії – до образливого жалюгідною».

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

До речі, про дитяче (радянсько-піонерське) сприйняття фільму і естетики Третього Райху...

В процесі написання статті і коментарів автор виявив спогади Ольги Ісаєвої, єврейської дівчинки, якій під час прем'єрного показу фільму було 14 років. У 1980-х Ольга Ісаєва була окрасою богемної московської тусовки, в 1988 емігрувала в США і прикрашає тусовку російського Нью-Йорка.

Мій тато – Штірліц! (розповідь подається в скороченні):

На мій превеликий жаль, фільм, що переполохав усіх, йшов по одній серії на тиждень. В день чергового показу місто вимирало. Такого не траплялося і під час хокейних матчів «наших» з канадцями. Навіть п'яниці сиділи по домівках, втупившись в ящик, як нормальні люди.

Я полюбила його з першого погляду, в ньому втілилася моя сором'язлива мрія про батька. Він був гарний, розумний, сміливий, ввічливий. Він подобався мені і в домашньому светрі, і в елегантній формі офіцера СД, і в шкіряному пальто, і навіть в капелюсі, який я зневажала. Він носив моє прізвище, був рідним і близьким, але жив і працював в Німеччині, де навіть під час війни йому в замовленнях видавали ковбасу «салямі», а ми з мамою в мирний час її пробували раз в житті, та й то в гостях. Він жив один в розкішному німецькому будинку, їздив на блискучому німецькому автомобілі, від тягот розвідслужби відігрівався душею в затишному німецькому ресторанчику, а ми з мамою тулилися в убогій кімнатці казарми, їздили в переповнених автобусах, а в ресторанах зроду не бували, але цей факт я легко йому прощала. Не з власної волі він в такій розкоші жив – батьківщина веліла. До того ж він страждав від самотності.

Навіть есесівці в цьому фільмі не викликали нічого, крім симпатії... Акторів на ролі фашистів підібрали найулюбленіших і чарівних, а одягнули як? Пам'ятаєте? Шелленберг крокує по льотному полю в довгополій шкіряній шинелі з білими вилогами. Стрункий, спокійний, значний. А Мюллер? Ну і що, що шеф гестапо, зате який душка!

У «єдиному пориві» країна, що п'ятдесят з гаком років прожила на голодному пайку виробничо-героїчних тем, віддалася цьому першому телевізійному шлягеру – незаконному сину східної ідеології і західної естетики. Віддалася, з насолодою з'їла, дочиста обсмоктала кісточки деталей і відригнув у вигляді сотень анекдотів.

Найсмішнішим в той час здавався:
– Мюллер питає: «Штірліц, ви єврей?», Той автоматично: «Ні, – я росіянин".

У ньому всіх радував як би подвійний гумор. Адже Мюллера-то грав хто? Це модно було в ті роки – довіряти євреям ролі фашистів в кіно. Мені чи цього не знати.

Через десять років після того пам'ятного перегляду «Сімнадцяти миттєвостей весни» мені довелося поріднитися з Кальтенбруннером, тобто вийти заміж за внучатого племінника актора, що грав його роль, але мова тут не про це.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Алекс Гун.
0
Ще не підтримано

Так і я ж про те! Воїн світла моє бути непомітним. Христос не ходив у модних одіжках. Хай буде! А піпл схаває усе, що завгодно. Маніпулювати ним за допомогою маскульту - простіше простого.

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Взагалі то у Ісуса Хреста був шикарний хітон, дуже дорогий і якісний.

Алекс Гун каже:
Так і я ж про те! Воїн світла моє бути непомітним. Христос не ходив у модних одіжках. Хай буде! А піпл схаває усе, що завгодно. Маніпулювати ним за допомогою маскульту - простіше простого.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Алекс Гун.
0
Ще не підтримано

Це так його зараз малюють деякі романтики. Життя ж завжди простіше і суворіше, ніж уявлення про нього через 2 тисячі років.
Те, що молодь Росії і Китаю захоплюється нацистською символікою, свідчить, що внутрішня природа усіх тоталітарних режимів однакова. Тобто, усі в однакових строях, рівненько, ряд за рядом, красиво так - у світле майбутнє. Насправді - у пекло. Молодь вільних суспільств відчуває це інтуітивно. Тому вдягається не у Хуго, а в подерті джинси - символ волі і пофігізму до всіх традицій та історії батьків, дідів і прадідів, а також усіх -ізмів, режимів і теорій.

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Цікаво, звідки таке свідчення?

Цитата:
Христос не ходив у модних одіжках.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Цілком згідний, що тоталітарні режими, які базуються на марксистській ідеології намагаються всіх нівелювати, в тому числі і в одежі.

Але суттєва помилка ототожнювати тоталітарні режими з авторитарними, тобто з фашизмом, національним соціалізмом, або з режимом Піночета.

Цитата:
Те, що молодь Росії і Китаю захоплюється нацистською символікою, свідчить, що внутрішня природа усіх тоталітарних режимів однакова. Тобто, усі в однакових строях, рівненько, ряд за рядом, красиво так - у світле майбутнє. Насправді - у пекло.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Молодь різна. Переважна частина молоді прагне отримати гарну освіту, осягає світову культуру і одягається в залежності від того, в якому середовищі вона знаходиться: на заняттях в університеті, в офісі, на концерті чи на прогулянці в парку. Навряд чи драні джинси можуть личити молодій особі в офісі банку чи солідної кампанії.

Є також і частина молоді, яка пиячить, вживає наркотики і крім подертих джинсів більше ніякої одежі не має.

Пофігізм до "...до всіх традицій та історії батьків, дідів і прадідів" ознака не свободи, а повної деградації особи!

Цитата:
Молодь вільних суспільств відчуває це інтуітивно. Тому вдягається не у Хуго, а в подерті джинси - символ волі і пофігізму до всіх традицій та історії батьків, дідів і прадідів, а також усіх -ізмів, режимів і теорій.

Існує багато молодіжних субкультур, в яких хлопці і дівчата одягаються стильно і навіть створюють свій стиль. Достатньо назвати ніпстерів, хіпстерів, готів, прихильників стім-панку і дизель-панку.

Про деякі молодіжні субкультури я писав на "НО":

Хіпстери США: з «Розбитого Покоління» 1940-х в XXI століття
https://www.ar25.org/node/39203

Молодіжні субкультури: Готи
https://www.ar25.org/node/34165

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Алекс Гун.
0
Ще не підтримано

Я маю на увазі звичайну україгнську молодь з провінційних міст, яка ніколи не гралася в жодних хіпстерів. Субкультури - взагалі не для нащадків аріїв.

Зображення користувача Володимир Федько.
5
Середнє: 5 (1 голос)

На сьогодні АРІЙСТВО, в силу малочисельності його представників в Україні, якраз і є субкультурою! Здоровий дух, освіченість, культурна і фізична досконалість, шляхетний вигляд - основні риси Арійської субкультури.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!