Про лідерство у часи змін

Йду темним жовтневим осіннім парком (бо вечір і місто стоїть у тягучках, тому якщо поспішаєш — прогулянка — найкращий варіант). Йду і думаю, що страшно — парк темний, жодного ліхтаря, дощ барабанить по парасолі. Але в мене один шлях — вперед, назад дороги немає. Тож, обійнявшись зі страхом, йду далі. Вже через півгодини о. Зелінський скаже, що страх — це невід’ємна частина воїна. Страх — це наш ненабутий досвід. Я запишу всі ці рядки і думки і просто залишу тут, щоб можна було повертатись, коли буде особливо страшно.

• “Шлях воїна — йти вперед і вести за собою.”
• “Роль воїна — сформувати механізми, щоб влитись в рух, рухом бути, рухом рухати.” Думаю про турбулентність і улюблений океан чи море — воно постійно в русі, біля нього відчуваєш якусь певну динаміку, яку хочеться присвоїти. Чи це тому, що біля нього наше призначення “бути рухом” якнайкраще проявляється?
• Постійна динаміка виглядає часом як загроза, бо світ — це безлад і хаос.
• Море, ще в стародавньому світі, було символом хаосу, символом нездоланності. Але також — воно є символом динаміки і турбулентності.
• Страх — породження війни і кохання (у Грецькій міфології). Кожен день — це поле бою. Завдання: не просто вижити, а створити себе.
• Воїн знає чого хоче і знає, що має, щоб досягти мети.
• Щоденна перемога відбувається на трьох рівнях

— перемога над собою

— перемога над життєвими обставинами

— перемога над ворогом

У християнстві ці рівні звучать: “ Коли хтось хоче йти за мною, 1) хай зречеться себе самого, 2) візьме на себе хрест свій і 3) йде слідом за мною.” Мр 8–34.

• Абстрактної перемоги небуває, кожна перемога — чітка.
• Кожна мрія потребує ресурсу.
• Воїн з’являється там, де є опір. Він його долає. Він йде до мети через опір, який часто виявляється як втома, лінь, зневіра, смерть.
• Смерть — чому її ми боїмось? Це відчуття нереалізованого досвіду. Але ми потребуємо смерті, щоб рухатись далі.
• Лінія опору = лінії фронту.
• Воїн готовий терпіти, але — лише задля перемоги.
• Воїн = вірність перемозі. Він не накопичує того, що було, а цілиться на вічне.
• Ворог — не лише ззовні, ворог — намагається діяти зсередини, цілиться у саме серце воїна через: страх, зневіру, розчарування чи нудьгу.
• Для воїна важливо вміти чітко, дуже чітко, комунікувати мету — чого ми хочемо і як туди потрапити.
• Для воїна важливо вчитись творити зв’язки, які формують довіру.
• Для воїна важливо постійно поповнювати три скарбнички: фізичну, емоційну, інтелектуальну. Щодня.
• Для воїна смерть — це не куля, це зупинка на шляху до мети.
• Бувають зупинки для того, щоб взяти енергію та рухатись далі, а бувають зупинки — щоб загубити себе.
• Завдання воїна — отримувати радість від руху, насолоджуватись дорогою до перемоги, любити сам рух, бо рухом — бути.
• Вірний завжди. перемозі.

Нотатки із зустрічі з о. Андрієм Зелінським, капеланом морської піхоти України, в Інституті лідерства та управління УКУ, 23.10.2017