Зображення користувача Миро Продум.
Миро Продум
  • Відвідувань: 1
  • Переглядів: 1

Путін розбудив вмілого, сильного і розумного хижака: Україна починає правильну війну

Категорія:

Спецтема:

Ми вже знаємо, хто наш ворог, і здебільшого нам не потрібні полонені окупанти. На скільки ми змінилися за ці три роки, вони скоро дізнаються. Ми такими не хотіли бути, але вже стали, і цього вже ніщо не змінить, окрім смерті останнього загарбника.

Україна – як держава і як суспільство – зазнала суттєвих змін в найкоротший історичний термін. Власне кажучи, за роки незалежності наша державність оцінювалася за кулінарними стандартами: ні риба, ні м'ясо. Ми пішли в ілюзію дивного нейтралітету і якоїсь незрозумілої «дружби» з Росією, яка у нас на очах точила ніж для нашого ж горла, а ми навіть допомагали їй у цьому. Так що держава пливла за течією «позаблоковості», а суспільство настільки втратило орієнтири, що вже насилу ідентифікувало себе як українців.

І ось минуло три роки, за які ми пройшли неймовірний шлях. Так, ще багато залишилося аморфних і байдужих співвітчизників, а частина з них – залишилася частиною вже протухлого совка. Проте в будь-якому суспільстві основний тренд задають 10-20% активної частини населення,  його настрої визначають напрямок руху всієї маси народу. Так ось, ця лідируюча частина виявилася настільки заведеною, що наслідки цього будуть відчуватися десятиліттями.

В принципі, українці були досить інертні й миролюбні. Навіть воюючи, і добре воюючи, у складі російської або австро-угорської армії, а то і в армії Османської імперії, самі ніколи не ініціювали воєн і конфліктів, уникаючи кровопролиття до самої останньої можливості.

Путін і його прихильники зробили з нами те, чого мало хто міг зробити. Три роки даремно не пройшли. Українці серйозно взялися за зброю. А все, за що вони беруться, стає дуже серйозним і вдалим інструментом. Ми добре будуємо, добре вирощуємо хліб, але і воюємо ми теж добре, тільки весь час – за когось, а ось тепер – за себе. Так ось, Путін розбудив вмілого, сильного і розумного хижака.

Указ Президента про введення в дію Доктрини інформаційної безпеки України – це не що інше, як початок справжньої інформаційної війни. Росія здійснювала жорсткий інформаційний тиск, майже не зустрічаючи опору, а тепер матиме не тільки відсіч, а й буде отримувати удари.

Між іншим, цей указ збігся з випуском офіцерів і сержантів з відповідних училищ. Найцікавіший – випуск сержантів. Тут за зразок взято стандарти армії США, де статус сержанта неймовірно високий і абсолютно непорівнянний зі статусом сержанта совкової армії. Національна академія сухопутних військ здійснила випуск професійних сержантів, які посилять і без того набираючу обертів армію. Україна більше ніколи не буде мати жалюгідної подоби армії.

Уже зараз фактично сталося те, чого раніше просто неможливо було уявити. Практично вся армія, і вже точно – вся діюча армія укомплектована на професійній основі. Ми маємо контрактну армію, з дуже серйозним обстріляним резервом. Війська, які стоять у тилу, поповнюються випускниками навчальних закладів України, а також військовими фахівцями, які пройшли підготовку за кордоном. Самі підрозділи не вилазять з полігонів і навчань. Армія вже починає грати м’язами, а її ударна складова – рветься в бій. Ті, які поки що стоять з того боку розмежування, ще не бачили цих військ, але обов'язково побачать. І тоді їм слід дивитися дуже уважно, бо такої війни, до якої вони звикли – не буде, і треба буде встигнути помітити хоч щось перед тим, як дивитися вже буде нічим.

Ось ця купа клоунів, які називають себе «армійськими корпусами», підуть на фарш так швидко, що багато хто навіть не встигне застрелитися. Але це ще не все. Окупанти навіть не уявляють, скільки людей чекають наступу ЗСУ. Причому ці люди чекають не просто звільнення від окупації, а сигналу до того, щоб відплатити за все. Багато наших, що знаходяться в окупації, вже готові до «ночі довгих ножів». Тож коли почнеться наступ, ховатися буде ніде. Місцеві жителі вже знають, кого ліквідують ще до того, як наші війська повністю відновлять контроль над їх місцевістю. Люди вже запаслися усім необхідним і чекають.

Так, ми мілітаризовані, і мілітаризуємось далі. Причому робимо ми це не абстрактно. Ми знаємо, хто наш ворог і здебільшого нам не потрібні полонені окупанти. На скільки ми змінилися за ці три роки, вони скоро дізнаються. Ми такими не хотіли бути, але вже стали, і цього вже ніщо не змінить, окрім смерті останнього окупанта.

Джерело

Музика під настрій: Rammstain. Ich will - Я хочу

 

Продовження: З Росією можна домовлятися тільки в той момент, коли вона балансує над прірвою

Наші інтереси: 

Україна рухається до Третього Гетьманату. 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Дмитро Ткачук.
0
Ще не підтримано

Стаття позитивна і підбадьорює! Я переконаний, що на збройному фронті ми будемо перемагати! Але мене найбільше зараз хвилює становище на мовному фронті. Величезна маса дітей, навіть у західній Україні, живе у якомусь своєму власному світі, де переважає різноманітний російськомовний непотріб! Від російськомовної музики і до масового поширення інформації в соцмережах мовою окупанта. Більшість дітей, як і їхніх батьків, занурюючись щодня в російські(чи російськомовні)серіали, чи пісні, чи ток-шоу навіть до кінця не усвідомлюють, чому росія - це ворожа держава! Для багатьох вся ця війна обмежується лише обзиванням путіна матюкливим словом, а решта росіян для них "тоже люді".Якщо мовна ситуація не зміниться найближчим часом, то всі наші перемоги на збройному фронті будуть марними! Бо підростає нове покоління тих, для кого росія - це не ворог, а російський реп - це вершина музичних смаків. Я не поширюю негатив! Бо підсвідомо все ще вірю, що і цю ситуацію ми якось поступово змінимо. Але тут потрібні ще рішучіші дії, ніж на всіх інших фронтах разом взятих! Від себе буду робити все, що зможу, але відчуваю, що те, що я роблю, поки що дуже слабенько впливає на цю ситуацію. Може є якісь творчі та ефективні ідеї, як покращити мовну ситуацію за короткий період?

Змінися сам і світ зміниться навколо тебе!

Коментарі

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Гарно і точно сказано! І ми дочекаємося!

Цитата:
Окупанти навіть не уявляють, скільки людей чекають наступу ЗСУ. Причому ці люди чекають не просто звільнення від окупації, а сигналу до того, щоб відплатити за все. Багато наших, що знаходяться в окупації, вже готові до «ночі довгих ножів». Тож коли почнеться наступ, ховатися буде ніде. Місцеві жителі вже знають, кого ліквідують ще до того, як наші війська повністю відновлять контроль над їх місцевістю. Люди вже запаслися усім необхідним і чекають.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Гарна стаття

Зображення користувача Андрій Ясун.
0
Ще не підтримано

Бажаю нам всім, щоб росіяни ніколи не змогли вдуплитися у чому полягають успіхи українців. Росіяни не лічать роки чи місяці України, а лишень дні і години. Хай так далі лічать і як найдовше.

Si vis pacem, para bellum

Зображення користувача Дмитро Ткачук.
0
Ще не підтримано

Стаття позитивна і підбадьорює! Я переконаний, що на збройному фронті ми будемо перемагати! Але мене найбільше зараз хвилює становище на мовному фронті. Величезна маса дітей, навіть у західній Україні, живе у якомусь своєму власному світі, де переважає різноманітний російськомовний непотріб! Від російськомовної музики і до масового поширення інформації в соцмережах мовою окупанта. Більшість дітей, як і їхніх батьків, занурюючись щодня в російські(чи російськомовні)серіали, чи пісні, чи ток-шоу навіть до кінця не усвідомлюють, чому росія - це ворожа держава! Для багатьох вся ця війна обмежується лише обзиванням путіна матюкливим словом, а решта росіян для них "тоже люді".Якщо мовна ситуація не зміниться найближчим часом, то всі наші перемоги на збройному фронті будуть марними! Бо підростає нове покоління тих, для кого росія - це не ворог, а російський реп - це вершина музичних смаків. Я не поширюю негатив! Бо підсвідомо все ще вірю, що і цю ситуацію ми якось поступово змінимо. Але тут потрібні ще рішучіші дії, ніж на всіх інших фронтах разом взятих! Від себе буду робити все, що зможу, але відчуваю, що те, що я роблю, поки що дуже слабенько впливає на цю ситуацію. Може є якісь творчі та ефективні ідеї, як покращити мовну ситуацію за короткий період?

Змінися сам і світ зміниться навколо тебе!

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Становище на мовному фронті хвилює всіх!
Ось на весь світ(!), у присутності Президента України, про державну мовну проблему гарно сказав Іван Малкович:
Виступ Івана Малковича на церемонії вручення Національної премії України ім. Тараса Шевченка

Дмитро Ткачук каже:
Стаття позитивна і підбадьорює! Я переконаний, що на збройному фронті ми будемо перемагати! Але мене найбільше зараз хвилює становище на мовному фронті. Величезна маса дітей, навіть у західній Україні, живе у якомусь своєму власному світі, де переважає різноманітний російськомовний непотріб! Від російськомовної музики і до масового поширення інформації в соцмережах мовою окупанта. Більшість дітей, як і їхніх батьків, занурюючись щодня в російські(чи російськомовні)серіали, чи пісні, чи ток-шоу навіть до кінця не усвідомлюють, чому росія - це ворожа держава! Для багатьох вся ця війна обмежується лише обзиванням путіна матюкливим словом, а решта росіян для них "тоже люді".Якщо мовна ситуація не зміниться найближчим часом, то всі наші перемоги на збройному фронті будуть марними! Бо підростає нове покоління тих, для кого росія - це не ворог, а російський реп - це вершина музичних смаків. Я не поширюю негатив! Бо підсвідомо все ще вірю, що і цю ситуацію ми якось поступово змінимо. Але тут потрібні ще рішучіші дії, ніж на всіх інших фронтах разом взятих! Від себе буду робити все, що зможу, але відчуваю, що те, що я роблю, поки що дуже слабенько впливає на цю ситуацію. Може є якісь творчі та ефективні ідеї, як покращити мовну ситуацію за короткий період?

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Дмитро Ткачук.
0
Ще не підтримано

Так, Арсене! Мене виступ Івана Малковича дуже підбадьорив! Золотий чоловік!))

Змінися сам і світ зміниться навколо тебе!

Зображення користувача Оксана Колосовська.
0
Ще не підтримано

Ролик - шикарний! Отримала справжнє задоволення!

Зображення користувача Бард Рой.
0
Ще не підтримано

... І "Рамштайн" - у тему.

Хай буде!

Зображення користувача Микола Білецький.
0
Ще не підтримано

Згоден, дійсно маємо файні приклади зростання нашої мілітарної потуги, хоч на місцях можна помітити і приклади зворотні , коли витрачені на військо великі гроші освоюються за старими совковими схемами без жодної користі чи навіть на шкоду Україні. Проте це ще не сила достатня для звитяги у просторі боротьби, бо ще не опирається на сильну національну економіку та національну духовність, яка від ментальності про яку пише пан Дмитро Ткачук. На цих напрямках ще багато треба додати і думаю це прискориться, коли Брахмани наші проявляться у просторі Волі так щоб це вплинуло і на свідомість більшості, яка ще у просторі боротьби чи пригод, але ми зможемо, я знаю.