Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 1
  • Переглядів: 1

Забудьте дещо, чому вас учили в школі

Світ:

Учні звикають, що «їсти» означає «класти їжу в рот»; іспит не вимагає розжовувати її або проковтувати, і вони залишаються голодними.

Елізер Юдковский

Найнебезпечніша звичка, яку вчать в школах, полягає в тому, що ви, навіть не розуміючи чогось, можете просто відтворити це, як папуга. Одна з найбільш фундаментальних навичок життя - усвідомити, коли тебе щось бентежить, а школа активно руйнує цю здатність. Вона вчить школярів думати, що вони «розуміють», якщо вони в змозі успішно відповісти на питання екзамену, що є дуже далекими від повноцінного засвоєння знань.

Учні вчать, що «їсти» означає «класти їжу в рот»; іспит не вимагає розжовувати ї або проковтувати, і вони залишаються голодними.

Основною причиною цієї проблеми може бути необхідність паралельно вивчати декілька предметів (кожен з них, зрозуміло, вимагає прочитувати великі обсяги текстів і виконувати чималу кількість домашніх робіт); розклад запланований під зубріння, і за цей час неможливо глибоко розжувати і неквапливо переварити знання.

Учням коледжів не дозволяють бути спантеличеними; якщо хтось з них вирішить сказати «Стривайте, а чи розумію я це насправді? Може, краще буде, якщо я проведу кілька днів, читаючи статті на цю тему, або звернуся до іншого підручника», він провалиться на всіх курсах, які взяв на чверть. Через місяць він зміг би зрозуміти матеріал краще і запам'ятати надовго, але божевільна функція корисності, що прийнята в університетах, не дозволяє цього.

Багато учнів, що пройшли через цей процес, після цього навіть не усвідомлюють того, що мають проблеми, і не помічають білих плям у своєму мисленні. Їх відучили брати паузу на роздуми.

Деякі студенти-фізики сприймають почуті знання як тверду істину і таким чином засвоюють звичку довіряти авторитету.

Видавати людям авторитетні знання у величезних обсягах може бути небезпечно, особливо, якщо ці знання вірні. Це може нашкодити критичному мисленню.

Але як бути? Розповідати учням історію фізики, як одні ідеї змінювалися іншими, вірними? «Ось стара ідея, ось нова, ось експеримент: нова ідея перемогла!» Повторіть цей урок десять разів, і якому мисленню ви навчите? «Нові ідеї завжди виграють; кожна нова думка у фізиці виявляється вірною». Так ви, як і раніше, не навчите критичному мисленню, тому що тільки покажете, як виглядає історія заднім числом. Ви навчите студента думати, що розрізняти правильні і помилкові ідеї - це абсолютно легко і просто, що навіть якщо немає нічого, що підтверджує нову думку, вона буде вірною.

Не виключено, що можна викладати історію фізики з історично реалістичної точки зору (не спираючись на ретроспективний погляд) і показувати студентам різні альтернативи, що були в той чи інший час, відтворюючи ті розбіжності та дискусії, що тоді мали місце.

Можливо, ви змогли б уникнути подачі готових знань на срібному блюді: покажіть їм різні версії рівнянь, які б були правдоподібні і попросіть визначити, яке з них правильне. Або попросіть придумати експерименти, які б дозволили розрізнити альтернативи. Це не настільки важко, як необхідно - щоб помічати аномалії без підказок і винаходити альтернативи, але цей спосіб був би величезним поліпшенням у порівнянні з тим, щоб просто запам'ятовувати авторитетні знання.

Мабуть, ви змогли б виробити звичку думати так: «Ідеї, отримані з авторитетного джерела, часто не є досконалими, але необхідно докласти величезних зусиль, щоб знайти ідею краще. Більшість можливих змін - на гірше, хоча кожне покращення - це обов'язково зміна».

 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Юр Цікавий.
0
Ще не підтримано

Я безмірно щасливий від того, що давно пройшов цю "школу" і вийшов на "дембель".
Я більше ніколи не користувався цими "методами навчання".
Свою дитину налаштовую не надавати надто значення цим "методам" і оцінкам, але поважати тих, хто знає і вміє більше.
Ми всі були свого часу невільниками цієї системи, а багато народу - і зараз, на жаль.

Коментарі

Зображення користувача Вiктор Нокiд.
0
Ще не підтримано

Маячня.

Не зрозумiло про яку школу тут йдеться. Може про вишкiл сучасних "правникiв", "економiстiв" та "фiлософiв"? Тодi автор правий.

Фахiвцiв точних, природничих та технiчних наук нiде у свiтi так не готують.

Автор мабуть екномiст, або фiлософ як за освiтою так й за покликанням.

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Не розкидайтеся словами типу "маячня", це не солідно. Те, що описав автор, - хвороба сучасної освіти. Наприклад, так нині готують айтішників у КПІ. Юдковський - цікавий і розумний автор.

Вiктор Нокiд каже:
Маячня.
Не зрозумiло про яку школу тут йдеться. Може про вишкiл сучасних "правникiв", "економiстiв" та "фiлософiв"? Тодi автор правий.
Фахiвцiв точних, природничих та технiчних наук нiде у свiтi так не готують.
Автор мабуть екномiст, або фiлософ як за освiтою так й за покликанням.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Богдан ДуБ.
0
Ще не підтримано

так готують і проектантів. вони виходять з тамідти нулячими. Вже на підприємстві їх вчать в чому працювати, як працювати і т.д.

Пам"ятаю ще з своїх вишів, мене якось по справжньому знудило, чуючи завчені пусті фрази своїх колег, яких вони і не збирались розуміти... Виходив провітритись.

"Революція без еволюції - це ідейна спекуляція"

Зображення користувача Василь Федорiв.
0
Ще не підтримано

На мою думку, Айтишник - то не професія.

Сучасний "айтишник" уяви не має про те як влаштований та працює Рахувач (компьютер) та й про програмування у кодах мабуть тільки чув.

Я свого часу (вісімдесяті - середина девяностих років минулого сторіччя) досить довго викладав фізику у ВНЗ та спеціалізованій фізико-математичній школі. Я там був не один. Нас була ціла команда.

Учням школи я навіть забороняв користуватися калькуляторами, бо мені не цікаві були числові значення відповідей у задачах з фізики.

Мені цікавив хід розв'язання задачі, кінцева формула, вміння перевірити розмірність, а при вимірюваннях вміння оцінити та обрахувати відповідну похибку.

При цьому я НІКОЛИ не користувався текстами наперед розв'язаних задач.

Все мало відбуватися тут і зараз.

Оцінки за знання теорії взагалі не ставилися. Вміння дивлячись у стелю декламувати якісь формулювання не оцінювалися, бо то не є знання.

Оцінювалося вміння розв'язувати задачі. За тиждень у середньому учень мав розв'язати 20-30 задач із вельми серйозних задачників.

При викладанні курсу загальної фізики майбутнім інженерам мене перш за все цікавило вміння розв'язувати задачі, вміння знаходити відповідну інформацію в книжках, вміння користуватися вимірювальними засобами та ... кмітливість.

Зараз би я, наприклад, при вивченні відповідної теми. попросив би студента, або учня, обрахувати прискорення вільного падіння за допомогою його власного мобільного телефону, лінійки та нитки певної довжини. При цьому попросив би оцінити точність того вимірювання.

Взагалі є школи і ШКОЛИ.

Для України справжніж шкіл потрібно - ДЕСЯТОК, щоб у кожній навчалося до однієї тисячі учнів. Якщо ж у кожній області буде одна така школа, то цього буде більш ніж достатньо.

Принаймні у Великій Британії таких шкіл ВІСІМ.

Хай Буде!

Зображення користувача Світ Зелений.
0
Ще не підтримано

А хто такий по Вашому айтішник?

#ВсеБудеДобре!
Бойовик, з'їдаючи в кущах смажену яєшню, вгледів профіль ґрунтознавця.

Зображення користувача Володимир Майборода.
0
Ще не підтримано

Чому ж, пане Вікторе, маячня?
Я також поділяю думку, що: "Основною причиною цієї проблеми може бути необхідність паралельно вивчати декілька предметів (кожен з них, зрозуміло, вимагає прочитувати великі обсяги текстів і виконувати чималу кількість домашніх робіт); розклад запланований під зубріння, і за цей час неможливо глибоко розжувати і неквапливо переварити знання."

Логіка тут проста - коли інформації одночасно занадто багато, і вона різнопланова, і планова(бо треба "здати"!) Організм/Тіло студента одразу вмикає захисну реакцію: "вчити не буду, бо не можу вивчити фізично (не встигаю)".

Запланувавши блокове вивчення цієї ж кількості навчальних дисциплін зростають шанси на концентрацію зусиль студентом, відповідно зростатиме якість вивчення навчальних дисциплін. Від сесії до сесії - купа предметів - це занадто. Думаю, вихід в блоковому вивченні дисциплін - 2-4 предмети, а далі освоївши ліміт часу на вивчення їх, плавно (без "сесійних скачків") продовжуй засвоєння іншого блоку. Але для цього, як каже Міністр Сергій Квіт: " - Для цього треба, щоб змінилася філософія оплати праці викладача ВУЗу".

Хай же буде!

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Юр Цікавий.
0
Ще не підтримано

Намагання відірвати реформування освіти від від потреб суспільної системи - марна справа. Наявна система освіти налаштована на уніфікацію людини як "деталі суспільного механізма" взагалі і виробничої системи - зокрема, це - конвеєр.
Вихід тільки у зміні суспільної системи, котра має відбуватися природним чином, через еволюцію суспільних стосунків, а також економічних стосунків, система освіти змінюватиметься разом із суспільством.

Зображення користувача Доброслав Велесовий.
0
Ще не підтримано

Так, мінятися може тільки все одночасно, так як всі сфери взаємопов’язані. Тому працюючи на покращення певних частинок системи, покращуємо й інші частини, які мусять підтягуватися.

Зображення користувача Юр Цікавий.
0
Ще не підтримано

Я безмірно щасливий від того, що давно пройшов цю "школу" і вийшов на "дембель".
Я більше ніколи не користувався цими "методами навчання".
Свою дитину налаштовую не надавати надто значення цим "методам" і оцінкам, але поважати тих, хто знає і вміє більше.
Ми всі були свого часу невільниками цієї системи, а багато народу - і зараз, на жаль.

Зображення користувача Юр Цікавий.
0
Ще не підтримано

Головним критерієм має бути не кількість знань і навіть не їх якість, а якість і здібність фахівця до виконання завдань.
Для придбання (не накопичення!) знань існує безліч різних методів, підручників і довідників.
Але роботодавець впевнений, що йому потрібна людина-механізм із набором потрібних, і про всяк випадок, не потрібних зараз, функцій. У цьому - справжня причина і біда для всіх нас.

Зображення користувача Світ Зелений.
0
Ще не підтримано

істинне призначення освіти не в зазубрюванні інформації, а у витягу на світ вашого таланту.

#ВсеБудеДобре!
Бойовик, з'їдаючи в кущах смажену яєшню, вгледів профіль ґрунтознавця.

Зображення користувача Зоріна Небокрай.
0
Ще не підтримано

Маю думку, що все скоро реалізуватиметься думкою. Тому знання, які ми тут розбираємо по крупинках, відпадуть як непотрібні. Це зараз ми вчимося зосередитися і пізнати світ. Як тільки нам відкриють зелену вулицю, як гідним, ми творитимо думкою і обрання буде проводитись по якихось вібраціях людини. І вчимося тут для набуття потрібних вібрацій, Тому Слово - це як пробивання шляху, щоби нас почули зверху. А надалі всі можновладці стануть смішними, бо перевернуться цінності.

Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!

Зображення користувача Василь Федорiв.
0
Ще не підтримано

Олександр Філатович не такий оптимістичній з цього приводу.

Його тітька навіщось із допомогою живого слова вирощує на своєму городі "бараболю".

Хай Буде!