Інтернет програв емоціям: чому технології Обами не врятували Клінтон

Сталося все точно всупереч прогнозам і передбаченням провідних аналітиків, експертів і соціологів.

Втім, це стає "доброю" західною традицією: в режимі нон-стоп проводити моніторинг громадської думки, заміряти кожне чхання і твіт – і в результаті не помітити слона в посудній лавці.

У 2015 році подібне трапилося на парламентських виборах у Великій Британії, коли соціологи в один голос пророкували паритетні результати лейбористів і торі, обіцяючи по 35% кожній з партій, а за фактом консерватори отримали абсолютну більшість та сформували однопартійний уряд.

З’ясування причин соціологічного Ватерлоо надовго стане топовою темою у професійній спільноті.

Зі свого боку висловимо обережне припущення, що з нинішньою швидкістю інформаційного впливу зміни суспільних настроїв почали відбуватися в перманентному режимі,який не піддається коректному виміру.

Дані вимірювань щоразу були на "годину назад".

Хоча і це мало що пояснює в умовах, коли практично вся Кремнієва долина, кращі уми IT працювали на одного кандидата, і це був не Трамп.

Причини програшу у безпрограшній, здавалося б, ситуації – нові технології.

Але почалося все у 2006 році з передбачення директора Google Еріка Шмідта: президентські вибори виграє той, хто правильно скористається можливостями мережі.

Барак Обама зміг, сказавши: "Yes We Can".
 

2008. Віра без доказів

Обама не був піонером у використанні інтернету для вирішення електоральних завдань – але він став першим, хто довів його ефективність.

Базові онлайн-інструменти у своїх виборчих кампаніях використовували також сенатор Джон Маккейн і губернатор Говард Дін ще в 2000–2003 роках. Фандрайзинг, персональний сайт, присутність у пошуковиках – все це було і у них.

Онлайн давав можливість збирати мільйони пожертв і забезпечував політикам впізнаваність на національному рівні.

До 2007 року, коли у 71% американців був доступ до інтернету, а 40 мільйонів були присутні в соціальних мережах, інтернет був зобов'язаний перетворитися на ще більш вагомий фактор. Питання полягало в тому, хто ризикне першим.

У команди Обами була віра в безмежні можливості всесвітньої мережі, але не було доказів, здобути які тільки належало.

Для досягнення мети кандидат від демократів реалізував кампанію інформаційного домінування: присутність у 17 соціальних мережах, розсилання електронних листів, sms, створення мобільних додатків, спілкування з мільйонами Facebook-користувачів і супроводження геймерів в комп'ютерних іграх.

За підрахунками блогера Тіта Квілі, кількість переглядів сторінки Обами у Facebook була на 2932% більше, ніж у його опонента Джона Маккейна, а за кількістю постів і підписників перший випередив другого в 4 рази. В Twitter Обама випереджав суперника за кількістю фоловерів на 2250%.

Шляхом спроб і помилок відпрацьовувався новий тип поширення інформації.

Американські оглядачі з іронією зазначали, що 26 років публічності Маккейна не витримали конкуренції з чотирма інтернет-роками мало кому відомого сенатора від штату Іллінойс.
 

2012. "Кранчери Шмідта"

Гасло "Вибори закінчилися. Хай живуть вибори!" було повною мірою реалізоване для підготовки до наступного раунду боротьби за Білий дім. Ігнорувати фактор інтернету стало небезпечно для політичного майбутнього.

Однак те, що було інновацією в 2008 році, стало буденністю в 2012-му.

Незмінний керівник штабу Обами Джим Мессіна (Jim Messina) чудово розумів усю складність завдання. Він був переконаний, що сучасні вибори – це "технічні кампанії, що стрімко розвиваються". Тому пропозиція Еріка Шмідта обійтися без "політичних профі" і зробити ставку на тих, хто швидко робить програми, потрапило в десятку.

Мессіні потрібні були алгоритми обробки та інтерпретації зібраних даних про мільйони американців. За словами директора-аналітика штабу Обами Елана Крігела,

такі дані містили інформацію про контакти виборців, починаючи з 1996 (!) року.

Вирішити поставлене завдання могли технології Big data і "кранчери Шмідта". Керівник технічного відділу Гарпер Рід (Harper Reed) (який працював, як стверджують злі язики, продавцем футболок в інтернет-магазині) і його 5000 "хардкорних айтішників" створили глобальну систему аналітики в режимі реального часу.

Складні алгоритми дозволяли підібрати точне індивідуальне повідомлення, а 13 мільйонів зібраних мейл-адрес – звертатися до виборців на ім’я і телефонувати їм з урахуванням рівня лояльності.

Ефективність роботи почали оцінювати в байтах і терабайтах, а не за кількістю залучених агітаторів.

Найкращою ілюстрацією змін у самій природі виборчої кампанії є твіт керівника команди розробників "Obama for America" Скотта Ванденпласа (Scott Vandenplas), в якому вмістилася історія перемоги Обами-2012:

"4 Гб/з, 10 запитів на секунду, 2000 нод, 3 дата-центри, 8,5 мільярда запитів. Дизайн, розгортання, демонтаж. 583 дні для обрання президента".
 

2013–2016. Бум стартапів

Маючи за плечима успішний досвід застосування баз даних, американці не були б собою, не конвертувавши здобуті навички у прибуток.

На цій хвилі, на думку директора TargetSmart Білла Рассела (Bill Russell), відбувся справжній "бум виборчої аналітики". Ринок відповів на попит розвитком стартапів, орієнтованих на вирішення різноманітних передвиборних завдань.

Платформа Resonate (сума інвестицій – 42 мільйона доларів), обробляючи інформацію про 90% дорослого населення США і проводячи аналіз 7000 індивідуальних особливостей, знає, що прихильники демократів віддають перевагу мережі мексиканських закусочних Chipotle, а шанувальники Трампа – автомобільній Sonic.

Якщо планується комплексна робота – від франдрайзинга до маркетингу, то кращим вибором буде компанія Civis Analytic (розмір інвестицій засекречений). Це стартап нового покоління, створений Деном Вагнером за фінансової участі Еріка Шмідта.

Сховище даних і-360 з 250 мільйонами профілів американських виборців визнали за доцільне мати у своєму бізнес-активі мільярдери брати Кох, які традиційно підтримують консерваторів.

Подібних проектів, за підрахунками Рути Саймон з The Wall Street Journal, за три цикли президентських виборів створено понад 80. До того ж, власники більшості компаній тісно пов'язані з демократами.
 

Вибори–2016. Великі дані. Великий вплив

Не дивно, що вибори-2016 ще до їх початку назвали "війною даних".

І в цій битві, як стверджує авторитетне видання "Advertising Age", демократи, які "здали до зброярні" інформацію двох кампаній Обами, мали явну перевагу.

Однак подібно до того, як корпорація Applе з відходом Джобса не створила нічого нового, так і вибори 2016 року не стали історією проривів. А все вторинне загрожує дефектами. Базові тренди задала команда минулого, а не майбутнього президента.

Організовуючи роботу штабу, Гілларі Клінтон, як і Обама у 2012 році, зробила ставку на технічних фахівців.

Запрошений в команду Майкл Слабі, який працював старшим радником Обами з інновацій, за допомогою створеного ним стартапу Timshel забезпечував кампанію програмним продуктом для роботи з електоратом та збору коштів.

Одвічний "супер-коуч" демократів Ерік Шмідт на платформі Timshel запустив напівсекретний проект The Groundwork, основне завдання якого зводилася до побудови технологічної інфраструктури для збору інформації про виборців, "політичної версії системи управління взаємовідносинами з клієнтами (CRM)".

Цілком ймовірно, що під таким хитрим визначенням ховалася одна з основних програм для мобілізації прихильників.

Директор аналітики штабу Клінтон Елан Крігель, що відповідав за ту ж сферу діяльності в команді Обами, залучив до роботи фахівців з BlueLabs, що спеціалізується на "технологіях великих даних та інноваційних моделюваннях". Під його керівництвом працювали 60 математиків і аналітиків, які у цілодобовому режимі складали плани, прогнозували можливі проблеми, прокачували до 400 тисяч симуляцій можливих варіантів результату подій 8 листопада.

Окрім усього іншого, у команди Клінтон були величезні можливості власника бази даних Демократичної партії – компанії TargetSmart, яка зберігала інформацію про 191 мільйон зареєстрованих виборців, 254 мільйони телефонних номерів, персональні внески, а також безліч інших корисних "фічей".

У цілому, як зазначає журналіст Саша Іссенберг, що спеціалізується на виборній тематиці, на боці демократів працювали великі національні компанії-монополісти.

Скептично налаштований щодо можливостей Big data Трамп був послідовний – на початковому етапі своєї кампанії він фактично не інвестував в цей напрямок. Ветерани "цифрових битв", такі як Зак Моффат, прямо попереджали про загрозу відставання республіканців на ціле покоління.

Але хоча штаб республіканців робив наголос на телевізійній рекламі, він не ігнорував технологічні новації.

Ще в лютому 2014 року було заявлено про створення програми Para Bellum Labs, що дозволяє збирати та аналізувати пропозиції про перебіг кампанії, вносячи необхідні корективи. В серпні 2015 року був запущений високотехнологічний стартап Republic Computer Science, що керував "полем" і роботою волонтерів в системі CRM. Набір послуг зі статистичного моделювання, аналітики та цифрової реклами надавали відомі на ринку компанії Deep Root Analytics і Targeted Victory.

Лише за три місяці до фінішу Трамп, запідозривши недобре, все ж таки найняв кембриджського аналітика, який працював з Тедом Крузом, – для впровадження власної програми даних.

Таким чином, технології Big data, мікро-таргетинг, CRM-системи стали одними з основних інструментів роботи штабів. І демократи тут мали явну перевагу.

Водночас Трамп став лідером за присутністю в соціальних медіа.

Його показники: 11,8 млн користувачів у Facebook, 12,9 млн в Twitter і 2,8 млн в Instagram.

Кількість підписників Клінтон склала 7,7, 10,1 і 2,8 мільйона відповідно.

Поширений жарт про те, що президентом стане той, хто набере найбільшу кількість лайків, стає все менш смішним.

Твіттеру в стратегії Трампа відводили особливе місце: він став основним інформаційним майданчиком, здобувши скандальну славу.

За час виборів Трамп опублікував в цілому 34 мільйони твітів, з яких, за підрахунками The Washington Post, 11% були образами і нападами на Клінтон, опонентів, журналістів, мусульман. Напевно, кількість все ж таки має значення.
 

Чому Big data не "врятували" Америку?

"Ми доповнюємо людську інтуїцію машинним інтелектом", – свідчить слоган одного з проклінтонівських стартапів, добре ілюструючи причини перемоги і поразки в президентському марафоні-2016.

Демократи спромоглися створити досконалу виборчу машину, в якій все – від висування кандидатів до мобілізації прихильників – об'єдналося програмними рішеннями.

Накопичені мільярди байт інформації про сотні мільйонів виборців. Вивченість профілю поведінки давала можливість персоналізованого спілкування. Волонтери та прихильники об'єднувалися в єдині мережі, стираючи межу між онлайном і оффлайном.

Однак превалювання технічного підходу до вирішення виборчих завдань стало як основним досягненням команди Клінтон, так і її головною проблемою.

Питання, пов'язані з людською природою, не розв'язуються математичними методами.

Захопленість віртуалізацією виборчого процесу додала присмаку штучності всьому, що йшло від кандидата демократів. І це відчуття набагато посилювалося традиційною недовірою до представників істеблішменту.

Червиве яблуко Трампа виглядало краще красивого, але пластикового на смак продукту "made by Clinton ".

Властивості людської психіки залишаються надто складними для її вимірювання та оцінювання в байтах інформації.

Успішний досвід двох кампаній Обами зіграв злий жарт з демократами, які повірили у всемогутність інтернету і забули про людину як носія почуттів і переживань, непідвладних алгоритму.

Людські емоції – головне ноу-хау і головна секретна зброя, використана Трампом.

Керівники штабу Клінтон – випускники елітних університетів, менеджери транснаціональних корпорацій – могли не потрапити в необхідну реальність. "Вибори проводяться не для експертів, ЗМІ, консультантів і аналітиків, а для тих 70% американців, які вважають, що США рухаються в неправильному напрямку", – попереджало видання American Thinker в пророчій публікації "Чому Трамп переможе".

З іншого боку, створений колосальний заділ на майбутнє: набутий досвід роботи з даними, обсяг зібраної персональної інформації, наявність технологій і апробованих знань вперше створили умови для здійснення масштабного контролю і впливу.

Питання, як завжди, лишається в тому, в чиїх руках опиниться цей "ядерний чемоданчик".