Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

20 березня було весняне рівнодення або початок астрономічної весни

Починається весна за астрономічним природним календарем. Відтепер день збільшується, а ніч скорочується. Весняне рівнодення було відправною точкою всього кола-року – після нього й починався новий річний Сонячний цикл. Саме на Новоліття співали щедрівки, закликаючи птахів з Вирію: 

Щедрик щедрик, щедрiвочка, 
прилeтiла ластiвочка, 
стала собi щебетати, 
господаря викликати: 
"Вийди, вийди, господарю, 
подивися на кошару, 
там овечки покотились, 
а ягнички народились. 
В тебе товар весь хороший, 
будеш мати мiрку грошей, 
В тебе товар весь хороший, 
будеш мати мiрку грошей, 
хоч не грошей, то полова: 
в тебе жiнка чорноброва." 
Щедрик щедрик, щедрiвочка, 
прилeтiла ластiвочка.
 

Наші інтереси: 

Багато народів, зокрема, Близького Сходу і Центральної Азії, відзначають Навруз, що перекладається як «Новий день». У Японії день весняного рівнодення називають Сюмбун но хі і також відзначають як свято. Протягом тижня, починаючи за три дні до весняного рівнодення, японці відвідують могили предків, а в садах зацвітає сакура. 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Євген Чорний.
0
Ще не підтримано

як на моє розуміння, воно не стільки "Навруз", як "Новруз" промовляється..

Поняття про Свято, яке не взагалі для україномовних не треба перекладати як "новий рік"(«новий день»), тому що Нов-Рух або: у Нов-Русі - фактично відповідає змісту цих уявлень з тих давніх часів.
Водночас, це певне свідчення, з яких часів існуючи й понині у нашій мові слова "нове" та "рух, русі" вже були у вжитку у різних краях. Тобто, сформувались вони і набули свого значення ще раніше - про це свідчить ця збережена традиція Свята і його наймення

Хай Буде!
VitaYou!

Коментарі

Зображення користувача Євген Чорний.
0
Ще не підтримано

як на моє розуміння, воно не стільки "Навруз", як "Новруз" промовляється..

Поняття про Свято, яке не взагалі для україномовних не треба перекладати як "новий рік"(«новий день»), тому що Нов-Рух або: у Нов-Русі - фактично відповідає змісту цих уявлень з тих давніх часів.
Водночас, це певне свідчення, з яких часів існуючи й понині у нашій мові слова "нове" та "рух, русі" вже були у вжитку у різних краях. Тобто, сформувались вони і набули свого значення ще раніше - про це свідчить ця збережена традиція Свята і його наймення

Хай Буде!
VitaYou!

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Пане Євгене, вітаю! Ви не один у цьому переконаний! :)
Володимир Дзюба ЦЕ доводить так (сторінка у Фейсбуці): "- Далекі предки сучасних українців з числа ОХОЧИХ МИСЛИТИ осіб (звідси рос. – “охотники” та укр. – “мисливці” ), виходячи з ОЧЕВИДНОГО (!), що всі ЖИВІ (!) люди, тварини, звірі й птахи перебувають у постійному рýсі (!), дійшли МИСЛІ, що РУХ – це [умова] ЖИТТЯ (!), а ЖИТТЯ [проявляє себе] в РýСІ (!).
А тому вони взяли собі самоназви "СЛОВ'яни", "руси", "русини",“русичі” = "руСІЧі" – "РУСИ-воїни, які билися з ворогами у СІЧах-битвах", у смислових значеннях (для всіх самоназв) "ЖИТТЄлюбні", "ті, що найбільш усього цінують ЖИТТЯ", “ті, що радіють усім проявам ЖИТТЯ в природі”, “ті, що поважають ПРАВО кожної ЛЮДИНИ НА ЖИТТЯ” (у русів існувало правило – полонених НЕ вбивати; його порушували тільки варяги, наприклад, князь Ігор, який наказував вбивати цвяхи у голови полоненим грецьким воїнам, котрі захищали свою Батьківщину – Візантію). А свій КРАЙ, КРАЇНУ (свою територію проЖИВАння) нарекли терміном, “Русь” у значеннях “ЖИТТЄздатна”, “здатна на сприятливі (!) для ЖИТТЯ (!) русів, русинів природно-кліматичні уМОВИ”, а “Руською землею” у значенні “ЖИТТЄдайна” назвали землю, що РОДила їхньому РОДу (племені, наРОДу) ЖИТО, пшеницю і всяку пашаницю, щоб люди вЖИВАли ЖИТній хліб, та мноЖИЛИ нові ЖИТТЯ та ДОБРО (слово “добро” багатозначне). Себе ж вони вважали такими, що ЖИВуть (перебувають) у [постійному] РýСІ [тобто зайняті справами] В КРАЇНІ Русі, [що знаходилась] У КРАЇ НА всій ЗЕМЛІ, яка уявлялась тоді величезним островом посеред Океану. Звідси назви “Вкраїна” та “Україна”."

Євген Чорний каже:
як на моє розуміння, воно не стільки "Навруз", як "Новруз" промовляється..
Поняття про Свято, яке не взагалі для україномовних не треба перекладати як "новий рік"(«новий день»), тому що Нов-Рух або: у Нов-Русі - фактично відповідає змісту цих уявлень з тих давніх часів.
Водночас, це певне свідчення, з яких часів існуючи й понині у нашій мові слова "нове" та "рух, русі" вже були у вжитку у різних краях. Тобто, сформувались вони і набули свого значення ще раніше - про це свідчить ця збережена традиція Свята і його наймення

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Євген Чорний.
0
Ще не підтримано

Вітаю і дякую за доповнення. Я знаю, що і не перший, і не єдини, хто шукає саме через Слово розуміння буття-життя.
Але тут важливий наголос у тому, що наявність оцього слова-визначення НовРуз і відповідна традиція у східно-кавказських народів, вказує, що таке визначення цього Свята існувало за часів.. коли ще й Риму не було :)
А щодо наявності й понині в країнській мові слів, які з"явлись ще до доби зайняття че-ляді та ба-ляді хліборобством (Орійська культура, т.зв. трипільська) - то це своя тема. Слова з періоду ще збирання рослин для с-трав, лови на дичину.

Хай Буде!
VitaYou!

Зображення користувача Олександр Білий.
0
Ще не підтримано

Щось важко віриться, що самоназва - руси - відноситься до рухливості. Рухливість, вічна метушня - хіба це є сенс життя і причина назви себе?
Рус - рос - рас - ра-ас. Ра-ас, Ра - сонце, світло; -ас - у старій мові вроді - я, тоді виходить: Світло наше Я, тобто ми діти Світла, ми божественні у своїй суті. Як на мене, це більше підходить для називи себе, себе-індентифікації.